В Україні існує єдиний музей, якого через унікальну колецію гармоні занесено в Книгу рекордів України. Заснував його заслужений гармоніст України Іван Сухий.
Іван Сухий із черкаського міста Жашкова закоханий у музику – вона частина його життя. Тож недарма чоловік провчився 18 років, щоб бути талановитим музикантом, вчителем, автором посібника зі збірника нот із вивчення гри на гармошці. 6 років навчався в музичній школі, 4 роки – в музичному училищі по класу баян, 5 років – інституті культури (баян і балалайка), і знову вернувся в музучилище на балалайку). А потім ще заочно 2 роки закінчував Міжнародну школу акордеона у Санкт-Петербурзі. Іван Сухий був одного віку, що й викладачі: і студент, і вчитель – однолітки.
– Я граю з семи років. У нашій сім'ї ніхто не грав на музичних інструментах, – розповідає Іван Сухий. – Чув, як на селі грала гармонь, мені дуже подобалося, і я захотів теж навчитися так грати. Тож із семи років як пішов у музичну школу – так і граю досі, вже 54 роки не розлучаюся з музикою. Гармоні – як мої діти, в які вкладена душа і, як людина, мають свою біографію.
Збирав чоловік колекцію гармоней, де тільки міг. Найстаріша, якій 200 років, – педальна: ногами натискаєш на педаль і за допомогою нагнітання повітря у міхи з'являється звук. Це гордість Івана Сухого, він знайшов її у сусідньому селі, де вона валялася надворі під дощем. Майстер відреставрував інструмент – і тепер гармонь грає.
У колекції Івана Івановича є набір малесеньких гармошечок (19 штук), зроблених у царській музичній майстерні Санкт-Петербурга. Чоловік як побачив їх – то і сон його не брав, і їсти не хотілося, так мріяв мати це диво у своїй колекції.
Тож через знайомих людей у місті Києві придбав ці гармошечки, за які виклав кругленьку суму – 300 доларів. Є в його колекції гармонь з 1890 року, є ще воєнна. А ще є гармонь-чобіток, зроблена власноруч паном Іваном: цю ідею подала дочка, і тато постарався. Тож задум удався. А все почалося з того, що в ансамблі дівчат у когось порвався чобіт, і, щоб його не викидати, Іван з чобота зробив гармонь.
Вдалося! Перший чобіт-гармонь був зроблений у 1992 році, а другий – у 2015 році. Іван Сухий працює ще у районному Будинку культури міста Жашкова керівником народного чоловічого ансамблю.
Є у жашківського майстра гармонь-вулик, є музична лопата, люлька-гармонь (нею не курять, а грають). Це символ козацького відпочинку, сказав І. Сухий. Бо люлька не реклама для куріння. У колекції Івана є російські, німецькі, італійські і білоруські (замість кнопок – клавіші) гармоніки. Вже він стільки назбирав їх, що адміністрація міста Жашкова виділила дві кімнати під музей, у якому близько 300 експонатів. Це єдиний музей в Україні, його занесено до Книги рекордів України.
Іван Сухий ось уже 40 років, як викладає в музичній школі Жашкова, 28 років, як створив дитячий ансамбль гармоністів і ним керує. Цей ансамбль є лауреатом 150 конкурсів (73 з них міжнародні). Сухий – соліст-гармоніст, пише сам п'єси. Посів 7 місце в Європі в чемпіонаті світу по гармоніці. Був у Австрії (м. Аусервільгратен), брав участь у конкурсі. Проводив майстерклас у Австрії по класу гри на гармоніці.
Чоловік настільки захоплюється своєю роботою, що й нема коли нормально поїсти. Годинами сидить грає і відшліфовує кожен звук, і вчить цьому своїх учнів у музичній школі.
Адже ніхто і більше ніде в Україні не вчить гри на гармоніці. Цю важливу справу і місію узяв на свої плечі Іван Сухий. Йому так хочеться, щоб багатьох дітей навчити грати на цьому інструменті.
Дружина не перечить, бо знає, що то його робота. До речі, вона теж вчить дітей грати на акордеоні. Іван Іванович сам видав посібник «Українська гармоніка», бо ж ніде не дістанеш ніякої літератури по грі на гармоні. От і доводиться самотужки робити самому, аби дітям була можливість грати.
А він за 28 років свого вчителювання навчив грати більше від двохсот п'ятдесяти учнів, навіть один випускник грає у президентському оркестрі.
Не даремно Іван Сухий заслужений працівник культури, музикант-віртуоз, лауреат 92 конкурсів, видатний соліст-гармоніст. Він вкладає душу у своїх учнів, і вони разом досягають високих цілей. Разом бувають на різноманітних конкурсах, мають нагороди. Гордістю Івана Івановича є три учні: Ярослав Маловічко, Олександр Дрозденко, Павло Врочинський. Усі мають медаль «Заслужений гармоніст України». Павло Врочинський брав участь у конкурсі «Україна має талант» і «Круче всех», де переміг. Учитель гордиться своїми учнями. А на конкурсі «Грай, гармонь!» чобіт-гармонь було визнано найоригінальнішим музичним інструментом. Тож не даремно Івана Сухого Черкаська ОДА та облрада нагородили почесною відзнакою за його заслуги перед Черкаською областю.
– Популяризація гри на гармошці – це справа всього життя, – каже заслужений гармоніст України.
І він не збирається зупинятися на досягнутому, хоча вже досягнув пенсійного віку. Хоче залишити після себе справжніх музикантів: талановитих і закоханих у музику.
БІЛЬШЕ ПРО ВІДОМИХ ТА ЦІКАВИХ ЛЮДЕЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ» В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!
Галина Оліферчук
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
