Лучанка Валентина Мазурик щодня в’яже пару теплих рукавиць для українських бійців. Загалом за 5 років теплі подарунки від незрячої жінки отримали майже 2000 бійців.
Про це передає Суспільне Волинь.
Вона вив’язала чергові три сотні пар рукавичок, які незабаром волонтери доправлять на Схід.
Валентина Мазурик каже: «Кожного дня я стараюся зв’язати мінімум одну, це вже в мене норма, а потім всі інші справи».
З 2014 року незряча лучанка Валентина Мазурик у будні і свята плете рукавички для військових. Жінка каже: таким чином хоче допомогти тим, хто захищає наш мир і спокій. На цю працю волонтерку спонукав син, який 4 роки служив медиком у батальйоні імені Кульчицького. Технологію в’язання рукавиць жінка розробила сама. Розповідає: спробувала декілька способів, перш ніж вийшов бажаний результат. Нитками, каже, допомагають небайдужі.
Валентина Мазурик, в’яже рукавички для бійців: «З 12 областей приходили нитки, бандеролі, тут, з Луцька давали, трикотаж дають, є Микола, він гуманітаркою займається, він мені в’язані речі приносив. Три рази з Канади прийшли посилки, з діаспори і два рази німці передавали».
За 5 років Валентина Мазурик вив’язала бійцям 1850 пар рукавичок. Чергову партію теплих виробів – а саме три сотні – напередодні Дня Збройних Сил України – на Схід повезуть волинські капелани.
До ящиків з рукавичками жінка кладе ляльки - мотанки. Їх військовим на передову передають луцькі школярі.
Валентина Мазурик додала: «Вперше, як передала ляльки-мотанки в батальйон Кульчицького, це на новий рік до ялинки, прикрашати бліндажі, потім казали: хлопці познімали і до броні прив’язували. Мене це так розчулило».
У кожній парі рукавичок – листівка. На ній – побажання у віршованій формі і номер телефону волонтерки. Пані Валентина каже: нерідко бійці телефонують і дякують за працю.
Життєва історія цієї жінки – не з легких. 2008 року вона повністю втратила зір, а потім і слух. Торік, зібравши за допомогою людей необхідну суму, жінці зробили операцію зі встановлення слухового апарату.
Валентина Мазурик, в’яже рукавички для бійців: «Сиджу цілими днями сама, можете уявити, що це таке, а зараз, дякую людям, що відривали від себе, бо знаю, як люди живуть. Найменша сума- мені найдорожча, 15 грн хтось переслав».
За 5 років волонтерства Валентина Мазурик витратила 150 кілограмів пряжі. Каже: цією справою займатиметься і надалі, допоки вистачить сил.
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
