Люди вулиць: де зігрітися луцьким безхатькам зимової ночі?
У період зимових холодів найвразливішою категорією мешканців обласного центру є безхатьки. Якщо влітку вони ще так-сяк можуть забезпечити себе і знайти собі місце для ночівлі та харчі, то взимку їм украй важко це зробити. Не усі безхатченки вважають, що зігрітися оковитою і заснути десь у підвалі – це найоптимальніший варіант сховатися від морозу, та таким чином пережити зиму.
У Луцьку уже давно турбуються про те, аби безхатьки мали що поїсти, де помитися, у що переодягнутися та де переночувати. В нашому місті існує декілька центрів, куди можуть звернутися за допомогою люди, котрі з тих чи інших причин опинилися на вулиці.
У більшості із них людина може лише поїсти та отримати чистий одяг, у крайньому випадку прийняти душ,привести у порядок свою зачіску, проте є в Луцьку і місце, де безхатьки можуть лишитися на ніч.
З 2009 року в обласному центрі Волині, за адресою Станіславського, 15, поряд із церквою «Фіміам», розташований Центр обліку бездомних осіб Волинського обласного благодійного фонду «Переображення». З 2013 року при ньому працює відділення нічного перебування безхатьків. Приміщення не примітне на перший погляд, проте там є усе, аби потреби безхатьків були забезпечені – душова з вбиральнею, спальня, «гардеробна», і водночас кімната відпочинку, де є телевізор, холодильник та мікрохвильова піч.
Директор Центру обліку бездомних осіб Віктор Гаврилюк розповів, що майже десять років тому, Волинський обласний благодійний фонд «Переображення» виграв конкурс соціальних проектів. Реалізовують його спільно із департаментом соціальної політики Луцької міської ради.
Віктор Гаврилюк зазначив, що 80% проекту фінансує державний бюджет, решта – 20% покладено на їхні плечі. Вони ж оплачують утримання приміщення та комунальні послуги – водопостачання, електроенергію, опалення.
Зі слів директора Центру обліку бездомних осіб, центр був створений з метою відновлення безхатькам документів (паспорт громадянина України тощо) та реєстрації їх місця перебування строком на 6 місяців. Аби обділені долею лучани мали право на голосування під час виборів, медичне забезпечення, отримання соціальних виплат на дитину, пенсії по віку чи інвалідності, тощо.
Віктор Гаврилюк пояснив, що раніше законом допускалося, що такою діяльністю, окрім державних структур, могли займатися громадські та релігійні організації. Однак у 2016 році у законодавчі акти були внесені зміни. Відтак реєструвати місце перебування громадян у Центрі припинили.
«Зараз, відповідно до чинного законодавства, реєстрацію місця перебування можуть здійснювати лише заклади комунальної власності і то тільки лише за умови, якщо безхатько проживає у цьому закладі. Раніше ставлячи безхатченка на облік, я міг одночасно зареєструвати і місце перебування цієї особи строком на 6 місяців. При цьому людина могла жити будь-де, де знайде собі помешкання для проживання. Але не кожен власник помешкання, який здає житло в оренду безхатченку, хоче приписати (зареєструвати місце проживання) цю людину. Відтак особа не має змоги реалізувати свої права, передбачені законом», - зауважив Віктор Гаврилюк.
Він наголосив, що за увесь час роботи до Центру обліку звернулося 688 осіб, котрі потребували допомоги з відновлення документів чи з потребою зареєструвати їх місце перебування.
«Зараз до центру обліку звертається менше людей тому, що центр не має можливості здійснити реєстрацію місця перебування. Єдине, що я можу зробити зараз – це відновити втрачені документи (паспорт громадянина України). Відновити паспорт, коли людина не має реєстрації місця проживання чи місця перебування - неможливо. Але законодавством передбачено, що відновити втрачені документи можна через центри обліку бездомних осіб без реєстрації відповідного місця перебування. Однак, де знайде прописку цей чоловік чи жінка – то вже їхні клопоти. Тому намагаюся допомогти хоч у цьому», - пояснив Віктор Гаврилюк.
Та додав, що у питанні соціалізації безхатьків разом із місцевими органами влади мають серйозні напрацювання.
«Місцева влада виділила приміщення для облаштування стаціонарного центру. Ми йшли до цього дуже давно. Це буде як центр реінтеграції бездомних осіб. Не просто нічліжка. Будемо намагатися здійснювати реінтеграцію цих людей. Можливо вдасться не всіх повернути до нормального життя в суспільстві, адже не всі безхатченки цього хочуть. Такий центр потрібний щоб безхатченки могли далі себе реалізовувати, якось піднятися з того «дна», на яке вони з тих чи інших причин опустилися. Відійти трішки далі від того смітника, до якого безхатьки, образно говорячи прив’язані. В центрі буде надаватись комплекс необхідних послуг (психологічна, медична, допомога у відновленні документів, реєстрація місця проживання, оформлення документів для отримання соціальних виплат, допомога у працевлаштуванні тощо)», - підкреслив директор Центру.
Сьогодні відділення нічного перебування Центру обліку розраховано на 12 осіб: десять ліжко-місць для чоловіків та два для жінок. Він розпочинає роботу зазвичай у грудні, проте, все залежить від погодних умов: якщо на вулиці холодно, то «запустити» відділення можуть і у жовтні-листопаді.
«Цього року було вже 12 осіб. В основному постійно приходять лише п’ятеро-шестеро осіб. Оскільки у нас діє правило – не приймати людей у стані алкогольного сп’яніння або під дією наркотиків, тому деяких безхатьків це не влаштовує. Я цікавився роботою схожих відділень по всій Україні, там теж не приймають нетверезих осіб. Це загальноприйняте правило, яке діє у всіх відділеннях нічного перебування на території нашої країни», - розповів Віктор Гаврилюк.
Чоловік наголосив, що у Центрі були випадки, коли доводилося залагоджувати конфлікти, які виникали між безхатченками.
«Скажу відверто, бездомні особи трішки відрізняються від звичайних людей тому, що їх спосіб життя накладає на них певний негативний відбиток. Вони надто збуджені і причиною конфлікту може стати «не той погляд», «не та фраза»… агресію може викликати будь-що. А уявіть ситуацію, якщо на додаток до вищесказаного безхатченко буде перебувати ще і у стані алкогольного сп’яніння… Ми співпрацюємо з владою у всіх напрямках, в тому числі і з поліцією. Якщо щось серйозне, то ми викликаємо поліцію. Проте, за увесь час роботи Центру ще жодного разу не доводилося телефонувати на 102. Безхатьки розбиралися між собою і заспокоювалися. Зваживши на ці ситуації, ми не приймаємо людей у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння», - пояснив пан Віктор.
У Центрі обліку бездомних осіб немає штатного лікаря. Як пояснив його директор відповідно до положення про відділення нічного перебування не передбачено таких штатних одиниць, як лікар, психолог, кухар та інших. Проте, якщо безхатько захворіє, то його направляють на лікування у медичні заклади міста.
«Згідно з чинним законодавством прописано, що ми маємо і як ми маємо робити. Якщо людина хвора, то ми направляємо її на лікування в стаціонар. Вона проходить лікування і повертається до нас. Якщо є якісь невеликі травми то надається перша медична допомога медичною сестрою, яка допомагає нам на волонтерських засадах. Поки що наше лікування – на «рівні аптечки». Якщо є якесь серйозне захворювання, то відправляємо на лікування», - наголосив Віктор Гаврилюк.
Щодо харчування безхатьків у Центрі, його директор, наголосив, що попри те, що положенням не передбачено кормління відвідувачів таких відділень, однак, в установі «виходять із людської точки зору».
«Не покладемо ж ми людину голодною спати. Ми передбачаємо певне харчування ввечері. З тієї фінансової допомоги, яку дає держава ми закуповуємо необхідні продукти. Їдять бездомні свинячу тушонку, рибні консерви, каші, картопляне пюре. Даємо гарячий чай. На території церкви працює приватна загальноосвітня школа. Там є їдальня. Вони нам дуже допомагають, у тому, що щодня є гаряча їжа. Коли у школі канікули або за інших обставин, то ми обходимося своїми харчами. У нас є холодильник, мікрохвильовка, якщо треба щось розігріти. Коли працює шкільна їдальня у нас завжди є гаряча їжа. На ту кількість відвідувачів, яка у нас є то вистачає з повна. Можу з впевненістю сказати, що безхатьки у нас не голодні», - запевнив чоловік.
Відділення нічного перебування відкриває свої двері тим, хто опинився на вулиці, щоденно з 18:00 і до 20:00.
«Далі ми закриваємося до 8:00. З шостої до восьмої вечора безхатьків миють, переодягають, годують. Ті, хто знає про наші правила приходять вчасно. Тим паче такі люди не обтяжені якоюсь роботою і прийти в обумовлений час для них не складе проблеми. Зранку ми, здебільшого, не годуємо безхатьків повноцінним сніданком, бо не маємо такої можливості. Однак, чай з печивом, яке купуємо з власної ініціативи – завжди присутні у ранковому раціоні», - розповів Віктор Гаврилюк.
Керівник Центру запевнив, що проблем із тим, щоб переодягнути безхатька «від спіднього до верхнього одягу» немає. Єдине, чого катастрофічно бракує – зимового взуття.
Віктор Гаврилюк зазначив, що оскільки у відділенні нічного перебування відсутні пральні машини, тому особистий одяг, який уже має стан непридатного для носіння, безхатьків працівники Центру викидають. Натомість переодягають «вуличних» людей, у те, що принесли волонтери та небайдужі люди.
«Скажу відверто, що часом деякі бездомні одягнуті не гірше за нас. І в дублянках добротних ходять. Буває, що вони ще й перебирають: те задовге, те закоротке, то йому пуховичок давай, то курточку замість пальта. Проте, ми змушені виходити із того що у нас є і що приносять люди. Переодягаємо людину повністю: від спіднього до верхнього одягу. В нас немає можливості прати речі. Коли буде стаціонарний центр, то думаю, що там будуть і пральні машини і відповідний банк одягу. Поки що у нас є у що переодягнути безхатьків. Єдина проблема – це нестача зимового взуття. Літнього є багато, а от з зимовим трішки сутужно», - пояснив пан Віктор.
***
Віктор Гаврилюк підкреслив, що перебування безхатьків у Центрі певною мірою змінює їхнє ставлення до життя. Чимало відвідувачів організації без будь-якого примусу, виявляють бажання змінити своє життя на краще, вирватися із того «дна», в яке їх запроторило життя: хочуть знайти роботу, позбутися шкідливих звичок, навіть якщо для цього їм потрібне втручання медиків чи психологів. Проте, є і інша категорія безхатьків. Директор установи нарікає, що нині виникла ситуація, що, ті хто опинилися на вулиці, отримують стільки піклування та турботи про себе, що звикають до такого способу життя і не хочуть самі чогось добиватися. Йти далі. Їх влаштовує, що все роблять за них, і не потрібно думати про майбутнє, досягати кращого, їм і так добре у своєму маленькому світі.
Наталія Комар
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.