Україна просить країни ЄС якнайшвидше прийняти нас до євроспільноти. Наше бажання підтримала голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн. В унісон із нею висловився прем’єр-міністр Словаччини Едуард Хегер: «Після початку військового вторгнення Росії необхідно запропонувати Україні особливий шлях інтеграції до Євросоюзу». А президент Польщі Анджей Дуда заявив: «Статус кандидата має бути надано Україні негайно. Переговори про членство слід розпочати невідкладно після цього. І Україна також має отримати доступ до коштів ЄС на відбудову».
То через скільки часу ми зможемо стати частинкою Європейського Союзу? Чи настільки все буде легко, як нам здається? І чому членство в ЄС життєво важливе Україні?
Зближення з Європою розпочав саме Ющенко…
Почну з того, що процес приєднання України до ЄС розпочав іще Віктор Ющенко. Тоді, 2004-го,на хвилі піднесення після Помаранчевої революції ми вірили, що ось-ось – і Україна увіллється до євроспільноти.
ЄС і справді відчинив нам двері. Але переступити поріг дозволив лише після виконання «домашніх завдань». Тобто спершу ми мали налагодити життя всередині своєї держави відповідно до європейських норм. Серед таких норм, скажімо, відсутність корупції, ринкова економіка, демократія і верховенство права.
Аби виконати всі ці «домашні завдання», Україна мала швидко й ефективно реформувати фактично всі свої галузі та інституції. І ось тут почалося!.. Мало того, що кожна з реформ впиралася в опір парламенту (а велика кількість українських нардепів, які входили до тодішньої більшості, підкормлювалася Кремлем і блокувала всі рішення, необхідні для вступу в ЄС), так іще верхівка тодішньої влади не просто поглядала в бік Кремля, не просто їздила до Путіна на закриті переговори, а й дозволяла собі привселюдно висміювати президента Ющенка. Тобто на проєвропейського Ющенка почалася масована інформаційна атака, щоб зробити з президента посміховисько і не допустити його вдруге обійняти пост глави держави.
Як результат – до влади прийшов Янукович, який заявою про зближення з Росією восени 2013-го підписав собі вирок і став політичним трупом.
Далі були розстріли на Майдані, окупація Криму. А російські війська на Донбасі стали таким собі засобом шантажу України: «або ви відмовляєтеся від мрії про ЄС і НАТО, або Росія далі вас убиває».
…а продовжив Порошенко
Розуміючи, що тільки після вступу України до ЄС та НАТО Росія нарешті відстане від нас, новообраний президент Порошенко з подвійною силою приступив до роботи над вступом України до Євросоюзу. Європа ж у свою чергу зробила вагомі кроки назустріч (чого вартий безвіз, у який не вірили ні Росія, ні частина українців).
Однак підривна робота прокремлівських нардепів в українському парламенті, потужна інформаційна війна проти Порошенка, створення йому амплуа хабарника (хоча жодне зі звинувачень не підтвердилося в судах навіть із приходом Зеленського) зробили ту ж роботу, що й із Ющенком: народ обрав президента, «нейтрального» в питаннях мови, релігії та стосунків із РФ.
Не маючи достатнього досвіду в політиці, а тим паче – міжнародній, Володимир Зеленський щиро вірив, що зуміє по-хорошому домовиться з путіним про припинення війни та виведення військ із нашої території. Підступний путін на знак згоди навіть зробив кілька поблажок, як-от – обмін полоненими. Та щойно Україна заявила про намір таки вступити до ЄС та НАТО, як Москва не просто загострила ситуацію на Донбасі, а й почала шантажувати повномасштабним наступом.
І тільки тепер – коли горять наші міста, коли вулиці залиті кров’ю, а підвали – сльозами і прокляттям в бік окупантів – Європа переконалася: українська влада не перебільшувала, коли просила: «Прийміть нас до ЄС та НАТО, бо інакше Путін не дасть нам жити»…
На втілення мрії потрібен не один рік
На жаль, війни вже не відвести. Ультиматум путіна «відмовтеся від Європи і я виведу війська» стали неприйнятними. А ЄС у турборежимі запрацював над процесом нашого членства в Євросоюзі.
От тільки сподіватися, що разом зі знищенням путіна ми одночасно станемо рівноправними членами євроспільноти, не варто. Спочатку нам потрібно буде отримати статус країни-кандидата на вступ. А скільки років мине, щоб кандидат вступив до ЄС, узагалі ніхто не знає. До прикладу, Болгарія чекала на це 13 років. А шість країни західних Балкан (Албанія, Боснія та Герцоговина, Косово, Північна Македонія, Сербія, Чорногорія) досі не дочекалися прийняття до ЄС. Бо той-таки путін постійно втручається у внутрішнє життя цих країн, підкормлює тамтешніх політиків, завдання яких – розхитуватися ситуацію всередині країни і блокувати реформи, без проведення яких країни не вступлять до ЄС. Тобто й там Росія діє за тим же сценарієм, що в Україні.
Окрім довготривалої процедури вступу до ЄС варто зважати на те, що оплески депутатів Європарламенту у відповідь на нашу заяву щодо приєднання – це виключно психологічна підтримка. Вона, втім, не має жодної юридичної сили, позаяк конкретні рішення щодо кандидатства і вступу приймають всі 28 країн-членів Євросоюзу. А Кремль, упевнена, вдасться і до шантажу лідерів цих країн, і до підкупу тамтешніх політиків, і до потужної інформаційної війни проти України зі своїх пропагандистських ЗМІ на Заході.
Ну, і третій момент, від якого залежить швидкість нашого вступу до ЄС, – сама Україна.
Аби стати частиною європейської сім’ї, треба жити за правилами цієї сім’ї. А вони, ці правила, передбачають жорстку боротьбу з корупцією (а в Україні це швидше видимість, ніж реальна боротьба), верховенство права (а в нас можна за гроші «порішати» все і в поліції, і в прокуратурі, і в суді). Вступ до ЄС передбачає ринкову економіку й дотримання європейського антимонопольного законодавства. А в нас ключові галузі поділені між олігархами й лише мільярдери, а не ринкові умови, диктують ціну на все: від продуктів до комунальних послуг і пального.
Сто разів уже Європа, США, Канада казали Україні: «Ми готові з вами консолідуватися, але ми не бачимо ваших реформ», на що Україна тільки й обіцяла: «Дайте грошей і наступного разу ми неодмінно покажемо вам усі наші реформи».
Що дасть нам вступ до ЄС?
Зараз на хвилі найпотужнішого за всю історію Незалежності гуртування нації та в час колосальної підтримки нас світом маємо все-таки тверезо оцінювати ситуацію і розуміти: вступ до ЄС – це не одномоментний результат, а складний і тривалий процес, який вимагає надзусиль і від влади, і від кожного з нас, який цю владу обирає.
Бо вступ до ЄС – це не просто безпроблемний переїзд рубежів, легальна робота у країнах ЄС та отримання освіти. Ні, вступ до ЄС – це насамперед непохитна бетонна стіна, що нарешті відмежує нас від 300-річної кабали москви, яка нас убивала, морила голодом, влаштовувала геноцид.
Друге, що отримаємо завдяки зближенню з ЄС (не кажу «вступу», бо спочатку ми будемо просто країною-кандидатом) – це мільярди євро на відбудову України після війни,прямий доступ до величезної кількості програм, які стимулюватимуть розвиток абсолютно всіх сфер нашого життя: економіки, освіти, культури, екології.
А ще ми як кандидат на вступ до ЄС заручимося потужною підтримкою в Гаазі, аби домогтися найсуворішого покарання злочинної владу РФ та Білорусі.
Отож, боремося далі! До повної перемоги!
Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
