Люди

«Шансів на життя в неї немає ніяких», – сказали лікарі про хвору на рак жінку

«Шансів на життя в неї немає ніяких», – сказали лікарі про хвору на рак жінку

Світлана Маїло родом із Любомльського району Волині. Дитинство жінки минало в селі Мшанець. Разом із шістьма сестрами Світлана росла здоровою дитиною. Після закінчення школи років із десять працювала на Головненському овочесушильному заводі, що в тому ж таки Любомльському районі. А потім із чоловіком переїхала до сусіднього, Старовижівського району.

Про це йдеться у газеті "Твій вибір".

У селі Масловець подружжя виростило єдиного сина, якому зараз 29-ть. Як і більшість, займалися господарством: худоба, город, шматок поля. Щоб підзаробити якусь копійку, їздили на сезонні роботи.

– Трудилися ми багато. Але Бог завжди давав здоров’я, – каже Світлана, якій цього року виповнилося 49-ть. – За все життя я, може, тільки пару таблеток випила. Та й ті від голови. А так ніколи жодної болячки не мала.

Не скаржилися на здоров’я і рідні сестри. Лише мама, якої не стало 30 років тому, мала проблеми «по жіночому», перенесла операцію та через два роки після хірургічного втручання померла.

Втім нещодавно біда постукала в домівку до Світлани Маїло…

 «Думала, живіт болить, бо погано пережовую їжу»

– Тривалий час я навіть не здогадувалася, що маю якісь проблеми. Адже почувалася цілком нормально. Мала силу працювати. Мала апетит до їжі. Нормально спала. Ні тиску. Ні головного болю – нічого! – пригадує жінка. – Тільки коли-не-коли після їди виникала нудота, часом боліло в животі. Я піду, «поблюю». Та й то це ставалося раз на три місяці.

Світланин чоловік, зауваживши, що з дружною щось не те, казав: «Ти зі здоров’ям не жартуй. Поїдь – обстежся». Втім Світлана навіть не припускала, що може захворіти. «В мене зубів нема, їжу погано пережовую, вона тяжко перетравлюється – от і маю нудоту», – казала.

Тільки цієї весни чоловік таки наполіг, аби дружина поїхала до лікарів. Ті обстежили і… сказали негайно лягати на операцію.

– Вони вирішили, що в мене непрохідність кишківнику. Щоправда, дуже дивувалися, що маю апетит, сама ходжу «по великому» і не маю запорів, – пригадує жінка події травня 2020-го. – Потім зауважили, що в мене біля селезінки якесь ущільнення. А коли розрізали живота, то… дістали злоякісну пухлину.

Самій пацієнтці лікарі нічого не сказали. А от її чоловікові хірург повідомив: «У вашої Світлани – рак. Пухлину ми вирізали. Але вона вже встигла пустити невеликі метастази. Де могли, там їх прибрали. Але…» На запитання, чи можна сподіватися на одужання, лікарі зізналися: «Шансів на життя в неї немає ніяких».

– Відразу чоловік від мене приховував правду. Але ж я бачила, як його щось мучить. «Признавайся, – кажу, – я ж не маленька дитина». І він переказав, що продовжити життя в мене є тільки одна можливість – робити хіміотерапію. Бо як ні, то за три місяці метастази підуть організмом, і вже мене ніщо не врятує.

Світлані дали місяць часу, аби відійшла від складної операції. А в липні 2020-го жінка вже мала почати приймати «хімію».

Метастазів не виявили, аналіз крові задовільний

На відміну від багатьох, кому діагностують рак, Світлана не впала у відчай. Навпаки: вона навіть не припускала, що може бути хворою на онко. Тому не стала опускати рук.

– Якраз тоді Бог послав мені добрих людей, які дали номер телефону монаха Нестора із села Буцина Старовижівського району. Як зараз пам’ятаю: в суботу я отцеві подзвонила, спитала, чи мене прийме. Він сказав, що чекатиме. І в неділю ми до нього поїхали, – продовжує Світлана. – На той час у мене був важкий стан: живіт після операції розпух, сили не було навіть ноги волочити.

Почувши розповідь жінки про всі її біди, монах порадив Світлані щодня кожну вільну хвилину присвячувати молитві, читанню Біблії, каятися в усіх гріхах. Бо ж для того, щоб звільнити від хвороби тіло, треба насамперед очистити душу.

«Боже! – промовила тоді Світлана пошепки. – Якщо Ти даруєш мені здоров’я, я обіцяю повністю змінити своє життя!»

– Як і порадив отець Нестор, я з ранку й до вечора проводила в молитвах і читанні Святого Письма. Я каялася в усіх гріхах, які коли-небудь чинила думкою, словом чи ділом. Я впродовж п’яти тижнів їздила до монаха в Буцин. І що далі, то більше відчувала полегшення як душевне, так і тілесне, – провадить жінка. – Якщо перед візитом до отця Нестора я важила менше від 60 кілограмів, то за півтора місяця, не випивши жодної таблетки, я поправилася на п’ять кілограмів. Люди в селі дивувалися: звідки такі зміни? А я всім і кожному відповідала: «Бог почув мої молитви, і тільки на Нього мої сподівання».

Під час останнього обстеження Світлані Маїло повідомили хорошу звістку: метастазів в організмі не виявлено, аналіз крові задовільний.

…Історія хворої на рак жінки розлетілася по всіх довколишніх селах. Багато недужих стали їздити до монаха в Буцин. Адже реальні історії реальних людей іще раз підтвердили: що неможливе в людини, можливе в Господа. Основне – вірити і жити за Божими заповідями.

Оксана Бубенщикова

Увага!

Очищаючи душу, не забувайте консультуватися з лікарем щодо хвороб тілесних. Адже в кожної людини свій шлях до одужання.

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Читайте також
Все про: Волинь, любомль, Здоров'я, онкологія, молитва
В тему