Заговорив після року мовчання. У Харкові нарешті дав пояснення суду другий обвинувачений у справі про страшну ДТП із шістьома загиблими – Геннадій Дронов. Він того злощасного дня перебував за кермом кросовера «Фольксваген Туарег», і саме з ним зіткнулася на перехресті в самісінькому центрі міста мажорка Олена Зайцева на позашляховику «Лексус».
Тоді як Зайцева свідчила ще із самого початку процесу, Дронов відмовчувався. І ось після року мовчанки чоловік нарешті виклав свою версію трагічних подій. Сильно нервував, звертався до судді і залу, читаючи зі списаного від руки аркуша, і навіть плакав.
Харківське видання Vgorode, чиї журналісти були присутні в залі суду, наводить цілком текст промови, яку Геннадій Дронов зачитав у суді:
«Прошу мені пробачити. Буду говорити повільно, тому що мені важко про це говорити і важко про це думати. Перед тим як давати якісь пояснення з приводу ДТП, я хочу попросити щиро вибачення, висловити жаль з приводу того, що сталося, постраждалим і родичам загиблих. Я розумію, що для кожного з нас це непоправна втрата. Ніякі мої слова нічого не змінять, не повернуть рідних і близьких, не повернуть спокій у наші життя.
Після того, що сталося, ніхто не стане колишнім, але я щиро прошу вибачення за те, що через цей жахливий збіг обставин усім довелося пережити ці страшні події. Повірте, з моменту цієї жахливої ??трагедії кожен день життя я співпереживаю через те, що трапилося, разом з вами. Не було жодного дня, щоб я не думав про те, що трапилося, і не співчував… – тут Дронов перелічив імена всіх потерпілих і загиблих у ДТП на вулиці Сумській у Харкові. – Той факт, що я не визнаю своєї юридичної провини в цій трагедії, не може сприйматись як обтяжна обставина. Адже я зараз у цьому провадженні уособлюю кожного водія, який проїздив і проїжджає те перехрестя. На моєму місці міг опинитися кожен з них.
Я – людина, яка сама зробила своє життя, працюючи день і ніч непосильною працею, через що не залишалося часу на сім’ю. У мене не було забезпечених батьків, я всього в своєму житті добився сам, ніколи не стрибаючи вище від голови. А зараз усе, на що я поклав життя, все зруйновано. Я хочу, щоб усі мене зрозуміли правильно: я не вважаю себе винуватим з погляду звинувачення, яке мені висунуто, але я вважаю себе винним як людина. У тисячний, мільйонний раз я пошкодував про те, що їхав того вечора через те перехрестя, тим шляхом, і взагалі, що народився, щоб стати частиною цієї жахливої ??трагедії, яка забрала життя у шести осіб і скалічила життя і долі багатьох інших.
18.10.2017 близько 20:40 я їхав цим злощасним перехрестям. Як завжди, як усі до мене і як усі водії після цієї страшної трагедії. Я під’їхав і зупинився перед перехрестям, щоб було видно стримувальні покази світлофора біля «Пузатої хати». Трохи далі – мікроавтобус, який стояв ближче до перетину з перехрестям попереду і зліва від мене. Перед тим, як рушити, я подивився вправо. Мені було видно фари, як потім виявилося, автомобіля Lexus, вони були дуже далеко. Коли я його побачив, жодної небезпеки для мого руху на той момент він не становив. Мікроавтобус почав рух, по-моєму, на жовте світло, я – після нього. Я подивився на світлофор, загорівся зелений. Я виїжджав на Сумську на дозвільний сигнал світлофора. Дивився вже вліво і прямо, бо за мікроавтобусом не було видно, чи їдуть машини з вулиці Сумської в бік площі Конституції. Адже саме з того боку могли з’явитися автомобілі, які ставали би небезпечними для мого руху.
Зосередившись на перехресті, на пішохідному переході через провулок Мечникова, я не міг і уявити чи припустити, що той автомобіль, який я побачив, не зупинятиметься на заборонний сигнал світлофора. Мені страшно уявити, з якою швидкістю він мчав, адже за 2–3 секунди опинився вже на перехресті. Мені досі незрозуміло, чому слідство не змогло встановити навіть середню швидкість його руху, обмежившись тим, що швидкість становила не менше ніж 80 кілометрів на годину. Я не міг нічого зробити, не встиг зреагувати, я навіть одразу не зрозумів, що сталося і хто в мене врізався. Всі відстані і всі деталі ДТП я показував під час слідчого експерименту.
На цей момент ні прокурор, ні суд, ні експерти не змогли пояснити самого механізму ДТП, а тільки всі твердять про «уявну лінію», яку ніхто не бачить і ніхто не знає, де вона. То, може, спочатку потрібно зрозуміти, як у нашій країні можна засудити людину за уявними обставинами? Якщо ми хочемо справедливості, то її в цьому поки немає».
Нагадаємо, в результаті кривавої дорожньо-транспортної пригоди рік тому, 18 жовтня 2017-го, загинуло шестеро людей і ще п’ятеро дістали поранення. Круте авто 20-літньої Зайцевої від удару з «німцем» під кермуванням 49-річного бізнесмена Дронова (до того як попасти за ґрати, торгував цигарковими виробами і продуктами харчування) відкинуло на тротуар, де саме чекали зеленого світла на переході люди. П’ятеро загинули миттєво, шоста жертва померла в лікарні, так і не вийшовши з коми. Ще п’ять – отримали травми, але вижили.
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
