22 Жовтня 2018
Новини

23 жовтня - особливий день для волинян

23 жовтня - особливий день для волинян

Цього дня – Собор волинських святих і вшанування святителя Амфілохія Володимир-Волинського

Святитель Амфілохій народився в XI ст. і був ченцем Києво-Печерського монастиря. Як і багато інших печерських чорноризців, був висвячений на єпископа. Про цю подію Київський літопис під роком 1105, неділя 27 серпня повідомляє так:

«У сей же рік митрополит (Никифор І) поставив Амфілохія єпископом у Володимир, місяця серпня у двадцять і сьомий день». Слід вважати, що він був четвертим архіпастирем на Володимиро-Волинській кафедрі після першого єпископа Стефана, поставленого ще рівноапостольним князем Володимиром, другого єпископа Стефана, що прийшов після ігуменства в Києво-Печерській обителі, і невідомого архієрея, що керував кафедрою в 1094-1105 роках. Протягом 17-ти років святитель Амфілохій окормляв Волинську паству, і це був досить складний час. Довелося йому багато сил докласти для викорінення залишків поганської віри та зміцнення християнства. Князівські міжусобиці, які тоді процвітали на Волині, також були предметом його турбот.

СОБОР ВОЛИНСЬКИХ СВЯТИХ

Не стояв він осторонь від справ митрополії. Безумовно, що брав участь у прославленні преподобного Феодосія Печерського, що відбулося в 1108 році. Разом з митрополитом Никифором зустрічав Володимира Мономаха, який 20 квітня 1113 року прибув до Києва на велике княжіння. Але його не видно серед архіпастирів, що прибули в 1115 році до Вишгорода на перенесення мощів святих Бориса й Гліба у новозбудований храм. Мабуть, це було рішення удільного князя Володимиро-Волинського Ярослава Святополковича, який ворогував тоді з Володимиром Мономахом. Ярослав був одружений на великокнязівській внучці й дуже погано до неї ставився. Терпів від цього і святитель Амфілохій, якому разом з усіма володимирцями довелося витримувати двомісячну облогу міста. Це сталося в 1117 році, коли Володимир Мономах вирішив покарати Ярослава. Коли ж той покорився, то і святий Амфілохій брав участь в акті примирення. На той час подібні міжкнязівські угоди укладалися обов’язково з благословення святительського. Проте Ярослав прожив мирно зі своїми київськими родичами недовго, прогнав свою дружину й через рік пішов в Угорщину. Там він мав на меті зібрати військо і йти на Володимир, в якому вже княжив син Мономаха Роман. Так воно й сталося: у 1121 році назріло нове збройне протистояння. За таких обставин залишатися святителю Амфілохію у Володимирі було вкрай небезпечно, та й роки його вже були не молоді. Згадав він правило, яке існувало серед вихідців Києво-Печерської обителі, що за свого часу пішли на інші землі: куди б їх Божий промисел не закидав, на схилі літ вони бажали єдиного — повернутися до Києва в рідні печери й лише там завершити свій земний шлях. Були й такі, що хотіли це зробити, та за життя не змогли, тоді декотрих тіла Божими чудесами все одно потрапляли в святі печери Києво-Печерського монастиря. Так, перед кончиною повернулися до Києва святителі Нифонт, єпископ Новгородський; Симон, єпископ Володимирський і Суздальський та й блаженний Амфілохій у 1121 році. Про подальші події знову дізнаємося з Київського літопису, в якому під роком 1122 записано:

«Амфілохій, єпископ Володимирський помер». Похований він був у Дальніх печерах так, як сам того бажав. А через сторіччя, у зв’язку з татаро-монгольським нашестям, вони разом з іншими печерськими угодниками були заховані. Ще через сторіччя, коли Києво-Печерська лавра почала відроджуватися, не знайшлося нікого, хто б знав, де вони знаходяться. Отож десь під спудом так і спочивають вони і в наш час.

Всі Святі Землі Волинської

СОБОР ВОЛИНСЬКИХ СВЯТИХ 

Святкування відбувається в спогад про визволення Почаївської лаври з уніатського полону та повернення в Православ’я 10 жовтня 1831 р .

Великими і знаменними рисами відбита історія Київського Православ’я на Волині. Сучасна первісному просвітництву слов’ян ще від часу свв. Кирила і Мефодія, вона протягом багатьох століть жила і розвивалася під впливом найрізноманітніших умов: важкі смути князівських усобиць, жорстоке татарське ярмо , переслідування з боку поляків, латинян і уніатів. Історія Православ’я на Волині багата іменами святих: святителів, князів, преподобних, праведних.

Історія Київського Православ’я на Волині багата великою кількістю святих мужів, Самим Господом прославлених за високі подвиги віри і благочестя на користь і спасіння Київської Русі. Це св. блгв. Ярополк, князь Володимиро-Волинський (1086 р.; див. 22 Листопада / 5 грудня), прп. Стефан Печерський, єпископ Волинський (1094 р., див 27 квітня/10 травня), св. Амфілохій, єпископ Волинський, Печерський чудотворець (1122 р.; див. 10 /23 жовтня), прп. Федір, в чернецтві Феодосій, князь Острозький (1460 р.; див. 11 /24 серпня), св. прав. діва Юліана, княжна Ольшанська (1546 р.; див. 6 /19 липня), прп. Іов, у схимі Іоан, ігумен Почаївський (1651 р.; див. 28 серпня/10 вересня) і св. прмч. Макарій, архімандрит Овруцький (1678 р.; див. 7/20 жовтня). З цих святих тільки один прп. Іов спочиває на Волині, в лаврі Почаївської; та окрім цього, за переказами, прп. Стефан похований при своїй кафедрі, у Володимирі -Волинському. З інших святих угодників свт. Амфілохій і прп. Федір, наприклад, покояться в Києві в Дальніх печерах; там же , як відомо, спочивають і останки святої і блаженної Юліані Ольшанської. Блаженний Ярополк, як говорить переказ, з Володимиро-Волинського теж перевезений до Києва для поховання і там покладений в церкві св. апостолів Петра і Павла, яку сам побудував. Що стосується прпмч. Макарія Овруцького, то мощі його ще далі – в Переяславі Полтавської області, в кам’яному храмі Вознесенського монастиря.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 9 жовтня вшануйте пам'ять одного з найвідоміших апостолів Хрестових

До Собору Волинських святих насамперед треба віднести св. Ольгу (+ 969 р. ), яка так відома утихомиренням древлян, що жили, як нині відомо, в межах Волинської земли. За сим слідують: св. рівноапостольний князь Володимир, просвітитель Волині і засновник багатьох її міст і храмів; прп. Микола Святоша, кн. Чернігівський, який в 1099 р. був князем Луцького уділу на Волині, і окрім цього в різні часи княжив у Дорогобужі, Пересопниці (сучасна Рівненська обл.) і в інших місцях древньої Волинської земли. І дуже багато інших відвідували Волинську єпархію або для «нагляду і проповіді», або займалися влаштуванням Православної Церкви на Валині в смутні часи католицько-уніатського переслідування.

Нарешті, навіть святі і рівноапостольні брати – просвітителі слов’янські Кирило і Мефодій знаходяться в безпосередньому найближчому союзі з землею Волинською, бо. історія прямо говорить, що в числі інших країн вони також посилали проповідників і в межі Волинські, так що внаслідок цього, за сказанням древніх письменників, межі Моравської єпархії св. Мефодія простягалися в саму глиб землі Волинської, до річок Бугу та Стир.

Інформацію підготував голова інформаційного відділу Володимир-Волинської єпархії прот. Василь Мельничук.

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Все про: Україна, Волинь, луцьк, релігія
В тему

Останні матеріали