Від кількості пивних пляшок в українських крамницях очі розбігаються, купа не зовсім зрозумілих скорочень на етикетках та й ще часто спитати нема кого.
Лана Світанкова, любителька пива, пивна суддя (програма сертифікації BJCP) пояснила написи на етикетках у коментарі Новому часу.
ABV — об'ємний вміст алкоголю в пиві. Найзрозуміліший показник: що більша цифра, то міцніше пиво. Тут майже нічого складного, крім того, що відчуття алкоголю інколи нас обманює. Тобто, наскільки алкогольним на смак здаватиметься пиво, яким буде сп’яніння, наскільки приємно пити те чи інше пиво — залежить від умінь пивовара. Тому пильнуйте цифри і споживайте свідомо.
IBU — міжнародні одиниці гіркоти. Найчастіше абревіатура дає приблизне уявлення про те, наскільки пиво у пляшці може бути гірким. Чому приблизне? Тому що кількість одиниць гіркоти — це часто розрахункова цифра, яка не бере до уваги решту складників пива.
Наприклад, у більш солодкому пиві гіркота 30 IBU буде менш очевидна, ніж в сухому (несолодкому). Якщо в пиві є палений солод, який додає йому гіркоти, подібної до кави, то й загальна гіркота відчуватиметься яскравіше. Тому від цієї характеристики можна відштовхуватися, але не покладатися повністю. Якщо звичний європейський лагер має гіркоту у 20?30 одиниць, то в американського пива, зазвичай більш потужно охмеленого, середня цифра під 50, а максимальний показник обмежується винятково амбіціями пивовара і його фінансовою спроможністю (хміль — найдорожчий складник). До того ж різні люди мають різну чутливість до гіркого. Але дотримуватися думки, що чим вища цифра, тим більш гірке пиво — цілком логічно і безпечно.
Прозорість пива не обов’язково пов’язана з використанням пшениці
OG (°P) — початкова щільність пивного сусла. Є два варіанти розуміння цієї цифри. Якщо цифра велика, то пиво буде або високоалкогольним, або досить солодким (якщо алкогольний вміст не дуже високий при цьому). Якщо щільність низька, то пиво, швидше за все, буде легким.
Зануримося трохи в процес виробництва пива: мелений солод заливають водою, зціджують солодку воду, кип’ятять її з хмелем, охолоджують, а дріжджі споживають цукри і перетворюють їх на алкоголь та вуглекислий газ. Це якщо дуже спрощено. А щільність пива — це саме ті цукри: чим вона вища, тим більше їх дістанеться дріжджам на поживу, тим вищим потенційно може бути алкогольний вміст пива, що ми і побачимо на етикетці. Але дріжджі можуть з різних причин спожити не весь цукор, і тоді пиво буде солодким (це не обов’язково означає, що пиво недоброджене). Щоб ускладнити все ще більше, різні країни користуються різними позначеннями: найбільш поширене вимірювання у градусах Плато (°P), британці користуються чотирма цифрами, американці користують і ту, і ту систему, на польських пляшках можна знайти градуси Боллінга.
BA — barrel aged, «витримане у бочках». Не дуже поширена, але вельми цікава характеристика пива, яка означає, що його певний час витримували у бочках для надання особливого смаку. Найчастіше це досить міцне пиво з відтінками танінів, як у червоному вині (за них відповідатиме дуб), або натяки на напій, який витримувався у бочках до пива (ром, бурбон, віскі абощо, зазвичай про це теж пишуть на етикетці - мало яка пивоварня не захоче повихвалятися таким).
Нефільтроване — це слово може збивати з пантелику і наштовхувати на думки, що це пиво пшеничне. Насправді ж, це показник, очистили пиво чи ні за допомоги фільтра, а далеко не кожна пивоварня користується таким обладнанням. Фільтроване краще зберігається і не має ані натяку на мутність, однак якщо фільтр занадто потужний, пиво втрачає багатство смаку й аромату, стає рівнішим, вихолощеним. До речі, прозорість пива не обов’язково пов’язана з використанням пшениці (буває й кришталево чисте пшеничне пиво).
Термін придатності — це тема однієї з найгарячіших дискусій серед прихильників пива. Чи означає, що пиво з терміном придатності у три дні найкраще, а пиво з терміном в рік повне консервантів? Ні. Алкоголь і хміль самі по собі природні консерванти, і якщо пиво зварене з дотриманням всіх санітарних умов, воно цілком придатне до зберігання кілька місяців. А деякі стилі без проблем можна зберігати не рік, і не два. До речі, для тривалого зберігання пиво радше пастеризують, ніж додають спеціальні консерванти, про що теж обов’язково інформують на етикетці.
Це основна частина, але найбільше про смак пива і вміст пляшки може сказати стиль, хоча не всі пивоварні їх зазначають. До того ж, їх так багато різних, що це тема окремого великого допису, а то й не одного.
Не нехтуйте нагодою відкрити для себе щось нове, а якщо воно незрозуміле — питайте, не соромтеся.
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
