7 Травня 2020
Новини

Заступниця голови Волинської ОДА Тетяна Щербак — про ринки, шахти, Covid-19 і особисте

Заступниця голови Волинської ОДА Тетяна Щербак — про ринки, шахти,  Covid-19 і особисте
Джерело фото: www.volga.lutsk.ua

З заступницею голови облдержадміністрації Тетяною Щербак ми спілкувалися в її службовому кабінеті. Через нагальні та невідкладні проблеми час зустрічі декілька разів уточнювався, але відверта розмова таки відбулася.

Причому, точно за графіком і тривала майже годину замість запланованих 30 хвилин, - пише Володимир Данилюк на сторінках Волинської газети.

 – Новина, яка стала актуальною буквально напередодні ввечері перед нашою зустріччю: відставка першого заступника голови облдержадміністрації Леоніда Кирильчука і заступниці Світлани Мишковець. Оскільки ми домовлялися про розмову заздалегідь, то, звичайно, я і подумати не міг, що першим доведеться ставити саме це питання... Але звільнення з посад одразу двох Ваших недавніх колег неможливо обійти увагою… Що Вам відомо про причини такого рішення голови? І чи Вам взагалі коректно щось коментувати?

– Мені про відставку Леоніда Кирильчука і Світлани Мишковець стало відомо тоді, коли це вже стало фактом. Так вийшло, що коли Світлана Євтихіївна перебувала за межами облдержадміністрації, наприклад, у відрядженні чи відпустці, то, зазвичай, підпорядковані їй структурні підрозділи погоджували ті чи інші документи в мене. І коли вчора Ольга Чубара прийшла з ними до мене, то я подумала, що Світлана Мишковець у відпустці. А десь через годину сказали, що ні, не в відпустці… Тому для мене особисто ці відставки стали несподіванкою.

– А які причини? Можливо, якісь питання виникли до напрямків, котрі вони курували? До них особисто?

– Функціональні обов’язки заступників чітко визначені. Погодьтеся, що оскільки я в них участі не брала, то й щось оцінювати чи коментувати не вважаю доцільним. Що стало причинами та підставами для звільнень, теж не можу коментувати: це питання до голови облдержадміністрації.

–  Зрозуміло, що зараз на першому плані боротьба з коронавірусом, і ми про це поговоримо детально. А які напрямки роботи ще входять у сферу Ваших повноважень як заступниці голови?

– Інфраструктурні проекти, Управління транспорту, соціальна сфера, туризм...

– Я читав інтерв’ю з Вами, і знаю, що працюєте фактично в цілодобовому режимі. І найбільше часу забирає Covid-19…

– Працювати по максимуму і з мінімумом відпочинку для мене не складає проблеми. Я виросла в сім'ї медиків, тому знаю, як люди працюють фактично цілодобово та без вихідних. З дитинства пам’ятаю, що в усіх – свята, а в моєї мами-медички – термінові виклики. Навіть на Великдень!.. Знаєте, цієї Пасхи я навіть це згадувала…  Мені вже майже 40 років, але ці дитячі враження не відступають у минуле. Мабуть, щороку в Великодню ніч, після того, як люди розговілися, маму забирала «Швидка допомога», і як дільничний терапевт вона їхала комусь надавати невідкладну допомогу.

І в мене цього річ так трапилося: о 2 год. 30 хв. я вирішувала питання щодо обсервації громадян. Тож коли мама вранці зателефонувала, привіталася «Христос воскрес» та запитала, чи відпочила я, бо ж вночі до церкви не ходила, то я тільки й відповіла: «Авжеж, відпочила! Як і ти всі 25 років, працюючи терапевтом!».

(Слід зазначити, що в листопаді минулого року передчасно пішов із життя батько Тетяни Василівни, тому це був перший Великдень, який вона зустрічала без дорогої людини, – авт.).

Другий важливий напрямок – економічна складова, інвестиції. Через епідемію корона вірусу в країні складається ситуація, коли найбільше страждає економіка. Вже й не кажу, як «просів» малий та середній бізнес, бо розумію: люди зазнають колосальних збитків, і це неминуче призведе до сумних наслідків. У кожного працедавця зараз нелегкі часи, а в кожного співробітника чи робітника є власна родина, яку треба утримувати.

У людей зменшуються доходи, а витрати, навіть першочергові, ніхто не зменшував. Тому в облдержадміністрації зараз вирішуємо пріоритетне завдання: створення всіх можливих умов, щоб на Волинь прийшли інвестиції. Ще до настання епідемії Covid-19 облдержадміністрацією розроблено та подано на затвердження кілька великих інвестиційних проектів.

Вони мають великі шанси на реалізацію, бо наша область справді є інвестиційно привабливою, причому, не тільки для іноземців, але й для українського бізнесу. Що маю на увазі? Насамперед, транзитний потенціал території. Тільки за рахунок розбудови МАПП «Ягодин» та розширення дороги до Ковеля ми можемо в рази збільшити товарообіг, відповідно, буде розвиватися вся супутня інфраструктура. Дуже перспективним виглядає і поданий нами проєкт щодо створення в м. Ковелі сучасного логістичного хабу.

– Шахти… Непроста, складна і довгограюча проблема… Маємо тисячі гірників та їхні родин, які живуть за рахунок видобутку вугілля.  Фіксуємо нерентабельність підприємств, періодичні корупційні скандали, розкрадання. Бачимо, як періодично в цій точці Волині виникають акції протесту з вимогою виплатити зарплату. Розуміємо, що нову «Шахту №10 «Нововолинська» держава будувала фактично 30 років, але так і не ясно, чи її введуть в експлуатацію. І все це означає, що рано чи пізно, але «Гордіїв вузол» компле4ксу проблем вугільної галузі області доведеться якщо не розв’язувати, то розрубувати. Це важкий спадок, але він реально дістався Вам і команді, яка працює разом із Юрієм Погуляйком. Що робити?

– Дійсно, шахтарська тематика робить Волинь схожою з Донбасом. Фактично існуючі в області вугільні підприємства збиткові, вони на державній дотації, і подальша логіка дій органів влади буде спрямовуватися на рівні Президента України Володимира Зеленського, в якого шахтарська тема – на контролі. Я це знаю точно, бо Юрій Михайлович (мається на увазі голова облдержадміністрації Юрій Погуляйко, – авт.) неодноразово піднімав цю тематику на найвищому державному рівні. До спалаху епідемії корона вірусу тема була в активній роботі, вираховувалася економічна складова двох можливих варіантів розвитку подій: або додаткове  інвестування вугільних підприємств, щоб вони змогли працювати не збитково та реалізовувати готову продукцію, або знайти інші напрямки вкладення інвестицій, котрі б забезпечили людей роботою у разі масового вивільнення шахтарів.

На жаль, Covid-19 змусив дещо відтермінувати прийняття остаточного рішення, але тема, повторюю, на контролі і в Кабінеті Міністрів України, і в Офісі Президента. Моя особиста позиція: в будь-якому варіанті держава не може залишити тисячі людей без роботи і засобів для існування.

Під час брифінгу в ОДА
Під час брифінгу в ОДА

– Попередній голова – Олександр Савченко – якось заявив, що нововолинські шахти так далеко пробили свої лави, що добувають вугілля, можливо, вже навіть на польській стороні прикордонної річки Західний Буг… Я навіть жартома запропонував розглянути варіант розбудови нового підземного переходу з Польщею, на зразок тунелю під протокою Ла-Манш між Францією і Великою Британією, а зараз подумав, що всі великі проєкти часто починаються з подібних ідей: колись нереальних та утопічних, а в якийсь момент – цілком слушних. До чого веду? Про перспективу. Раніше селяни знали, де і як продати їм свою городину, молокопродукти чи м'ясо, а карантинні обмеження показали, що виникла велика проблема. І тому цікавлюся Вашим баченням: як надалі змінити логістику, щоб шлях від виробника до споживача став коротшим, безпечнішим і, найголовніше, вигідним і для людей, і для держави?

– Я знаю, що сільгоспвиробники в цій ситуації дуже постраждали. Відомо це не тільки по Волині, але й із інших областей. Я родом із села, тому не забула, як це вирощувати городину, а потім не знати, куди її збути…

– Дійсно, от зараз полуниці поспіють, інші ягоди, фрукти та овочі… Вони швидко псуються, можливостей для переробки та зберігання в домашніх умовах обмежені, а саме від реалізації вирощеного люди й живуть!

– В країні треба модернізувати внутрішній ринок виробництва і споживання. От є великі торгівельні мережі, і там торгують, наприклад, польськими полуницями? А коли там буде українська?  Або єгипетська картопля на прилавках… Коли вперше побачила, то подумала, що це українська, але сорт такий – «Єгипетська». Але виявилося, що вона справді вирощена в Єгипті і привезена до нас на продаж. Хіба в нашій державі вирощують мало «другого хліба»? Які бар'єри стоять на цьому шляху і як їх ліквідувати – це також дуже важлива тема. 

– Ви базари відвідуєте?

– Ні. Але в моїй родині туди ходять. І купують, наприклад, мед, безпосередньо в пасічника, який його заготовляє та продає. І це якісний та корисний продукт, причому, за доступною ціною. Тому вірю, що Кабінет Міністрів України сьогодні розробить чіткий алгоритм поетапного відновлення роботи ринків сільгосппродукції (розмова відбулася за кілька годин до урядового засідання, де й ухвалили відповідне рішення, – авт). Органи державної виконавчої влади Волині дослухаються до всіх рекомендацій та виконають їх.

– В кожного керівника на тій чи іншій роботі серед багатьох-багатьох завдань є якесь пріоритетна мрія. Та, котру є потреба реалізувати в першу чергу і неодмінно… І це, звичайно, не має відношення до боротьби з епідемією корона вірусу, бо вона як виникла неждано-негадано, так, врешті-решт, і завершиться рано чи пізно. Втім, на цю тему спочатку таке запитання: чому звільнено начальника облуправління охорони здоров'я Ігоря Ващенюка? Враховуючи, що й заступник Валентин Вітер перейшов працювати в ковельське МТМО, то стратегічний сьогодні напрямок боротьби з поширенням зарази та лікування хворих суттєво ослаблений. 

– Ми співпрацюємо з цим управлінням фактично 24 години на добу. Тому воно справді на цей час особливо важливе. Ігор Ващенюк пішов із посади за власним бажанням, і сталося це, скажімо так, у самий непідходящий момент для мене, як посадової особи, котра відповідає за цей напрямок роботи. Мені стало важче працювати, але проблеми не є критичними. В принципі, немає на що жалітися.

– Ігор Ващенюк радився із Вами, перед тим як написати заяву про звільнення за згодою сторін? Чи просто поставив перед фактом? Чи його, як кажуть, просто «пішли»?

– Не можу так сказати, радився чи не радився… Скажімо, великою несподіванкою одного з ранків робочого дня для мене таке рішення Ігоря Ващенюка несподіванкою не стало… А щодо Валентина Вітра, то він пішов із посади зовсім із інших мотивів: виграв конкурс та очолив у м. Ковелі лікарню, одну з найкращих в області, та, можливо, навіть в Україні. Як ми могли заперечувати проти такого розвитку подій?

Хоча після звільнення не тільки начальника облздоровуправління, а і його заступника, мені стало ще важче працювати. В тому плані, що доводиться ухвалювати більше рішень. А, взагалі, я до таких ситуацій звикла. Раніше ж я ніколи не працювала в державних структурах, а була в бізнесі. Там працюють по-іншому, без великої кількості заступників, помічників, підлеглих і так далі. Там є вертикаль, яка працює, і не важливо, на якому хтось особисто щаблі перебуває…

– Тетяно Василівно, у Вас не виникало відчуття, що держслужбовці – якісь інші люди, ніж усі інші люди? Стиль і методи роботи, ініціатива, котру бояться проявити, оці десять днів на документообіг та ухвалення рішення…

– На перших порах мені справді було це все дивно. Я звикла реагувати швидко, а в чиновницьких кабінетах існує виписана роками процедура. Неможливо просто по телефону чи електронною поштою щось одразу вирішити, треба написати письмове звернення, його буде розглянуто у встановлений термін, і потім уся ця машина почне працювати. І виходить часом парадоксальна ситуація: через 10 днів проблема може стати взагалі не актуальною, коли її не вирішити вже!

Але цей процес адаптації вже завершився. Люди, які зі мною працюють, уже не дивуються, що я від них вимагаю раніше, ніж потрібно, а мені не доводиться чути про довготривалі бюрократичні процедури. Тим паче, це особливо актуально, коли боремося з інфекцією SARS-CoV-2 та смертоносною хворобою Covid-19, котру вона спричиняє.

– Після призначення на посаду кандидатів у друзі збільшилося?

– Ні. Я досить закрита людина.

– Не друзів, а тих, хто хоче подружитися з начальством. Чи Ви тримаєте певну дистанцію?

– Тут справа не в дистанції. Ні для кого не секрет, що я – не місцева. Друзі як були, так і залишилися, але сюди зі мною вони ж не приїхали, правда? А на Волині?.. Я відкрита для спілкування, проте додому приходжу так пізно, що немає часі ні до когось у гості ходити, ні до себе запрошувати.

– В межах дозволеного запитую, бо розумію, що це територія приватного життя: як облаштували побут у Луцьку?

– Живу у звичайній квартирі, де є кухня, спальня, інші необхідні приміщення. Як маю час, сама готую їжу. Щодо побуту в широкому сенсі, то він не такий, як домашній, а доволі спартанський спосіб життя. Все пояснюється дуже просто: зранечку йду на роботу, дуже пізно повертаюся. Ясно, що немає в мене вільного часу, щоб просто погуляти, наприклад.

– У Вас – десятирічний син. Зараз карантин, канікули, але ж настане 1 вересня, і треба буде йти в школу. Я розумію, що це непроста тема для жінки та мами, але дитина буде з Вами?

– Якщо не відбудеться нічого екстраординарного, то син піде в школу в Луцьку. 

– Класики кажуть, що нічого так не псує людей, як «квартирне питання». У далекому 2002 р. головою облдержадміністрації було призначено Героя України, генерал-майора міліції Анатолія Француза. За ним приїхало чимало нових управлінців. А потім Анатолій Йосипович переконав депутатів облради, щоб на основі якоїсь постанови чи не Раднаркому УРСР із двадцятих років минулого тисячоліття заступникам голови облдержадміністрації як «висококваліфікованим іногороднім спеціалістам» виділили гроші на придбання житла. Більшість безплатно отримали нові комфортні квартири, хтось навіть цілі будинки купив… Тетяно Василівно, от якби виникла така пропозиція – безплатне житло в м. Луцьку, Ви б погодилися на таку спокусливу та вигідну пропозицію?

– Невже таке взагалі було можливе?! Та й зараз  це якась фантастика з розряду міфу. І навіть якщо на хвильку припустити, що нереальність – це реальність, то я на безплатне житло на Волині не «повелася б». Мені, чесно кажучи, ніхто в цьому житті нічого просто так не подарував, тим більше за бюджетні кошти, тому і надалі це мені не цікаво.

Так, я росла в непрості 80-ті та 90-ті роки, я знаю реалії життя, мої батьки власними руками збудували свою сільську хату, і тому навіть якби було 10 тисяч постанов про забезпечення житлом «висококваліфікованих спеціалістів», я б тільки посміялася з такої пропозиції. В країні є кому надавати житло: насамперед, ветеранам ОТО/ООС, багатодітним родинам тощо.

(Згодом Тетяна Щербак обмовилася про ще одну суттєву деталь свого родоводу, котра може пояснювати її гордий характер: бабуся в Тетяни була дворянкою польського походження, похована на Байковому кладовищі в м. Києві, – авт.).

– Як виникла пропозиція, щоб Вас призначили на посаду заступниці голови облдержадміністрації саме на Волині?

– Це було не персональна ідея, а системна. Раніше я працювала в громадській організації, ми впритул займалися вирішенням проблем підконтрольних Україні територій Донбасу. Було сказано, що розпочалися співбесіда на зайняття посад в органах державної виконавчої влади обласного рівня, і я взяла в цьому участь.

– Це Юрій Михайлович сказав, який працював першим заступником голови Луганської облдержадміністрації?

– Я про це знала. Тому, коли зайшла в приміщення, де тривали співбесіди з багатьма кандидатами, то спочатку навіть здивувалася. Кандидати були буквально з різних куточків держави: і з Донеччини, і з Києва і навіть із Волині. 

– Є писані правила і є неписані закони… Голова – він перша особа і він усе вирішує. Доля звільнених двох заступників це підтверджує. Усвідомлюю, що в кожного посадовця є перелік повноважень, якими він володіє. Але цікаво: як Юрій Погуляйко сприймає Ваші пропозиції, який, образно кажучи, відсоток із них схвалюється, а який «потрапляє в кошик»?

– У нас фактично щодня відбуваються наради голови зі всіма заступниками. І всі рішення приймаються колегіально. Немає такого, щоб, наприклад, я щось запланувала, і так воно однозначно й буде. Ні, в нас команда, ми обговорюємо, слухаємо аргументи інших, і виходимо на командне рішення. Звичайно, про кадрові питання тут не йдеться.

– В цій будівлі живе давня бацила протистоянь між другим (де кабінет голови облдержадміністрації) і тертім (де кабінет голови облради) поверхами. І хоча Ваш кабінет на шостому поверсі, запитаю про третій: як складається співпраця з головою облради Іриною Вахович, яка часто і з Вами, і з Юрієм Погуляйком проводить наради, їздить у відрядження? Зникли тертя та непорозуміння, адже на початку облрада взагалі ухвалила рішення до Президента, щоб той призначив очільником виконавчої державної влади місцевого управлінця? Чи депутати по-іншому, ніж ви, бачать розвиток Волині?

– Не можу стверджувати на 100%, але з моєї точки зору стосунки керівництва облдержадміністрації з очільниками облради хороші. Ми доходимо згоди в дуже багатьох питаннях навіть тоді, коли на початку існують різні точки зору. Особливо імпонує голова облради Ірина Вахович. Навіть у цих непростих умовах, за умови, що виникають якісь протидії, Ірина Михайлівна завжди знаходить компроміс.

І це дуже добре! Дві гілки влади за нинішніх умов просто не мають права воювати! Якщо, не дай Боже, зараз почнемо чимось подібним займатися, то постраждають усі. Натомість думаємо, що позитивного зробити на перспективу. Відтак, співпраця є. Маю величезну надію, що вона й буде.

– Так чи інакше настане 25 жовтня, і відбудуться вибори в місцеві ради, в тому числі й обласну. Багато хто з представників нинішньої самоврядної влади всерйоз розмірковує над тим, як продовжити ще на 5 років там своє перебування, особливо у великих волинських містах. За цих умов як охарактеризуєте наявність чи відсутність співпраці, насамперед, із міськрадами?

– Щодо протидії коронавірусу, скажу чесно, в мене не виникало ніяких проблем із жодним керівником міської, районної громади чи ОТГ. Добре, що всі розуміють: зараз час забути про свої політичні уподобання чи меркантильні інтереси. Всі працюють, щоб зберегти життя людей.

– А Ви особисто будете балотуватися в депутати облради Волині?

– Ні.

– Тобто, це не Ваше?

– Так.

– Тетяно Василівно, що я у Вас не запитав із того, що б Ви хотіли сказати?

– Я майже щодня про це кажу: живемо в такий складний час, що навіть Бог, мабуть, показує людству, що воно повинне згуртуватися та почати думати про завтрашній день. Розумієте, завтра може не бути! На жаль… Тому треба жити і працювати зараз, сьогодні. Відкинути, можливо, якісь образи, забути, що хтось десь колись зробив не так… Ми всі повинні зробити максимум, аби оте завтра таки завтра наступило! Не тільки на Волині, в Україні, але й уцілому на планеті. Чому? Епідемія коронавірусу показала, що людське життя дуже тендітне. Інфекція знайшла жертв і серед робітників, і серед глав держав та членів королівських родин.

Вона не вибирає бідних чи багатих, чоловіків чи жінок, якої людина національності, віросповідання, віку чи соціального статусу. Перед лицем Covid-19 людство знову має стати єдиною родиною. Тому дуже хочу, щоб усі навчилися найбільше цінувати головне: людське життя. І не забувати: завтра може не бути. Відтак, не треба ображатися, варто прощати, інколи слід зробити першому крок назад, щоб потім разом – два вперед! Дякую Вам з спілкування!

– І Вам дякую, успіхів у цей нелегкий час!

Біографічна довідка.

Тетяна Щербак народилася 12 травня 1980 р. у Чернівецькій обл. Здобула повну вищу освіту в Національному університеті харчових технологій та кваліфікацію спеціаліста інформаційних і керуючих систем та технологій (м. Київ). У 2002 р. розпочала трудову діяльність на посаді регіонального менеджера ТОВ «Аптека Біокон». Із 2006 р. Тетяна Василівна – керівник відділу продажів промислового сектору ТФГ «Прайд», а з 2007 р. працювала директором автосалону ТОВ «АвтоЦентр-Київ».

Із 2013 р. керувала напрямком ТОВ «Б'юті Бутік Україна», у 2014-2017 рр. займалася підприємницькою діяльністю. 28 лютого 2020 р. призначена заступницею голови облдержадміністрації.

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Все про: Інтерв'ю, Волинь, коронавірус, карантин, волинська ода
В тему