Нині хто тільки не їде до цієї чудотворної ікони. Бо після молитви зцілюються важкохворі, знаходяться ті, кого вважають безвісти зниклим.
Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
– Свідчення про дива, що стаються після молитов перед чудотворною іконою Божої Матері Пілганівської, яка перебуває в нашому Свято-Михайлівському храмі, ширяться далеко за межі Волині й навіть України вже понад три століття, – ділиться протоієрей Володимир Дрозд, настоятель храму у селі Промінь, що на Волині. – Цікава й історія самого села. Раніше його називали Пулганів, або Пілганів. За переказами, назва походить від імені татарського хана Пулгана, який колись із великим військом прийшов на ці землі. Згодом частина території належала Луцькому домініканському монастирю. Легенда розповідає, що одного дня біля річки Чорногузка люди знайшли ікону. Забрали її до села, але наступного дня вона зникла. Знову знаходили на березі річки – і знову вона щезала. Так повторювалося, аж поки селяни з Пілганева не перенесли образа до Свято-Михайлівського храму.
Місцеві вірять, що ікона століттями оберігає село. І справді, під час Другої світової війни всі сусідні села були спалені вщент, а Пілганів, де люди благали захисту в Богородиці, дивом уцілів. Снаряд, який пробив верхню частину храму, не розірвався – явне чудо від Матері Божої. Слід від снаряда й досі видно на стіні святині.
– Потім настали важкі часи для Церкви, – зітхає о. Володимир, який служить майже чверть століття. – Радянська влада руйнувала храми, перетворювала їх на склади, зерносховища чи навіть телятники. У Пілганеві церкви спочатку не чіпали, але в 1959 році її закрили. Та люди потай приходили на великі свята, проводили богослужіння. У 1964 році село перейменували на Промінь, а в 1984-му в храмі облаштували музей атеїзму. Місцеві берегли святині, і, коли стало зрозуміло, що радянська система хилиться до занепаду, домоглися відновлення богослужінь у 1989 році.
Одного разу члену церковної громади наснилася Матінка Божа, яка попросила зняти з ікони оклад. Коли це зробили – відкрилася дивовижна картина: ікона сяяла всіма кольорами. Згодом під час молитов вона почала оновлюватися – темні відтінки стали яскравими. На клеймах видно сюжети див: зцілення молодої жінки від злого духа, одужання дитини, покаліченого чоловіка, очищення людини від темних сил. Є припущення, що образ створили майстри з Почаєва, але його походження точно не відоме. Важливо, що Пілганівська ікона коронована – так відзначають лише чудотворні образи.
Переступаючи поріг храму, почуваєшся як удома: на душі спокій і радість. У притворі – старовинні ікони, які принесли місцеві жителі в потьмянілому вигляді. Тут, у святому місці, де звучить Слово Боже, вони поступово оновилися. Ліворуч – величний кіот із чудотворною іконою Божої Матері «Пілганівська». Біля неї – золоті прикраси, які люди залишають на знак подяки за дива після молитов.
– Таких випадків чимало, – розповідає священник. – Багато бездітних пар після молитов народили дітей. Пам’ятаю пару з Сум, яка привезла доньку з онкологією. Вони слізно благали Богородицю про порятунок – і після повторних аналізів дівчинка виявилася здоровою. Часто приходять люди з важкими, іноді невиліковними хворобами, але що неможливе для людини – можливе для Бога. У травні 2022 року захисник із нашого села зник безвісти під час боїв. Мама, бабуся й сестра просили поради, як молитися. Ми щодня два роки благали перед іконою, і одного дня мати побачила по телевізору, як її син вийшов із автобуса під час обміну полоненими. Нещодавно інший воїн розповів, як у запеклому бою, коли здавалося, що надії немає, він згадав наш храм та ікону. Не пригадавши жодної молитви, він своїми словами просив захисту в Богородиці – і вижив. Люди приходять із болем і сльозами, а згодом телефонують чи пишуть, радісно повідомляючи, що негаразди минули.
Ксенія Фірковська
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
