Так виглядає восени унікальне урочище на Волині, яке колись надихнуло Лесю Українку на створення драми-феєрії про кохання Мавки і Лукаша. В цій мальовничій місцині, у волинській пущі поблизу колись бездонного озера Нечимного, що в Ковельському районі, маленька Леся із братами і сестрами гостювали у сільського дядька Лева із Скулина, який розважав малечу оповідками про мавок, потерчат і лісовика.
«Історія знайомства родини Косачів з Нечимним сягає літа 1884 року, коли Олена Пчілка з сином Михайлом, дочками Лесею і Ольгою гостювали в урочищі на березі озера у дядька Лева скулинського, куди він вибирався на літо пасти худобу. Про ці відвідини залишила спогади молодша сестра і біограф Лесі Українки Ольга Косач-Кривинюк: „То було урочище Нечимне з великим лісовим бездонним, як говорили тамтешні люди, озером"», – ідеться на сайті Колодяжненського літературно-меморіального музею.
А згодом оповідки дядька Лева лягли в основу геніального твору Лесі Країнки – драми-феєрії «Лісова пісня», що прославила поліські пущі на весь світ.
Ці світлини унікального місця зроблені сонячного жовтневого дня, коли волинські лісівники влаштували прес-тур для журналістів і літераторів краю і, зокрема, побували на ділянці поблизу озера Нечимного, а також Лесиного дуба, де любила відпочивала поетеса і письменниця. На цій території медійники й письменники того дня висадили пам’ятну алею з трирічних дубків.
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
