Нині про Олександра Гаркушу, юнака із села Пашена Балка, що на Дніпропетровщині, пишуть статті, його запрошують на телепередачі. А все тому, що він врятував життя п’ятьох дітей.
Того дня хлопець йшов на зустріч зі своєю дівчиною. Коли проходив біля Дитячого будинку, то побачив, як п’ятеро хлопців віком від п’яти до 12 років метушилися з предметом, який нагадував справжню гранату. Коли підійшов ближче, то побачив, що так і було, – в їхніх руках був боєприпас. Згодом експерти визначать, що це був ВОГ 25, боєприпаси під ствольного гранатомета, — йдеться у публікації в газеті «Твій вибір».
– Відчув, як всередині все похололо, – розповідає Олександр. – Тож почав кричати до них. Мовляв, що ви робите, зараз вибухне. А вони мені кричать, щоб йшов підпалювати разом із ними. Кинувся туди – хотів взяти боєприпаси і відкинути чимдалі. Однак цієї миті почув звук ніби від турбозапальнички. Я глянув, а навколо будинки, люди. В голові пронеслося – куди ж її кидати. Однак не встиг це зробити, бо пролунав вибух. Глянув – а на правій руці в мене немає трьох пальців.
Попри біль і шок, хлопець подзвонив батькові і сказав: «Мені відірвало три пальці». Тож батько, афганець, учасник АТО, кіборг, пригадує, що вхопив натівську аптечку і кинувся до сина.
– Глянув – а в Сашка кишківник був назовні, – ділиться спогадами Петро Іванович. – На правій руці лише мізинець цілий. А ще багато осколкових поранень по всьому тілу. Відразу зробив йому протишоковий укол, і коли приїхали медики, то сказали, що цей укол врятував йому життя.
З’ясувалося, що Олександр втратив півтора літра крові, отримав осколкове поранення в ліву скроню, важке проникаюче поранення в черевну порожнину, ще два осколки потрапили в шию. Також були поранення рук, ніг, грудної клітки і контузія другого ступеня. Два тижні юнак перебував у реанімації, переніс три клінічні смерті, шість операцій. І, попри наполягання лікарів продовжити лікування, повернувся до своєї роти.
Олександр – студент Криворізького військово-спортивного ліцею. Після закінчення навчання успішно склав ЗНО. Мріяв вступити до вишу і стати розвідником. Однак в обласному військкоматі йому відмовили через отриману інвалідність.
– Однак ми написали звернення до Міністерства оборони, а також у Генштаб, аби мені все ж дозволили продовжувати навчання, – розповідає Сашко. – І я подав документи до Одеської академії сухопутних військ. Адже з п’ятого класу мріяв стати військовим, як мій батько. Пригадую, з яким задоволенням слухав його розповіді про військову службу, про війну.
Нині на мундирі юного героя – декілька нагород. Зокрема, орден «Івана Сірка» ІІІ ступеня і три медалі «За гідний вчинок», «За вірність національній ідеї», «Захисник Вітчизни». А нещодавно Наказом Президента України він був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Олександр – наймолодший українець, який отримав цей орден.
Та найбільшою нагородою, за його словами, є те, що усі дітлахи, які того дня гралися боєприпасами, залишилися живими. Щоправда, найменший отримав проникаюче поранення в живіт, а інші – легкі поранення або контузію. Нині усі здорові і згадують те, що трапилося тоді, як страшний сон.
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
