Близько семи тисяч років українці жили завдяки господарюванню на землі – орали, сіяли, жнивували. Тому все найцінніше та найдорожче в їхніх віруваннях так чи інакше було пов’язане із сільським господарством. Не стало винятком і Різдво та його неодмінний атрибут – дідух.
Про це йдеться у газеті "Твій вибір".
Залежно від регіону України, цей сніп із колосків називають по-різному: дід, сніп-рай, коляда, король. Але його походження та значення всюди однакове. Отож, почнемо з першого – тобто походження.
Останній сніп тримали спеціально до зими
Із прадавніх часів слов’яни дуже шанобливо ставилися до померлих родичів. Вони вірили, що хоча тілом родичі й померли, проте їхній дух, душа залишаються оберігати нащадків на землі. Оберігати аграріїв – означало дбати про їхні здоров’я та врожай.
Саме тому наші предки, коли проводили обряд обжинок, останній сніп шанобливо перемотували стрічкою, прикрашали квітами та, принісши додому, лишали до Різдва. В останньому снопі, вважали господарі, оселялися духи дідів-прадідів, під охороною яких перебувало поле. Звідси й назва цього снопа – «дідів дух», скорочено «дідух».
За давнім звичаєм, дідуха заносили до хати на Святвечір, тобто в переддень Різдва. Проводити цей ритуал мав господар дому. Зі словами «Дідух до хати – лихо з хати», різдвяний сніп ставили на покуті поруч із іконами, промовляли молитви і, звертаючись до духів померлих родичів, просили їхнього заступництва на весь новий рік. А після вечері біля дідуха клали ложки та залишали потрішки кожної з 12 страв, якими сім’я частувалася на Святвечір: аби духи предків теж могли скуштувати святкової трапези.
Разом із димом душі піднімалися в небо
Сучасні українці видозмінили сутність дідуха і вважають його символом родинного достатку – таким собі деревом заможності.
Як європейці прикрашали колись ялинку, так українці оздоблювали дідуха калиною, свічками і стрічками. Навіть коли ми перейняли європейський досвід встановлення на Новий рік ялинки, вона так і лишилася в нас мирським атрибутом свята, а дідух залишив за собою прадавній ритуальний символ.
Відповідно до канонів, дідух повинен складатися з колосків жита, пшениці, вівса (як основних культур землеробства). У пучки зв’язувало по сім колосків – як символ «Сім Я».
Нижня частина дідуха – «ноги» – символізує коріння роду, його першооснову. Стовбур – це найстарші із живих членів роду. Зернята – діти, які дадуть продовження роду.
Після того, як душі пращурів зустріли із живим нащадками Різдвяні свята, вони мають вирушити на небеса. Перш ніж їх відпустити у вищий світ, господарі мають витрусити з дідуха зернята, якими потім засіяти ниву під новий урожай, а обмолочений сніп на перехресті доріг треба спалити. Таким чином духи померлих ідуть за димом на небеса, що спеціально відкриваються в цей особливий період.
Попіл із дідуха господині колись збирали в горщики і зберігали весь наступний рік. Вони вірили, що то потужний оберіг для людей і худоби від хвороб та злого ока.
У наш час, аби спалити дідуха, треба підібрати дозволене для того місце. Тому частенько господині залишають сніп як сувенір до наступного Різдва. А от викидати на смітник дідуха точно не треба. Адже він є символом зв’язку поколінь.
…А солом’яний бичок символізував чоловічу силу
Окрім дідуха, символом Різдва вважався також павук – ромбовидна фігура, сплетена із соломи чи тонких гілок. Наші предки виготовляли павука, вважаючи, що саме так із хаосу Бог сформував Всесвіт.
Християнське тлумачення ролі павука дещо інше. За легендою, коли Ірод наказав убити всіх немовлят, то Діва Марія з маленьким Ісусом стала ховатися в печері, а павуки заплели вхід до неї своїм павутинням і врятували Богородицю та Сина Божого. Через те, мовляв, атрибутом Різдва став із соломи сплетений павук.
У будь-якому разі, вішаючи павука під стелею, українці вірили: ця фігура допоможе систематизувати енергію домівки. А жінки, які не могли завагітніти, у Різдвяний період ставали під павуком і просили Бога налагодити гармонію в їхньому здоров’ї.
Так само, як дідуха, павука після Різдвяних свят спалювали. Вважалося, що він, доки висів під стелею, перебрав на себе всю негативну енергію оселі і тільки вогонь здатен нейтралізувати цей негатив.
До речі, існував у наших предків і такий атрибут Різдва, як бик. Він символізував бога землі та родючості, здоров’я, працьовитості та сили.
У деяких регіонах бик вважався також ототожненням чоловічої сили. А якщо врахувати, що за китайським календарем, 2021-й – Рік білого металевого Бика, то, обираючи святкові сувеніри, можна зупинити свій вибір і на цій солом’яній фігурі.
Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
