Що менше ми ходимо, то більше болячок заробляємо

Від малорухливого способу життя потерпає не лише хребет, а руки, ноги та навіть голова.

Як би скептично ми не ставилися до важливості хребта, втім саме він – це основа нашого здоров'я, переконався лікар-реабілітолог Іван Сергійчук із Волині, йдеться у публікації у газеті «Твій вибір».

– Ще як був малим, пам'ятаю, нас у школі привчали рівно сидіти й не сутулитися. Попри це, тодішнє покоління школярів сьогодні має чимало проблем зі спиною та супутніми захворюваннями. Тому страшно навіть уявити, що буде з тими дітьми, які нині, замість поганяти у футбол, покататися на велосипеді, повіджиматись на перекладині, днями просиджують за телефонами і комп'ютерами.

– Чи надходять Вам, як лікарю-реабілітологу, перші тривожні дзвіночки про ріст захворювань хребта серед дітей і підлітків?

– Як би прикро це не звучало, але за останні десятиліття кількість захворювань хребта зростає з катастрофічною швидкістю. Бо ті діти, які спочатку грали в комп'ютерні ігри, підросли, пересіли в автомобілі чи офісні крісла, і знову днями проводять у сидячому положенні. А оскільки їхня постава далека від ідеальної, то хребет отримує надмірне навантаження. І як наслідок – протрузія міжхребцевого диска.

– Що це захворювання?

– Протрузія міжхребцевого диска – це не окрема хвороба, а початкова стадія остеохондрозу. Мій покійний дідусь Іван Прокопович, відомий як бірківський костоправ, сказав би, що протрузія – це «дзвіночок перед пожежею», тобто перед появою міжхребцевої грижі.

– Чим небезпечна протрузія?

– Річ у тім, що між хребцями спини неодмінно має бути диск. Контури дисків і хребців повинні ідеально збігатися. Однак через неправильне і довготривале сидіння диск може почати «вилазити» за межі контуру хребців. Це як у гамбургері: коли булочку сильно зчавити з обох боків, котлета вилазить за її контури. Подібне відбувається і з нашою спиною.

– Тобто отримати протрузію ризикують лише ті, хто веде малорухливий спосіб життя?

– Не тільки. Буває й навпаки, коли міжхребецевий диск випинає після надмірних фізичних навантажень, піднятті великої ваги, різких нахилів тулуба та зміщенні хребців. Немалий вплив на появу міжхребцевої протрузії чинять також спадковість, патологія серцево-судинної системи, аномалії розвитку хребта, хвороби обміну речовин. Спровокувати вип'ячування міжхребцевого диска можуть травми при пологах, зайва вага, слабкі м'язи спини, навіть стреси й перевтома.

– За якими ознаками наші читачі можуть перевірити, чи нема в них протрузії?

– Найпоширенішими симптомами цього захворювання є біль у ногах, руках, плечах або попереку (іноді пекучий, що може тривати кілька місяців). Нерідко хворий може відчувати оніміння, поколювання, слабкість у кінцівках. Якщо такі ознаки проявляються тривалий час, я б радив пройти обстеження у лікаря, аби не запускати хвороби й запобігти серйозним ускладненням у майбутньому.

– Припустімо, в людини діагностували протрузію: що далі?

– Якщо при обстеженні все ж таки виявили протрузію диска, багаторічний досвід показує, що шанси на активне життя без болю є. Хоча прийом медикаментів у цьому випадку не завжди, на мою думку, ефективний. Річ у тім, що ліки усувають лише наслідки хвороби (біль, оніміння, поколювання тощо). Але вони не впливають не першопричину протрузії – зміщення диска.

– То що порадите Ви?

– Хороший ефект дають мануальна терапія, корекція хребта, яка допомагає відновити рухливість міжхребцевих суглобів. У жодному разі не можна відкидати лікувальну гімнастику, масаж, фізіотерапію, лікувальну фізкультуру.

Крім лікаря, чимало зусиль повинен докласти й сам пацієнт. Зокрема, він мусить виключити будь-які навантаження на спину, щодня проходити певну відстань. Якщо потрібно щось підняти чи перенести, то варто вдягнути спеціальний корсет, який допоможе рівномірно розподіляти навантаження на спину. Якщо людині з протрузією необхідно працювати в сидячому положенні, то спину треба тримати рівно. Крім того, задля здорової спини я раджу не пошкодувати грошей, щоб придбати ортопедичні подушку й матрац.

А ще на здоров'я спини дуже впливає надмірна вага. Адже наш хребет розрахований на вагу, приміром, 80 – 90 кілограмів, а мусить тримати на собі 120 – 150 кілограмів. Доплюсуйте до маси тіла ще вагу, яку людина несе в руках, – от і маємо результат, коли хребці не витримують такого навантаження, зміщуються і провокують появу болю та серйозних захворювань.