Люди

«Як грім серед ясного неба », - лікар-пульмонолог з Волині про COVID-19

«Як грім серед ясного неба », - лікар-пульмонолог з Волині про COVID-19

Медики у всьому світі борються з новим вірусом, тим часом як науковці створюють вакцину проти нього.

В інтерв'ю ТСН.ua кандидат медичних наук, завідувач пульмонологічного відділення Волинської обласної клінічної лікарні Олег Яковенко розповів, чому неможливо зупинити поширення коронавірусу, чим він особливливий, чи відбулась мутація COVID-19 і що відомо про вакцину.

- Пане Олеже, нещодавно у ВООЗ заявили, що вакцина проти коронавірусу буде готова не раніше середини 2021 року.  Що наразі відомо про неї?

- Станом на сьогодні відбуваються наукові клінічні дослідження вакцини. Є три фази цих досліджень: перша, друга і третя. Зараз вже триває третя фаза досліджень щодо ефективності вакцини проти коронавірусу. Оскільки дослідження ще не завершенні, то наразі рано говорити, коли ця вакцина буде готова. Є проміжні результати, але вони нам ще невідомі. Ми знаємо, що є вакцина, вона на етапі розробки, але водночас досліджень щодо повної її ефективності, безпеки і виявлення небажаних явищ ми не маємо. Є обнадійлива інформація про те, що нова вакцина є, але потрібно дочекатись усіх результатів.

Мова про те, що вакцина буде зроблена, але, знову ж таки, ми повинні зрозуміти, чого ми досягаємо вакцинацією. У першу чергу ми хочемо досягнути так званого післявакцинарного імунітету. Питання не лише у тому, виробиться він чи ні.

Річ в тім, що COVID-19 перейшов видовий бар'єр і потрапив в організм людини, за основною версією, від кажана. Потрапляючи в організм, вірус знайомиться з абсолютно новим для нього середовищем і у нього є своя еволюція. Разом з тим, для власного захисту, вірус створює певні передумови, щоб імунна система його не розпізнала на перших етапах.

Особливість цього вірусу в тому, що він проникає в клітину, знайомиться з геномом людини, використовує її матеріал і починає розмножуватись. Це відбувається на певному етапі, коли людина почувається добре, адже імунна система його не бачить. Коли ж вірус достатньо розмножився і починає переходити з клітини у клітину, імунна система тоді його помічає і починає реагувати, знову ж таки по-різному.

Так-от сьогодні створюється вакцина, яка заснована на РНК-месенджері, генетичному коді, який проникає в клітини людини, щоб змусити їх генерувати антитіла, які спеціально адаптовані до коронавірусу. Механізм цієї вакцини націлений у першу чергу на те, щоб утворились антитіла, які вже на першому етапі розпізнають вірус, не дадуть йому закріпитись в організмі і допоможуть його знешкодити. Відтак, захворювання не виникне, адже вірус не потрапить в організм і не буде інфекційного процесу. 

Про мутацію віруса

- Чи не відбудеться мутація COVID-19 до цього часу, як вакцина вже буде готовою до застосування?

- Мутація –  це природній процес еволюції вірусу. Мутація відбувається постійно. Питання у тім, наскільки ця мутація є значною чи незначною для нас. Навіть з моменту потрапляння вірусу в нове біологічне середовище під назвою "людина" чи "клітини людини", де він зіштовхнувся з імунною системою, мутація вже почалась. Є повна мутація і є часткова. Ця частина вірусу, на основі якої розробляється сьогодні вакцина, вона є більш стабільною і найближчим часом про кардинальну мутацію не йдеться.

Хоча, звичайно, ми взагалі не можемо передбачити і не знаємо, що буде через півроку, чи рік. Ми, звісно, можемо припускати, але це все – гіпотези. Як вірус зможе проявитися у нашому середовищі і чи відбудеться повна мутація – невідомо. Якщо відбувається повна мутація, то це вже не буде SARS-CoV-2, а буде щось інше.  Я не вірусолог, але та інформація, якою володію, вона – обнадійлива. Скажу відверто, усі чекаємо з нетерпінням, щоб ця вакцина з'явилась.

Коли вакцина буде доступна усім, широкій громадськості, як гадаєте?

Однозначно, це швидко не відбудеться. Це складний технічний і організаційний процес, який передовсім пов'язаний з безпекою препарату, який будуть вводити людині. Клінічні дослідження – процес тривалий, він відбувається не за кілька місяців і може тривати роками. Все залежить від того, який препарат. Вивчається не просто наявність післявакцинального імунітету, досліджують ще його тривалість, а також небажані ймовірні реакції організму.

У цьому році ми однозначно вакцину не отримаємо.

- Вакцинація буде одноразовою, чи процедуру доведеться проходити впродовж кількох років, аби виробився колективний імунітет? Які припущення маєте з цього приводу?

- Все буде залежати від того, як буде поводитися вірус, як відбуватиметься мутація, буде вона повною чи частковою. Зараз ми маємо новий штам коронавірусу, адже їх є багато, близько 40, але не всі є патогенними і життєвонебезпечними. Але ми зіштовхнулись з основним штамом вірусу SARS-CoV-2, який робить сьогодні біду. Що буде з ним згодом – невідомо.

Загалом, ми говоримо про післявакцинальний імунітет. Це так, як з вірусом грипу, там теж є мутація вірусу часткова чи повна. І для того, щоб захистити себе від грипу ми повинні щороку робити протигрипозну вакцинацію. Оскільки вакцина розробляється з урахуванням змін, які відбулись у  вірусі, то щороку вона виходить нова, відповідно до того штаму, який поширюється на цей момент.

Те ж саме, можливо, буде з COVID-19, адже у нас до цього не було вакцини проти кронавірусу. А як насправді буде, я не можу прогнозувати та й загалом не можна порівнювати вірус грипу з новим коронавірусом, це абсолютно два різних віруси. Все залежить від вірусологів і змін у самому вірусі.

Загалом прогноз тут – невдячна справа, і якщо говориш мовою припущення, то завжди хочеться сподіватись на краще.

"Нас буде трусити ще 2 роки"

- Як Ви оцінюєте сьогоднішню ситуацію з коронавірусом?

- Скажу відверто, зараз такий коронавірусний бум, і я взагалі не пам’ятаю за час моєї роботи у медицині, щоб так активно увага була прикута до такої проблеми як коронавірус, незважаючи на те, що є багато не менш важливих проблем. Але такої кількості наукових публікацій у контексті вивчення цієї проблеми не було.

- З чим це пов'язано? 

- Це абсолютно нова проблема, з якою зіштовхнулись медики, науковці. В медицині є більш-менш вивчені проблеми, і, скажімо так, ми ще маємо час їх дослідити. А тут, як грім серед ясного неба, з'явилась проблема, яка застала нас зненацька.

Як лікар-пульмонолог, за першою спеціальністю – імунолог, скажу, що такої відвертої поліморбідної хвороби з такими різноманітними клінічними проявами я ще не бачив. Якби це була лише пневмонія…

Навіть у 2009 році, коли був так званий свинячий грип (H1N1), не було такої кількості пацієнтів з такими пневмоніями і такої кількості кисневозалежних, як при пандемії COVID-19.

Зараз у моєму відділені 2/3 пацієнтів – кисневозалежні. Також з року в рік у мене лікуються хворі на пневмонію, але ці пневмонії мають інший перебіг, більш-менш благоприємний. А при коронавірусі пацієнти, що є у стаціонарі – всі, як риба без води, хапають повітря. Це не просто сумно, це страшно. Особливо, коли постачання кисню миттєво зупиняється, то всі починають гудіти, кричати.

Щороку до нас поступають пацієнти з пневмоніями і супутніми захворюваннями, а від коронавірусу пневмонія і плюс ціла низка клінічних проявів, які взагалі є не типовими. Тому така реакція науково-медичного суспільства на цю нову проблему, яка є не вивченою. Ти не знаєш, в яку сторону бігти, чим лікувати, як надавати допомогу і в подальшому – як реабілітувати хворих.

"Ми не можемо зупинити процес розповсюдження інфекції"

- Сьогодні у Європі спостерігаються певні острівці підвищеного рівня захворюваності на COVID-19. Нещодавно, зокрема, на Китай накотилась друга хвиля коронавірусу. Чи можливий другий спалах в Україні?

- Це моя особиста думка: я не розрізняю першу чи другу хвилю, це все – одна хвиля, яка розпочалась наприкінці 2019 року і потихеньку набирає обертів. Але цей процес контрольований. І в першу чергу контролюється протиепідемічними заходами.

Якщо б в Україні ми не запровадили на початку березня жорсткий карантин і не обмежили пересування людей, була б біда. Процес розповсюдження інфекції ми не можемо зупинити, але ми можемо його призупинити певними заходами. І завдяки введенню карантину, ми не мали такого вибуху захворюваності, з якою зіштовхнулись італійці, іспанці. Але це, знову ж таки, повертається. Адже в природному середовищі на сьогодні основним джерелом коронавірусної інфекції є людина.

Особливо небезпечними є вірусоносії, які не мають проявів недуги, а це зазвичай молоді люди, вони не хворіють, але розповсюджують. Так от при послаблені карантинних заходів знову з'являється новий спалах захворювання. І це не пов’язано з тим, що це якась друга хвиля, просто ми припиняємо контролювати вірусну інфекцію.

Для того, щоб в ідеалі  позбутись коронавірусу, людей потрібно на певний час ізолювати один від одного, щоб він зник. Але це утопія. Тому внаслідок таких слабких місць, які вірус знаходить, насамперед через порушення протиепідемічних заходів, відбувається спалах такими хвилями.

Якщо ми не виробимо грамотну стратегію протиепідеміологічних заходів, то будемо мати постійний приріст захворюваності. Але хочемо ми цього чи ні, захворюваність ще буде певний час. За даними ВООЗ, нас 2 роки буде трусити. Але головне, щоб не було масового вибуху захворюваності, бо виникне колапс, як в Італії.

- Від чого залежить поширення COVID-19?

- Факторів дуже багато. Це мутація, про яку ми вже згадували. Вона пришвидшує розповсюдження вірусу. Це і безсимптомні вірусоносії, які є небезпечними для навколишніх. Вони не хворіють, але можуть інфікувати.

Особливість цього захворювання у тому, що людина починає виділяти вірус за дві доби до початку симптомів хвороби. Інкубаційний період зазвичай триває 5 днів, але може продовжитись і до 14 днів. Ви ж не знаєте, коли ви захворієте на 5 чи на 14 день, але стаєте заразними за два дні до клінічних проявів. Тому необхідно ізольовуватись і думати не лише за себе, а й за ближніх.

Також необхідний певний нагляд за людьми, які вже перехворіли на COVID-19. За науковими даними, людина може виділяти вірус понад місяць.

Варто ще додати, що восени ситуація буде складніша, бо з'явиться грип. Дай Боже, щоб люди почали вчасно робити щеплення і була вакцина проти грипу, це спростить ситуацію.

Що змушує людей дотримуватись чи відкидати обмеження стосовно коронавіруса?

Це людський фактор, людина вчиться на своїх помилках. Як кажуть, немає пророків у своїй вітчизні. Але вода камінь точить, і з людьми потрібно говорити мовою аналітиків. Більшість пацієнтів, які потрапили до мене у відділення, навіть і не думали, що захворіють, а коли це стається, то уявлення про проблему у них змінюється, особливо, коли захворювання протікає важко.

Але прикро, що люди, які важко перенесли недугу, розповідають це іншим, а вони по-різному це сприймають. Також тут відіграє роль освіченість, і це стосується не лише коронавіруса. Така людська психологія.

Про зону ризику

- Які люди є у зоні підвищеного ризику?

- Усі люди є в зоні ризику: від малого, до старого. Питання, хто як перенесе. 80% заражених переносять COVID-19 в легкій формі, а 20 % – це ті, кому не щастить, з них 10% хворіють з важкими наслідками. Ще до 10% випадків закінчуються трагічно.

Але це захворювання – парадоксальне. Іноді перебіг у старшої людини набагато легший, ніж у 30- чи 40-річної людини.

- З чим це пов'язано?

- Є генетика, є імунна відповідь, яка теж залежить від генетики. Імунна система по-різному реагує на коронавірус.

- Які супутні захворювання найчастіше погіршують перебіг коронавіруса?

- Звісно,  більше проблем мають люди з супутніми захворюваннями. Це, до прикладу, цукровий діабет, зайва вага, проблеми з серцево-судинною системою тощо.

Є певні закономірності захворювання коронавірусом, але вони іноді не спрацьовують. Настільки все індивідуально. Приміром, людина поважного віку з більшими супутніми захворюваннями має більше ризиків померти, але вона живе. Це означає, що її генетичний код по-іншому працює, все по-іншому запрограмовано. Тим не менше, є ще фактори, на які ми можемо вплинути. Під час захворювання людина може постраждати навіть не від самого коронавірусу, а від наслідків неправильного лікування чи догляду.

"COVID-19 – це не лише пневмонія..."

- Які є прояви інфікування COVID-19?

- Ми звикли на початку думати, що коронавірус – це пневмонія, і це так, але не тільки. Це ще велика кількість позалегеневих проявів і ускладнень. Він уражає не лише органи дихання, а й зачіпає шлунково-кишковий тракт, серцево-судинну систему тощо.

Дуже багато є пацієнтів з цукровим діабетом, і коли лікувати вірус і не зробити аналіз на цукор в крові, то пацієнт впаде у гіперглікемічну кому. Чи, до прикладу, у пацієнта тисне в грудях і у нього нестабільна стенокардія, в результаті у нього стається інфаркт міокарда.

Тобто, це вірус, який впливає не лише на імунну систему, яка реагує бурхливо, а й на систему згортання крові, від якого є багато тромбоемболій, інфарктів, інсультів. Це вже інша сукупність захворювань, до яких лікар-інфекціоніст чи пульмонолог не готовий. Наприклад, до нас надходить пацієнт з пневмонією, ми її лікуємо, а виявляється у пацієнта раніше був цукровий діабет, чи інсульт, чи інфаркт. Тобто підхід до діагностики і лікування повинен змінитись у лікарів.

І успіх лікування залежить не лише від імунної системи, а від готовності лікарів ухвалювати вірні рішення, правильно розставляти пріоритети в діагностиці і надавати медичну допомогу. Бо хвороба дуже персоніфікована. Наприклад, у нашому відділені лежить молода жінка, у неї астма, паралельно важка пневмонія та тромбоемболія легеневої артерії, і вона, як снігова куля, набирає захворювання. Слава Богу, вона жива, і ми ретельно за нею стежимо.

Щодо дітей і молоді, то зазвичай вони легко переносять коронавірус. Але, до прикладу, дитина може занедужати і якщо у неї вроджений імунодефіцит, то ми не знаємо, як вона перенесе коронавірус і з якими наслідками. Тому кожен випадок потрібно індивідуально розглядати, не можна це робити за шаблоном, особливо в таких випадках. Кожна вікова категорія має свою групу ризику. Але в основному середньоважкий або важкий перебіг захворювання припадає на категорію людей 40+.

- Раніше Ви у соцмережах писали свої спостереження щодо того, що коронавірус вражає ще й нервову систему? У пацієнтів виникає депресія, порушення сну…

- Це справді так. Сама коронавірусна інфекція для пацієнтів є великим стресом. У них також можуть розвинутись панічні атаки. У кожного своя нервова система і кожен реагує по-різному. Є такі випадки, коли при коронавірусі відбуваються ураження нервової системи. Це вже доведено шляхом МРТ.

- Як зрозуміти, що випадок інфікування є важким?

- Будь-який пацієнт, який має коронавірусну пневмонію, перебуває у групі ризику важкого перебігу захворювання, бо ми не знаємо, як далі поведе себе вірус. Але, якщо пацієнт вже є кисневозалежним, у якого падає рівень насиченості крові киснем, пацієнт, у якого наростає дихальна недостатність, то такі випадки ми розцінюємо як важкі.

Але потрібно дивитись на коронавірус не лише у контексті пневмонії, на нього потрібно дивитись ширше. Однаго разу до мене надійшов пацієнт, в якого все розпочалось з інфаркту міокарда, лише після операції встановили вогнище і виявили легку пневмонію. Ось такий химерний перебіг захворювання.

Варто додати, що показник смертності від коронавірусної пневмонії є набагато більшим від звичайної пневмонії. Власне, є багато проявів захворювання, ніж просто дихальна недостатність.

- Що потрібно робити, аби не захворіти та як поводитися у разі інфікування, аби зменшити ймовірність важкого перебігу захворювання?

- Передовсиім потрібно робити все, щоб не захворіти. Дотримуватись засобів індивідуального захисту і карантинних заходів.

Спершу вірус потрапляє у верхні дихальні шляхи, тому потрібно промивати горло і ніс, вимивати джерело інфекції, але без фанатизму. Зробити розчин з чайної ложки соди на пів літра кипяченої води. Також, якщо ти захворів, потрібно зберігати свою енергію і не виснажувати організм. Обмежувати фізичні навантаження, не відвідувати спорт-зали.

Також потрібно споживати достатню кількість білку, щоб імунна система добре працювати. Окрім цього я рекомендую пити імбирний чай. Також ніхто не забороняє їсти вітаміни і дотримуватись здорового способу життя. Але, якщо вже є симптоматика захворювання, то все ж не варто займатись самолікуванням, а потрібно звертатись до сімейного лікаря. 

Про карантин

- Італія нещодавно продовжила надзвичайний стан до 15 жовтня. На Ваш погляд, чи варто Україні продовжувати карантинні обмеження і чи є припущення, коли від них можна буде цілком відмовитись?

- Я вважаю, що карантин потрібно продовжити, питання лише наскільки суворим він повинен бути.

У тих регіонах, де є "червоний" рівень небезпеки, обмежувальні заходи мають бути суворими. Але якщо його запроваджувати, то потрібно відповідно створити умови для людей, які будуть жити в цих умовах. Все потрібно робити обдумано.

- В Україні фіксують коронавірусні антирекорди – так, у Києві COVID-19 за добу виявили майже 200 нових випадків. З чим це пов’язано?

- У такому густонаселеному місті як Київ, з таким скупченням людей, 200 випадків – це мало. Все залежить не лише від кількості інфікованих людей, які звертаються за допомогою, щоб їх обстежили. Це ще залежить від роботи медичної служби, особливо первинної ланки.

Бувають випадки, коли з тих чи інших причин пацієнт не може дотелефонуватись до сімейного лікаря. І ось коли немає зворотного зв’язку, ланцюжок надання меддопомоги вже порушений. А саме статистичний показник виявлення інфікування залежить від сімейних лікарів.

Для мене загальний показник виявлення коронавірусної інфекції не такий страшний, як показник госпіталізованих, важких пацієнтів і показник смертності.

- Як Ви вважаєте, чи потрібно восени відчиняти школи?

- Все, мабуть, буде залежати від тієї ситуації, яка буде в кінці серпня. Все ситуативно, потрібно дочекатись кінця місяця, а наші чиновники, з огляду на ту ситуацію, що складеться, вже ухвалять рішення.

- В Україні станом на сьогодні офіційно є майже 80 тис. людей з коронавірусом. Багато кажуть, що не всі випадки потрапляють до офіційної статистики. На вашу думку, скільки у нас насправді може бути хворих?

- Не всі випадки зараження потрапляють до офіційної статистики. До мене звертаються пацієнти, але не всі хочуть робити обстеження з різних міркувань. В першу чергу це страх і небажання афішувати.

Звісно, кількість заражених є набагато більшою, ніж офіційно підтверджено. Потрібно робити підрахунки, мовою цифр і статистики я говорити не можу.

- Чому наразі найбільше хворих фіксують на заході країни, тоді як на півдні, незважаючи на великий потік відпочивальник, поодинокі випадки.

Все просто. Це пов’язано з першими днями появи коронавірусу в Україні і міграційним процесом. Якщо говорити про західні області України, то у нас є дуже велика кількість заробітчан, які привезли інфекцію з-за кордону. Джерело інфекції нікуди не поділось, воно було локалізоване. Найбільший спалах почався на Буковині, але завдяки карантинним заходам процес розповсюдження коронавірусної інфекції було призупинено в Україні. Але всередині області міграцію ж не відміняли, всі між собою спілкуються і заражаються.

Про апарати ШВЛ

- В Україні закупили багато апаратів ШВЛ, утім деякі лікарі кажуть, що при коронавірусі вони навіть шкідливі – легені руйнуються швидше, чи це так? Чи виправдана така кількість апаратів, яка є наразі?

- Ми намагаємося пацієнтів в останню чергу брати на ШВЛ. Робимо це лише тоді, коли є абсолютні покази до штучної вентиляції легень. Якщо кисневозалежного пацієнта якомога раніше забезпечити якісною кисневою терапією, то є більше шансів уникнути ШВЛ.

Якщо пацієнт вже у критичному стані, на етапі відчаю, то ми подовжуємо життя людини таким шляхом, беручи на штучну вентиляцію. Але не все від нас все залежить і не все залежить від апаратури, утім, вона все ж відіграє певну роль. Сучасні апарати настільки чутливі, що вони синхронно і з найменшою травмою для пацієнтів виконують свою функцію.

Те, що в Україні є сучасні апарати, мені відомо, але які у них характеристики, режими роботи, і всі інші тонкощі, то це не моя компетенція. Потрібно запитувати в анестезіологів. Я веду пацієнтів з важкою дихальною недостатністю до підключення апарату ШВЛ.

Штучну вентиляцію легень можна назвати терапією відчаю, на жаль, не багато людей з неї виходять.

- У випадку погіршення ситуації чи впорається Україна та наша система охорони здоров’я? Зокрема, медики, адже на них припадає величезне навантаження?

- Не можу сказати за усю систему охорони здоров'я в Україні, але наша волинська витримає. Все буде залежати від того, з яким об'ємом роботи ми зіштовхнемось. Ми з цим вже чотири місяці працюємо і знаємо, як розставляти пріоритети, у нас вже невеликий досвід є. Наша Волинська обласна лікарня та інші заклади області – підготовлені. У моєму відділенні з 40 ліжко-місцями вже є нова система централізованого кисневого постачання. Маємо апарати ШВЛ, а також все інше необхідне обладнання та ліки.

Але окрім бази є ще людські ресурси. Іноді один пацієнт забирає усі фізичні і моральні сили усього персоналу, адже його потрібно рятувати. Тому це ще залежить не лише від професійних кадрів, а від їхньої кількості. На сьогодні нам їх вистачає, і ми поки що справляємось. Як буде далі, рішення ухвалюватимемо ситуативно. Зараз у регіоні кадрів вистачає, а логістика відпрацьована.

Звісно, мені хочеться займатись іншою роботою, а не 4 місяці бути у такому стресовому стані, як і вся моя команда, бо абсолютно змінився стиль роботи, життя. Ми вже стали, як якісь зомбі, як роботи. Хочеться, щоб швидше це все закінчилось і повернулось до звичного, нормального ритму життя. Але я розумію, що це буде не скоро. Принаймні, найближчий рік ми в такому режимі будемо жити і працювати. Хочеться, щоб суспільство також по-іншому дивилось на цю проблему, бо кожен під своїм кутом зору інтерпретує цю ситуацію. 

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Читайте також
Все про: коронавірус, Надзвичайні події, Україна, Світ, Волинь, Лікарі
В тему

Останні матеріали