Життя

Без однієї легені та допомоги від держави атовець із родиною виживає у напіврозваленій хаті

Без однієї легені та допомоги від держави атовець із родиною виживає у напіврозваленій хаті
Віталій Федірцан з дружиною

Віталій Федірцан пішов воювати на Схід добровольцем у 2015 році. Хлопець 4 роки захищав свою країну від ворога. А коли залишився без однієї легені і здоров'я уже не дозволяло воювати, державі він став непотрібний.

Тепер молодий чоловік змушений виживати разом із дружиною і двома маленькими дітьми на забитому хуторі, якого навіть немає на карті, йдеться у публікації в газеті «Твій вибір».

Хата, де мешкають Федірцани, мало не розвалюється. Умов немає абсолютно ніяких. Замість холодильника – комора, у якій їжу підвішують у кульку до стелі, аби не дісталися миші. Стіни потріскані, підлога теж у жахливому стані, є стара грубка.

У кімнаті, яка служить подружжю спальнею, коли Віталій вперше поклеїв шпалери, їх геть погризли миші. Бо клеїв на розведене з водою борошно, адже не було грошей купити клей. До найближчого магазину звідси – щонайменше три кілометри. До міста – більше від години їзди. Сам хутір фактично мертвий – ні дітей, ні молодих пар тут немає.

Мова йде про хутір Мазярка. На карті його навіть не шукайте – марно.

– Я чотири роки воював на Сході. Пішов на війну добровольцем, як і мої батько та двоє братів, –  починає свою розповідь колишній військовослужбовець Віталій Федірцан.

Служив хлопець на Донеччині. Саме там зустрів свою кохану, з якою невдовзі одружився. Каже, як побачив її вперше, все всередині наче перевернулося. Одразу зрозумів, це і є та єдина і кохана – на все життя.

Там, у місті Торецьку, молоде подружжя придбало собі квартиру. Але, коли українські військові вийшли з міста, оскільки воно уже було підконтрольне Україні, Віталію довелося терпіти там щоденні знущання. За те, що розмовляв українською, його постійно били. Не міг спокійно навіть у магазин вийти.

На спільній сімейній раді з дружиною вирішили залишити місто. Квартиру продали усього за 16 тисяч гривень. Цих грошей вистачило, аби купити стару хату на хуторі на Хмельниччині.

Нині подружжя виховує двох маленьких синочків. Дітки здорові. Чого не скажеш про їхнього татуся. Адже, попри молодий вік, він має серйозну ваду: військова служба не минула йому просто так – вирізали легеню. 

Атовець розраховував на підтримку держави, але, що найбільше шокує, – він навіть не отримує військової пенсії. Тож наразі зводити кінці з кінцями молодому подружжю допомагають небайдужі люди.

– Коли я проходив військову комісію у Львові, то мені лікар одразу сказав: «Дасиш 10 тисяч гривень – і я тобі все напишу». Але в мене тоді якраз геть не було грошей, діти маленькі були, нам потрібно було купити дитячий візочок і все таке. Не було тоді геть грошей! – каже Віталій.

Тож нині він шукає юристів, які б допомогли отримати усі виплати, передбачені законом. Дуже важко йому від того, що країна, за яку він ладен був віддати життя, просто лишила його в найтяжчі моменти. 

Та, попри це, Віталій на життя не нарікає. Постійно усміхається і тримається на позитиві. Постійно в роботі – то в хаті щось до пуття доводить, то за дітками доглядає. Каже, руки є, буде робити усе, аби покращити життя своїх найрідніших. Адже поруч – та єдина і кохана, задля якої він готовий вернути гори!

Якщо ви бажаєте допомогти цій молодій сім'ї,

номер картки «Ощадбанку»: 5167490135404946 (Федірцан Анастасія Михайлівна)

Ірина Бура

 БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ»  В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram і будьте завжди в курсі останніх новин.

Читайте також
Все про: ато, захворювання
В тему