Катування та зґвалтування: сестра семи воїнів Третьої штурмової розповіла про дитинство
Рік тому Третя окрема штурмова бригада випустила зворушливий сюжет «Мама відпустила сім синів на війну». Відео швидко стало вірусним: Тетяна Саннікова з Бердичева, яка народила загалом 12 дітей – вісім синів і чотири доньки (хоча у відео згадували лише про трьох доньок), відпустила на фронт усіх синів. Хлопці воювали разом у «Трійці», приїжджали додому, а мама з гордістю їх частувала.
Та за рік відео видалили з усіх платформ після розголосу в Threads. Сестра семи братів-воїнів 31-річна Надія Вікарій у березні 2026 року відкрито розповіла про жахіття, які відбувалися в її родині. Її пости привернули увагу журналістів, і видання «Бабель» розпочало масштабне розслідування. «Конкурент» навів скорочену версію розслідувального репортажу видання.
Надія, яка була восьмою дитиною у багатодітній родині, розповіла, що перші роки життя вона і її сестра Даша провели в інтернаті. У 1995 році дітей забрали від матері через антисанітарію, голод і постійне залишення без нагляду. У житомирському інтернаті № 4 дівчаткам було значно краще, ніж удома.
Але у 2003 році Тетяна Саннікова забрала всіх дітей до себе в нову квартиру в Бердичеві. З того моменту життя дівчаток перетворилося на пекло.
Братів та сестер віддали навчатися в місцевий колегіум № 14. Оскільки між Дашею і Надією був лише один рік різниці, вони пішли в один клас – третій.
Одна з однокласниць дівчат, яка попросила не називати її імені, розповіла, що згодом у Даші почалися якісь проблеми зі здоров'ям, і вона не ходила до школи.
«Мати казала, що вона хворіє, носила якісь довідки. А Надя нам, як дітям, розповідала, що вона не в лікарні, що мама її забрала додому і знущається. Надя постійно приходила в школу з синцями – казала, що її побила мама. А якось прийшла з побитими передніми зубами. Чи то мама її об умивальник вдарила головою, чи то на неї умивальник... Коротше, сильно вдарила – так, що в неї аж зуби два передні побилися», – пригадує однокласниця.
Мама Наді по-різному ставилася до синів і доньок. Це підтвердили її однокласники. Тетяна Саннікова і сама говорила про це в інтерв?ю ще у 2008 році: «Я дівчаток не дуже люблю. Краще б я мала ще десятьох хлопчиків. Зі старшими дочками я порозумілася, а з молодшими не вдалося це зробити».
Надія розповіла про усі нелюдські тортури, які їм довелося пережити. Дівчаток змушували ходити по квартирі повністю голими, спати на холодній підлозі біля батареї, постійно морили голодом. Їм діставалися лише зіпсовані продукти, тоді як брати їли нормально.
Однокласники часто пригощали голодних сестер бутербродами, фруктами та солодощами. Однак мати змушувала Надію «зізнаватися» в крадіжках, яких насправді не було. Одного разу вона влаштувала публічний «суд» просто в класі: поставила доньку біля дошки і змусила зачитувати список «вкраденого».
Надія згадує, що дівчаток регулярно били, прив’язували до ніжок стола і батареї, ставили на коліна на всю ніч. В арсеналі фізичних покарань матері, каже Надя, було побиття собачим повідцем, тримання важких предметів над головою протягом годин, лупцювання вибивачкою для килимів чи качалкою для тіста.
«Даша мене дуже часто вчила, що “ти трохи поплач, покричи, щоб вона зрозуміла, що тобі боляче, а потім не кричи і не плач”. Я думала навпаки: чим більше кричати, може, сусіди почують. Хтось прийде, якось її перерве. Бо коли ми сильно кричали, вона закривала нам рот і продовжувала бити. А Даша мені казала: щоб вона не отримувала від цього задоволення, треба не кричати», – згадує Надя.
Шрами по всьому обличчю, каже Надя, – наслідки побиттів. Лише один, великий посеред лоба, отримала сама, випадково розбила голову в притулку. Густе довге волосся приховує шрами на голові. То, каже, пряжка від ременя.
Найстрашніше – Надія стверджує, що двоє старших братів регулярно ґвалтували її і сестру. Один почав ще в Житомирі, коли дітей забирали з інтернату на вихідні. Другий – уже в Бердичеві.
Після таких систематичних знущань у червні 2004 року 10-річна Даша померла. За словами Надії, мати разом зі старшою дочкою Світланою закопали тіло дівчинки просто на околиці Бердичева під деревом. Чотири роки Тетяна Саннікова приховувала смерть дитини і продовжувала отримувати на неї соціальні виплати.
«Я пам’ятаю, як мама сказала: “Даша більше з нами не житиме”. А потім мені дали великий шматок хліба. Я подумала: “Ну і добре, що немає Даші, тепер усе мені”», – зізнається Надія.
У 2008 році кістки Даші знайшли і перепоховали на бердичівському кладовищі. Матері на похороні не було. Могилу сестри Надія шукала 10 років. Слідство, яке провели після того, як знайшли тіло Даші, ознак насильницької смерті не виявило. Якщо вони й були, то виявити їх вже неможливо.
Надія змогла вирватися з цієї родини лише у 16 років. Її взяла під опіку інша родина, де дівчина вперше відчула любов, турботу і нормальне життя. Батьківських прав Тетяну Саннікову позбавили лише коли Надії було майже 18 років.
10 березня 2026 року Надія Вікарій звернулася до поліції. За її заявою відкрито кримінальне провадження за фактом зґвалтування неповнолітньої. Слідство триває.
У Третій штурмовій бригаді на запит «Бабеля» повідомили, що офіційних звернень від правоохоронців щодо їхніх військовослужбовців поки не отримували.
Якщо такі надійдуть, «військове командування забезпечить необхідну взаємодію». Коментувати події, «не пов'язані з виконанням військовослужбовцями обов'язків військової служби», там відмовилися.
Як пише «Бабель», окрім зґвалтування, Надія подала заяву про катування, вбивство і приховування злочину, однак повторно розслідувати обставини, за яких померла Даша, в прокуратурі не планують – нового провадження немає. Про ексгумацію останків наразі, відповідно, теж не йдеться.
Журналісти «Бабеля» також намагалися зв?язатися із членами сім'ї Надії, яких вона публічно згадувала.
Зокрема вони додзвонилися до старшої сестри Світлани, але вона відмовилася надавати коментарі. Зрештою, журналісти приїхали до помешкання Тетяни Саннікової, утім, її син Євген не дозволив поспілкуватися з жінкою.
«Бабель» зміг поговорити кілька хвилин телефоном лише з найстаршим братом, Дмитром Вікарієм. Надія не звинувачувала його в насиллі. Той відмовився коментувати слова сестри та додав, що ні він, ні інші члени родини не бачили вдома того, про що говорить Надя.
А на прохання передати запит про коментар матері і братам відповів, що його сім'я не братиме участі в «медійній кампанії».
За словами Дмитра, допоки триває слідство родина не коментуватиме ситуацію. У розмові він також згадав, що Надія зараз збирає гроші в підписників, і в цьому її інтерес.
Надя справді відкрила збір. Каже, люди відправили їй понад 200 тисяч гривень. Зараз вона за станом здоров'я не працює – їй діагностували посттравматичний стресовий розлад. Надія надала в розпорядження редакції відповідний документ від психіатра.
Гроші, з її слів, вона витрачає передусім на те, щоб закрити побутові потреби і відновитись. Окрім того, вона нещодавно погасила заборгованість за житло, кредит і найняла адвоката.
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
