Декілька років тому в одному з українських містечок стався скандал: батько зрікся сина!
Про це йдеться у газеті "Твій вибір".
Причому зробив це прямо під час церемонії одруження цього ж таки сина. Причиною розколу родини стало рішення молодят (його вони батькам не озвучили) взяти спільне прізвище нареченої, оскільки в нареченого воно звучало «Гнида».
Дізнавшись про цей факт, задумалася: чому ж після одруження саме жінка бере прізвище чоловіка?
Із чого все почалося…
…Традиція відрікатися дівочого прізвища і ставити в пріоритет прізвище чоловіка походить із прадавніх часів.
Адже, скільки існувало людство, стільки чоловіки зубами вигризали собі право бути главою сімейства, а жінкам дозволяли в кращому випадку ставати шиєю і в гіршому – своєю покірною рабинею.
Утім із кінця 19 століття тенденція почала хай дуже повільно, проте змінюватися. І вже у другому десятилітті ХХІ століття лише 85% жінок у світі після заміжжя беруть прізвище чоловіка.
Якщо брати статистику, то в США майже кожна третя жінка після укладання шлюбу лишає своє прізвище.
Ще більш прогресивною є Західна Європа. У Великій Британії 100 років тому прийняли закон, відповідно до якого, жінка не зобов’язана змінювати прізвище після заміжжя. В Іспанії та Ісландії зі своїм прізвищем лишаються більшість жінок. У Греції діє постанова, яка гласить: наречена повинна лишатися з попереднім прізвищем. А в Норвегії близько половини жінок, навіть узявши прізвище чоловіка, дівоче залишають як друге.
Натомість Україна, де в сім’ї дуже часто керує саме слабка стать, демонструє стабільне продовження патріархальної традиції. Адже 80% жінок після заміжжя беруть собі прізвище чоловіка.
Від бажання об’єднатися до уникнення пліток
Чому ж так відбувається в суспільстві, яке багато років поспіль говорить про рівність жінок і чоловіків, а в сім’ях давно вже змістилися рольові акценти і чоловік може перебувати в декреті, тим часом як жінка – приносити левову частку грошей у сімейний бюджет?
Психологи кажуть, причин, які спонукають до зміни прізвища, насправді багато. І питання тут не лише в бажанні підкоритися главі сімейства.
Дуже часто жінка бере прізвище чоловіка, бо хоче розірвати всі контакти зі своєю родиною.
Нерідко трапляється, що батько не брав жодної участі у вихованні доньки і вона не вважає за потрібне носити прізвище такої людини.
Ще одна причина – бажання змінити негарне за звучанням прізвище на більш милозвучне.
Психологи також дослідили, що дуже часто жінка погоджується носити прізвище чоловіка, таким чином прагнучи символічно об’єднати дві закохані половики в одне ціле – сім’ю.
Тож навіть якщо люди тривалий час живуть у цивільному шлюбі, рішення офіційно одружитися та надалі мати спільне прізвище сприймається ними як початок нового й дуже відповідального етапу.
Ще більше психологічних нюансів, пов’язаних із прізвищем, виникає, коли в подружжя з’являється дитина. Тут уже перед батьками постає дилема: чиє прізвище має носити дитина? Якщо мамине, в людей виникне питання: «А хто ж тато цієї дитини?» Якщо татове, суспільство може почати пліткувати: «Щось у сім’ї негаразд, якщо мама тримається осторонь чоловіка й дітей». Та й мама чи тато, які мають інше, ніж у дитини прізвище, відчувають дискомфорт, штучну віддаленість, яку рано чи пізно хотіли б зруйнувати.
Ось чому заміжні жінки дуже часто беруть прізвище чоловіка після народження дитини.
Проте в цілому бажання об’єднатися під спільним брендом, чи то пак прізвищем, – це не так уже й погано, зауважують психологи. Бо то своєрідний спосіб висловити відданість одне одному перед соціумом та перед самим собою.
Крім того, спільне прізвище подружжя автоматично руйнує ряд юридичних труднощів. Адже не доведеться надавати документи про укладання шлюбу або їхню нотаріально підтверджену копію тощо.
Під час розпису батько зрікся сина
Здавалось би, все правильно. І спільний сімейний «бренд» – це чудово. Втім саме собою напрошується питання: а чому цим «брендом» має стати прізвище саме чоловіка, а не жінки? Хіба жінка якась недолуга? Чи не достойна? Чи її прізвище некрасиве, аби стати спільним для закоханого подружжя?
Особливо вражають ці стереотипи, коли подружжя стикається з немилозвучними прізвищами чоловіка на шталт Гнида, Морда, Рило, Щітка, Невдаха, Горб.
Тобто з одного боку ми розповідаємо про те, що жінки й чоловіки в нас мають однакові права і ніхто ніким не верховодить, а з іншого ми під час одруження мимохіть визнаємо: саме чоловік у новій сім’ї буде головним. І не треба зараз шукати виправдання на кшталт «продовження роду». Адже саме через застарілу традицію зник не один славний рід лише тому, що там народжувалися лише дівчатка.
Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
