В останній день минулого року Христина Єсейкіна-Жук із села Березичі Володимир-Волинського району народила просто у бусі на території перинатального центру в Луцьку. Пологи довелося приймати 15-річному сину жінки та чоловіку.
Коли дитя вже народилося, прибігла лікарка-інтерн
Це шості пологи у Христини. Оскільки через стан здоров’я у неї були покази народжувати саме в перинатальному в Луцьку, її чоловік – Юрій Жук, повіз дружину до обласного центру власним бусом.
«Уже в Луцьку, на мості біля «Там-Таму», у мене відійшли води, чоловік ще дорогою дзвонив на 103, щоб вони дали знати в перинатальний, аби там уже були готові мене прийняти. Але на 103 сказали, що не мають з ними зв’язку. Ми приїхали до перинатального, поки чоловік бігав і стукав у всі двері, бо всюди було зачинено, старший син допоміг мені роздягнутися і на передньому сидінні у бусі прийняв голівку братика у свої руки. У нього очі були квадратні: «Що робити?» – питав мене постійно. Потім вийшли плечі дитини, і коли чоловік прибіг, то фактично підхопив сина на руки. Тоді на мій крик прибігла лікарка-інтерн і почала далі нам допомагати, перерізала і перев’язала пуповину, не розгубилася, вона велика молодець», – пригадує події того дня Христина.
Народився хлопчик вагою 3930 грамів. Назвали Захарієм.
Попри нюанс із самими пологами, все інше у перинатальному, як наголошує породілля, – на високому рівні.
– Я під враженням. Персонал молодий, досвідчений. Палати ідеально чисті, харчування відмінне – за стільки разів, коли була в пологових, я такого не бачила. Годували, не жаліючи м’яса. Медсестри забігають кожні декілька хвилин, – продовжує Христина.
Старшому сину подружжя, якого назвали на честь тата Юрієм і який допоміг мамі при пологах і першим побачив свого новонародженого братика, – у березні буде 16 років. Він навчається у військовому ліцеї у Луцьку. Далі у подружжя – 11-річні двійнята: дівчинка Богданка і хлопчик Данилко, ще Станіслав – 8 років і Назарчик – 5 років. До слова, Назарчик народився семимісячним. Попри це нині він найшустріших з усіх дітей в родині. І останній – Захарій.
Виписували Христину з пологового 4 січня. Забирати маму з братиком приїхали усім сімейством – тато з усіма дітьми і навіть бабуся, яка нещодавно пережила інсульт. Юрій зустрічав дружину з букетом троянд. І поки всі діти нетерпляче зазирали на вхідні двері, чекаючи маму з братиком, лише Назарчик, який народився семимісячним, ніяк не міг встояти на місці і «накручував» кола біля медзакладу. «Оце подивіться, найменшим народився, а найвредніший», – каже жартома бабуся. Почесну місію тримати Захарчика отримав старший брат, який і приймав пологи. Він же тримав братика всю дорогу додому.
До слова, лікарку-інтерн звати Наталія Мороз. Коли Юрій з дружиною і дітками після виписки йшли до свого авто, то знову зустріли Наталію. Вкотре подякували їй і сфотографувалися на пам’ять. «Син у вас великий молодець», – сказала наостанок вона.
37-ма пара, яка повінчалася на Майдані Незалежності
Юрій і Христина – не є звичайною парою. Вони – 37-мі, які повінчалися на Майдані під час Помаранчевої революції. Перед тим, як одружитися, знали одне одного лише 12 днів. Але вже 12 січня виповнилося 17 років з дня їхнього одруження. Сама Христина родом з Луцька.
– Така доля, поїхати в Київ, зустріти свого ж волиняку і за нього вийти заміж. Є люди, що зустрічаються роками. А за місяць можуть розлучитися. А ми з ним пройшли вже «Крим, і Рим, і мідні труби», – каже жінка.
Юрій під час Революції гідності на Майдані отримав контузію.
– Чоловік сказав: треба йти, і я не стала заперечувати. Я б і сама поїхала на Майдан, але на той час годувала грудьми 4-місячного Станіслава, та й старшим дітям потрібен був догляд, – додає Христина.
Контузія на Майдані була дуже серйозною, завдяки волонтерам Юра поїхав лікуватися в Італію. Але до цього часу він офіційно не має статусу постраждалого учасника Революції гідності. Коли повернувся з Італії, пішов на війну добровольцем. У зоні АТО знову отримав дуже сильну контузію. Два тижні провів у реанімації. Коли відновився, пішов на фронт уже за контрактом. Коли воював між Зайцевим і Попасною, відірвало пальці на нозі. Пришив їх самотужки звичайними нитками. В госпіталі лікарі прооперували, уже як потрібно, поставили шпиці.
Коли його дружина довідалася, що її чоловіка оперують, якраз годувала грудьми маля і була вагітна знову. А тут такий стрес. Чимало їй довелося пережити, але вона завжди горою стояла за чоловіка і підтримувала його. А коли через стан здоров’я Юрій уже не зміг воювати, він почав їздити на передову як волонтер.
Внаслідок чотирьох важких контузій чоловік мав серйозні психологічні проблеми.
– Удома мене сильно «накривало», бувало, бігав із палицею і стріляв по сепарах. Травми війни не проходять безслідно. Навіть зараз, як бачу несправедливість якусь, дуже сильно запалююся, – розповідає Юрій.
– Ми народжуємо дітей для себе і ні в кого нічого не просимо. Але щоб їх прогодувати, мусимо працювати. Юрій спилює дерева у важкодоступних місцях, я до останнього дня пологів працювала в кол-центрі. Хоча волонтери нам теж допомагають. Приміром, Віка Пащенко – волонтерка з Луцька, вона молодець, усім допомагає. Ще живемо в селі, то тримаємо господарство: корови, свині, домашню птицю. Тому завжди є своє молоко, сир, сметана, яйця, – продовжує Христина.
А ще за порадою психолога Юрій зайнявся творчістю, яка не тільки лікує його зранену війною душу, а й поповнює сімейний бюджет, – різьбленням по дереву. Почав оздоблювати дерев’яні скриньки і кухонні набори. Вироби виходять без перебільшення високого класу і неймовірно гарні. Скриньки часто замовляють на подарунки або ж просто для себе. Сини також допомагають батькові у цій справі. А Христина з донькою Богданою виготовляють сережки, намиста і браслети з натурального каменю. Ця спільна справа подружжя потребує багато часу та енергії, але ця сімейка не шукає легких шляхів!
Ірина Бура
Якщо ви бажаєте замовити вироби цієї надзвичайної родини, ось вам контакти – 0639388890. Або ж на сторінці «Власна справа ветеранів АТО» у фейсбуці можна подивитися вироби і також зробити замовлення.
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
