«Санта-Барбара» по-поліськи: обмінялися дружинами і на чотирьох виростили дев’ятеро дітей
Коли під одним дахом живуть дві багатодітні родини, не новина для Полісся. А от коли одну хату ділять два подружжя, де чоловіки обмінялися дружинами, – це, погодьтеся, ціла «санта-барбара»!
Дерев’яна зі зрубу хата родини Іванюків (прізвище змінене на прохання героїв публікації) стоїть край села на узліссі. Тут безапеляційний матріархат – керують пенсіонерки Наталя та Люба. Подруги, бо змалку разом ходили до школи.
– Тут я хазяйка, бо то моя хата – від батьків зосталася, – каже Люба. – Хоча Наташа теж командує, коли треба нагнати тих ледарів.
Їхні чоловіки – Олександр і Микола – двоюрідні брати.
– Я жонатий на Наташі, а Коля – на Любі. Він від неї на 10 років молодший. Підкаблучник, – сміється Олександр. – Баби думають, що командують. Хай так і думають.
Усі четверо живуть разом майже 25 літ. Як були молодими, спільно їздили на заробітки до Росії. Сапали буряки. Там моторна Наталя пригляділа молодшого Миколу. Кволим був, лінивим до праці. То Наталя йому ставала в поміч. А молодик віддячував – часто на ніч залишався. Якось зізнався, що одружиться.
– Кажу йому: дурень, вона же старша від тебе! Приїдемо в село, то на сміх візьмуть, – пригадує Олександр.
Брат не послухався. Як повернулися на Волинь, відгуляли весілля. Посипали дітки – Наталя з Миколою народили п’ятьох. Оселилися в жінчиній хаті… Та за 15 літ Колька знайшов молодшу.
Відстояв честь сім’ї – одружився на братисі
Нове кохання зустрів у білоруському Бресті. Микола поїхав на заробітки, а звідти надіслав лист: знайшов любку, не приїде.
– Кинув мене з п’ятьма дітьми і втік до тієї шльондри. Що мала самою в лісі робити? – зітхає Наталя. – Трудилася в радгоспі. Як розпався, залишила малих на батьків і подалася на буряки.
Доглядати за дітьми допомагав чоловіків брат Олександр.
– Коли Наташа повернулася із заробітків, то почали зближатися, – пригадує Сашко. – Хоча я одружений був з Любою, мали четверо дітей. Вона нічого не підозрювала, думала, що братисі допомагаю.
Скандал спалахнув на 8 Березня. Чаркували в Наталі. Олександр відіслав дружину Любу додому, а сам заночував у дружини зрадливого брата… І відтоді залишився жити з нею.
– Зранку прийшов і каже: буду з Наташкою жити… Хоч вішайся, – пригадує Люба. – Я йому морду розбила, пішла в колгоспну контору скаржитися. Там відрізали: ми до хуторян діла не маємо.
За півроку Олександр розлучився з Любою – залишив із чотирма дітьми. Щоправда, умовно, бо всіляко допомагав двом жінкам.
– Туди-сюди бігав, два господарства тримав. Їздив на заробітки, гроші на двох ділив. А жінки одна одну підтримували, – каже Олександр.
Повернення блудного чоловіка
Аж раптом несподіваний поворот: на хутір повернувся Микола.
– Як побитий пес. Коханка вигнала, бо заслаб, не міг горбатитися. Кому такий треба? – зловтішається Наталя.
Колишня до хати не впускала, діти від батька відреклися. Мусив шукати нову домівку.
– Єдиний, хто мене підтримав, – то брат Олександр, – пригадує Микола. – Каже: «Чого блукатимеш? Іди до моєї Люби, як прийме».
Колишня дружина Олександра лише зраділа і прихистила блудного. Але той запив, бо за дітьми дуже тужив. Узимку заснув із цигаркою на горищі. Ледь не згоріла вся родина.
– Хати немає – одне згарище, – розповідає Люба. – Хотіла Миколі голову скрутити, так він два дні на пилорамі ховався. Я з дітьми мусила до Олександра з Наталею йти, в них оселилася.
Згодом туди прийшов винуватець пожежі. Відтоді дві сім’ї живуть разом… Нині на хуторі край села господарюють лише четверо. Їхні діти побралися та пішли в прийми. А пенсіонери доживають віку в поліській глушині. Живуть у злагоді, порозумінні. Образи забулися. Зосталися спогади – про власні долі та дивовижні круговерті кохання.
БІЛЬШЕ ПРО ВІДОМИХ ТА ЦІКАВИХ ЛЮДЕЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ» В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!
Роман ЖИЖАРА
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
