Люди

«Цікавитися містом - означає цікавитися його історією», - Олександр Котис

«Цікавитися містом - означає цікавитися його історією», - Олександр Котис

Якщо ви ніколи не були в Луцьку, але мрієте пізнати це місто краще, то знайомство можна розпочати прямо зараз із його цікавої історії. Для цього варто зробити собі смачну каву, відкрити сторінку Інтернет видання «Хроніки Любарта» і поринути в захоплюючий світ минулого Луцька та Волині. Родинні історії, біографії, сотні ретро світлин, мандрівка фотокартою вінтажного Луцька та багато інших цікавинок неодмінно вас захоплять і ви не помітите, як будете постійним читачем.

Сьогодні ми поспілкуємося з дослідником історії Луцька Олександром Котисом, який безпосередньо має відношення до появи «Хронік Любарта». Саме він своїми розвідками зміг зацікавити лучан історією Лучеська. По-іншому сприймаєш Луцьк після екскурсій Олександра, адже вони є особливі за подачею матеріалу та вибором фактів. Хто побував на них раз, чекає наступну з нетерпінням. Спеціально для сайту  «Твій портал», Олександр Котис відповів на кілька питань стосовно своєї діяльності.

- Як розпочалось зацікавлення історією Луцька?

- Є дві відповіді. Одна – на поверхні, інша – всередині. Потрапила мені до рук в далекому 2007 році книга «Луцьку 900 років». Радянський пропагандистський збірник документів з історії міста. Там містилося кілька репродукцій поштових листівок початку ХХ століття з виглядами міста. Я став шукати зображені там місця, а коли знайшов, вирішив робити фото з тих самих ракурсів і публікувати такі невеликі фотоісторії. З іншого боку, колись настав такий момент, що я усвідомив себе лучанином і став цікавитися містом. Очевидно, що цікавитися містом означає цікавитися його історією, бо сучасність – це лише невелика оболонка на тлі тисячолітнього минулого. Оболонка не настільки важлива, як середина.

- Чи пам’ятаєш свій перший історичний матеріал, про що він був?

- Це був матеріал з кількома старими фотографіями і новими, зробленим з тим же місць, тільки в наш час. Я сам ходив це шукав і так пізнавав місто. Перша фотографія, яку відшукав – вигляд із сучасної Лесі Українки на Братський міст, листівка 1916 року.

- Як з’явився проєкт «Хроніки Любарта»? Хто придумав назву?

- Не знаю, хто придумав. Газета з такою назвою в Луцьку існувала давно. Я став там працювати у 2015, коли створювали сайт газети. Фактично, звичне інтернет-видання, яке писало на всі тематики міського життя. А вже у квітні 2016 року вдалося з нього зробити проєкт виключно про історію.

- Чи стежиш за читацькою аудиторію «Хронік Любарта»?

- Раніше більше відслідковув статистику, але оскільки я не застосовую якихось методик для конкретних цільових аудиторій, то мене ці показники перестали цікавити. Великою мірою аудиторія складається зі стандартної фейсбуківської аудиторії. Це переважно жінки 25-34 роки. На другому місці чоловіки цього віку. На третьому – люди віку 34-45, а на четвертому – молодші за 25.

- Над яким матеріалом зараз працюєш?

- Онлайн мапа з позначенням усіх луцьких міжвоєнних цукерень, кав’ярень, молочарень і пекарень з максимальною інформацією про кожну. Це не тільки інструмент для історичної розваги, а й наприклад, для розуміння територіального розвитку сервісної інфраструктури в той час. На цю карту гарно накладається інша карту, яку ми (Богдан Ворон, Роман Павлюк і я) опублікували на початку цього року. На черзі великі матеріали про історію луцьких перевізників, окремо про ресторани та пивниці, про коминярів. І хочу нарешті розповісти про діаманти Кронштейнів.

- Яке дослідження давалось найважче, чому?

- Мабуть, ніяке. Коли є велика цікавість і захоплення, про важкість не думається. Складність тут може грати чисто технічну роль. Наприклад, матеріал, який довелося довго писати. Це ті, які ґрунтуються на фото. Наприклад, де треба робити порівняльні фото. Чи трохи дизайнувати. Або збирати дуже багато архівної інформації, особливо це стосується документів ХІХ століття, написаних вручну, часто вкрай не каліграфічним почерком. Можна ще задати такий критерій важкості, коли просту і очевидну інформацію не вдається знайти дуже довго.

- Як ти думаєш, історикам XXII століття, буде цікаво вивчати нашу сучасну історію? Чи замислюєшся про це?

- Так само, як і нам вивчати історію столітньої давнини. З поправкою на культурні зміни, які відбудуться через 100 років. Доведеться історикам таки освоїти математику, бо без аналітичних методів обробки інформації буде важко розібратися в горі (не) фейкових новин і соціальних акаунтів.

- Якби ти міг створити в Луцьку новий музей, яким би він був?

- Це був би музей історії міста. Наприклад, розташований в колишньому «Банку рольному» на вулиці Винниченка. Він містив би не дуже багато експонатів, але натомість – найсучасніші методи взаємодії музею і відвідувача. Там би були голографічні об’єкти, експозиції на межі історії і психології, виставки для потужного емоційного та інтелектуального впливу на відвідувачів. Це було б щось середнє між берлінським TimeRide (аби ж він був якісно більшим), Волинським краєзнавчим музеєм та PinchukArtCentre.

- Яке твоє улюблене місце в Луцьку?

- Нема такого. Концепція «улюбленого місця» відійшла в минуле. Місто стало місцем.

- Щоб ти хотів побажати своїм читачам?

- Натхнення і любові. Більше енергії та вдачі на шляху до розуміння обставин і процесів у місті.

Для довідки: Олександр Котис сьогодні є начальником відділу охорони культурної спадщини департаменту культури Луцької міської ради. В мережі facebook у 2018 році Олександр створив сторінку «Луцький модернізм». Ця сторінка розповідає про архітектуру модернізму в Луцьку і про невелику книгу-альбом, яка показує читачам цей напрям міського дизайну і його історію в Луцьку. За посиланням https://www.facebook.com/lutskmodernism/ Олександр публікує короткі фоторозповіді про те, як будувався модерністичний Луцьк, які архітектори тут працювали, особливості їхньої творчості. Ідея появи проекту виникла після створення астрономічного путівника Луцьком 2017 року. В 2018-2019 роках в рамках проекту «Луцький модернізм»  Олександр Котис провів цікавезні екскурсії для лучан та гостей міста, а саме: «Екскурсія: європейський модернізм для луцького парку», «Екскурсія: радянський модернізм 1960-х у Луцьку», «Екскурсія: останні агенти луцького модернізму, 1970-1980», «Екскурсія Британська утопія для польських офіцерів Луцька», «Екскурсія "100 років Bauhaus. Луцький рахунок». У 2019 році Олександр був одним із організаторів проекту публічних лекцій «(Не)відомі волиняни» у луцькій книгарні «Є». Влітку на фестивалі «Княжий» Олександр Котис був запрошений в якості спікера на гутірки, де зміг поспілкуватись про історію та архітектуру Волині із мешканцями Володимира-Волинського.

Розмовляла Тетяна Яцечко-Блаженко

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram і будьте завжди в курсі останніх новин.

Читайте також
Все про: луцьк, історія, Волинь
В тему