Від початку повномасштабного вторгнення Україна зазнала не лише величезних матеріальних втрат.
Найболючішою втратою стали люди. Адже мільйони були змушені залишити рідні домівки, рятуючись від війни, обстрілів і небезпеки. Особливо багато серед них молодих сімей із дітьми. А саме вони є основою майбутнього будь-якої держави, - йдеться у газеті «Твій вибір».
Чи багато людей за кордоном?
За чотири з половиною роки війни питання повернення українців стало одним із найважливіших для країни. Бо від цього залежатиме не тільки демографічна ситуація, а й людський ресурс для відновлення економіки, ринку праці, освіти, медицини та розвитку громад.
Втім відповісти однозначно, скільки українців перебуває за кордоном, сьогодні не можливо. Різні установи наводять різні оцінки.
Так, згідно з дослідженням Центру економічної стратегії (ЦЕС), оприлюдненим 9 липня 2026 року, нині за межами України перебувають близько 5,6 мільйона українців, а від початку повномасштабної війни до України вже повернулися щонайменше 1,2 мільйона людей.
Водночас Міністерство соціальної політики України оперує іншою оцінкою. За даними відомства, зараз за кордоном перебувають приблизно 8 мільйонів громадян України. Така різниця пояснюється різною методологією підрахунків, використанням різних джерел інформації та періодів оцінювання.
Однак не залежно від того, яку цифру брати за основу, очевидно одне: Україна втратила величезний людський потенціал. Причому йдеться не лише про кількість людей, а й про їхній вік, професії, знання та досвід.
Позитивні зрушення вже є
Разом із тим останні місяці принесли й певні обережні підстави для оптимізму.
У травні 2026 року голова Державної міграційної служби України Наталія Науменко повідомила про першу від початку повномасштабної війни позитивну динаміку перетину державного кордону.
За її словами, протягом січня – квітня 2026-го до України в′їхали 4 мільйони 186 тисяч громадян, тоді як виїхали 4 мільйони 169 тисяч. Таким чином кількість в′їздів перевищила кількість виїздів на 17 тисяч.
Водночас очільниця ДМС наголосила: ці показники відображають кількість саме перетинів державного кордону, а не окремих людей, і одна й та ж особа може кілька разів виїжджати за межі країни та повертатися назад.
За словами Наталії Науменко, така позитивна тенденція пояснюється одразу кількома чинниками. Серед них – стабілізація ситуації в українській енергосистемі після масованих атак на енергетичну інфраструктуру, поступове виснаження фінансових можливостей частини українців за кордоном, а також спеціальні програми повернення, які останнім часом запроваджують окремі країни Європейського Союзу.
Разом із тим вона застерегла від надмірного оптимізму: масового повернення українців під час активної війни очікувати не варто. Відчутний перелом, за її словами, можливий лише після завершення бойових дій.
Про те, що потенціал для повернення українців існує, свідчать і результати останніх соціологічних досліджень. Проте й тут експерти називають різні цифри.
Так, за результатами липневого дослідження Центру економічної стратегії, 43% українців, які зараз перебувають за кордоном, заявляють про намір повернутися в Україну.
Натомість Міністерство соціальної політики, посилаючись на дослідження Rating Sociological Group, повідомляє про значно скромніші показники. За цими даними, про готовність повернутися додому нині говорять близько 30% українців, які виїхали після початку повномасштабного вторгнення. Причому, як зазначає заступниця міністра соціальної політики з питань європейської інтеграції Ілона Гавронська, цей показник залишається майже незмінним уже протягом двох років. Водночас у перший рік великої війни охочих повернутися було значно більше.
Чому результати відрізняються?
Фахівці пояснюють це насамперед різними методиками проведення опитувань, різними вибірками респондентів і відмінними критеріями оцінювання. Проте всі дослідники сходяться в одному: головною умовою повернення залишається безпека.
За даними Центру економічної стратегії, майже 80% потенційних поверненців готові приїхати до України лише після остаточного завершення війни.
Важливими залишаються й інші чинники. Люди хочуть мати можливість знайти гідно оплачувану роботу, бачити відновлену інфраструктуру, якісну медицину, сучасні школи, зрозумілі державні сервіси, ефективну боротьбу з корупцією та справедливу судову систему.
Не менш важливими є і звичайні життєві обставини. Дослідження показують, що частіше повернутися планують ті українці, які зберігають тісний зв′язок із Батьківщиною: працюють дистанційно на українські компанії, підтримують Україну благодійними внесками, мають тут близьких родичів або власне житло.
Саме тому держава вже сьогодні починає готуватися до майбутнього повернення своїх громадян. Зокрема, Міністерство соціальної політики разом з іншими органами влади працює над цифровою платформою «Додому», яка допомагатиме українцям отримати інформацію про працевлаштування, житло, соціальні послуги, навчання та можливості для адаптації після повернення. Окремо розробляються так звані «візитівки громад», щоб люди ще до повернення могли дізнатися про можливості конкретних міст і сіл.
Втім, як показують усі без винятку дослідження, вирішальним фактором залишається саме безпекова ситуація.
І поки росія щодня здійснює масовані атаки на українські міста, вбиває мирних жителів, руйнує житлові будинки, школи та лікарні, говорити про масове повернення українців ще зарано.
Водночас останні дослідження свідчать і про інше: мільйони наших співгромадян не втратили зв′язку з Батьківщиною та не відмовилися від думки одного дня повернутися додому.
Коли саме це станеться – сьогодні не може сказати ніхто. Але хочеться вірити, що стійкість українського народу, його любов до рідної землі та бажання жити у вільній державі виявляться сильнішими за прагнення рф зламати й знищити Україну. Саме тоді дорога додому для мільйонів українців стане не мрією, а реальністю.
Ніна Грицюк
Фото Getty Images
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
