«Мене не раз роздягали та лякали розстрілом, я бачив, як вбивають людей, тому не хочу, щоб «рускій мір» прийшов сюди»

Як переселенець з Херсонщини допомагає Уманській громаді на Черкащині.

У Новій Каховці Херсонської області Павло Ярмій був не лише відомим бізнесменом, а й активним громадським діячем. Коли місто опинилося в окупації, ризикуючи власним життям, доставляв нажаханим людям продукти. За свої проукраїнські погляди потрапив у чорний список рашистів. Як йому вдалося врятуватися та як облаштувався на Черкащині, розповідав журналістам з різних регіонів України, які разом з Харківським пресклубом побували в Уманській громаді.

Даю людям не рибку, а вудку

У 2022 році Каховка була окупована не в перші дні війни, а в перші години. Хаос та страх панували навколо. Павло Олексійович разом з однодумцями взялися доставляти людям продукти. Чоловік порахував, що за два місяці через блокпости провіз понад десять тисяч продуктових пакетів. А якось у Херсоні побачив, як із пакета викинули хліб, який передали зі Львова.

– Цей випадок дуже мене розлютив і я вирішив, що більше не буду займатися гуманітаркою, – згадує Павло Олексійович. – Зрозумів, що не треба давати людям рибку, а краще вудку, щоб вчилися її ловити. За активну проукраїнську позицію я опинився в чорних списках. Мене не раз роздягали та лякали розстрілом. Я бачив, як вбивають людей, тому не хочу, щоб «рускій мір» прийшов сюди. Колись у моїх ресторанах збиралося чимало місцевих чиновників, і якось один з них, по старій дружбі, натякнув, що є така думка, що треба мене вже кинути в підвал. Чесно скажу, я злякався. І за один вечір прийняв рішення виїжджати. 24 квітня 2022 року саме на Паску сіли в евакуаційний автобус. Я вважаю, це було Боже благословення, що добралися до своїх.

Росіяни хочуть вкрасти не лише нашу землю, а й культуру

Павло Ярмій – засновник та голова правління ГО «Агенція регіонального розвитку Таврійського об’єднання територіальних громад», керівник проєктів з питань залучення інвестицій, розвитку туризму, підтримки малого та середнього бізнесу. Його знання це і є вудка.

– Перший свій грант я виграв у 1999 році. Люди, які працюють в моїй команді, це підприємці з багаторічним досвідом. Ми готові ділитися ним з іншими та відкриті для співпраці, – зазначає Павло Олексійович. – Проблема малих громад у тому, що там нема компетентних людей, які вміють та знають, як писати проєкти, правильно по них звітувати. Ми розуміли, що волонтерська допомога – це тільки частина роботи, тому вирішили продовжити те, що вміємо робити найкраще – розвивати громади. Ми готуємо проєктних менеджерів.

Тож коли доля завела Ярмія в Умань, то найперше пішов до міської влади, але не за гуманітарною допомогою, а з власною пропозицією… допомогти. Чим неабияк здивував міську голову Ірину Плетньову.

– Війна – страшна річ, і ми розуміємо, що люди, які вириваються з її пекла, потребують особливої уваги, підтримки. А тут чоловік при першому знайомстві каже: «Я хочу вам допомогти! Ми були дуже здивовані? Як, чим? А хотів поділитися найціннішим своїм надбанням: знаннями та досвідом! – пригадує Ірина Григорівна.

Так розпочалася їхня співпраця. Павло Ярмій згуртував навколо себе нову команду.

– Так, є різні переселенці, але серед них багато кваліфікованих кадрів, які є резервом для громади, – переконаний Павло Олексійович. – Мені не треба, щоб мене, переселенця, жаліли. Краще дайте мені можливість працювати і заробляти, розмовляйте зі мною, як з партнером. Ми багато років співпрацюємо з міжнародними партнерами і знаємо, як можна зайнятися економічним розвитком громад під час війни. Приємно, що уманська влада підтримала нас. 28 травня 2022 року ми відкрили наш офіс, а вже в серпні провели перший економічний форум. Наша команда працює тут і це дуже важливо. Менше ніж за два роки ми працювали вже з 21 громадою. На Херсонщині я розробив проєкт «Соляна дорога» про шляхи чумаків за сіллю. А тут – історична родзинка – Трипілля. Бо росіяни хочуть вкрасти не лише нашу територію та людей, а й нашу культуру. Нині наш великий проєкт «Шляхами Трипільської Праматері» у рамках якого ми провели 173 діалоги з представниками бізнесу та жителями Черкаських та Вінницьких громад, п’ять форумів, де навчалися та обмінювалися досвідом більше 600 людей. За три місяці провели навчання для понад 30 проєктних менеджерів і зараз навчаємо ще близько 75 у рамках проєктів від Фонду Відродження та ІТС.

У травні ми відкрили склад-магазин «Це Крафт» і розпочали роботу по всій Україні. За 2023 рік «Це Крафт» виграли три гранти на виготовлення товарів на основні теми Трипілля на один мільйон 600 тисяч. У «Це Крафт» – об’єднуємо підприємців, які її виробляють, та ще від себе даємо мікрогранти малим підприємцям, які виготовляють крафтову продукцію. Готові ділитися своїми ідеями з іншими. І хоч мій ресторанний комплекс розбомблено, в дім потрапила ракета, але ми живі і працюємо для розвитку України, – на оптимістичній ноті завершує Павло Ярмій.

Руслана СУЛІК,

Черкаська область

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.