Життя

Не мали діток 17 років і удочерили крихітку, яка народилася з вагою 480 грамів і дивом вижила

Не мали діток 17 років і удочерили крихітку, яка народилася з вагою 480 грамів і дивом вижила

Галина Білоусова зі Львова з чоловіком не мали дітей довгі 17 років. Усиновляти маля вони не планували, допоки Галина не побачила крихітної дівчинки Іринки, яка народилася з вагою у 480 грамів. Одразу після народження від неї відмовилися батьки…

Майже півтора року тому усю країну облетіла новина, що у Львові лікарям вдалося зробити справжнє диво. Недоношену дівчинку, вага якої всього 480 грамів, їм вперше вдалося виходити, йдеться у публікації в газеті «Твій вибір».

Дівчинка народилася на 23 тижні вагітності і поміщалася у людській долоні. У те, що вона виживе, не вірили навіть батьки, які відмовилися від маленької Іринки, ні навіть самі лікарі. Її брат-близнюк не вижив, а дівчинка з перших хвилин появи на світ відчайдушно ухопилася за життя. Три місяці вона провела на апараті штучного дихання і сім місяців – на кисневій терапії. І диво таки сталося.

Влаштувалася на роботу і зустріла там… свою донечку

38-річна Галина Білоусова зі Львова влаштувалася на роботу у спеціалізований дитячий медичний центр у травні 2019 року, на посаду оператора комп'ютерного набору. Вже у вересні вона познайомилася з Іринкою.

Дівчинку у важкому стані госпіталізували з дитячого будинку у реанімаційне відділення, у неї діагностували аспіраційну пневмонію, дитина не могла самотужки дихати. За тиждень її перевели у звичайне відділення. Тоді Галина і прийшла навідати дівчинку, про яку говорила уся лікарня. Дитині тоді було трохи більше від року, і вона лежала в палаті одна-однісінька, нікому не потрібна.

Іринка з батьками
Іринка з батьками

Її годували і міняли підгузки просто з милосердя – сусіди по палаті чи інтерни. Хоча харчування у неї мало бути за розкладом, прийом ліків – також…

– Зазвичай, коли з дитячого будинку госпіталізовували дитину, то з нею були няня, медсестра, вони чергувалися, але такого, щоб малюк був самий, ніколи не було. Це мене шокувало, і я пішла подивитися на крихітку. Дійсно, вона була сама в палаті, красива така, тихесенько лежала і усміхалася. Я підійшла до неї, взяла на руки – радості у маляти не було меж. Я одразу полюбила її всім серцем. Пригорнула її і поцілувала, хоча ви розумієте, чуже дитя не кожне будеш цілувати. Це був материнський поклик. Я відчула щось особливе, – розповідає Галина.

Після роботи жінка уже не бігла додому, а почала залишатися в палаті з Іринкою. А, коли на ніч мусила лишати її, в неї наче серце розривалося, вона плакала і розповідала чоловіку, як їй жаль дівчинку.

Вже за кілька днів подружжя вирішило подати документи на удочеріння. Коли Іринка вперше побачила свого тата, її реакція була дивовижною, вона одразу почала посміхатися до нього. «На скільки Бог так зробив, що це повністю наша дитина, знає своїх маму і тата», – каже, усміхаючись, Галина.

Жінка не знала всієї історії народження Іринки, з якою критично низькою вагою вона народилася, які захворювання має через передчасне народження. Вже потім сусідка по палаті все їй розповіла, навіть показала відео про неї з інтернету. Від почутого Галина була ще більше вражена. У неї в серці вирували обурення від того, як батьки могли відмовитися від такої крихітки, і разом з тим – вдячність Богу за цю дитину.

У подружжя Білоусових 17 років не було дітей, і пара не мала наміру всиновити якусь дитину. Галина як волонтер 8 років відвідувала дитячі будинки, займалась з дітками рукоділлям, але жодного разу не відчула, що потребує всиновити когось із них. Хоча всіх своїх підопічних дуже любила, запрошувала їх на вихідні до себе додому, влаштовувала їм дні народження. Але такого усвідомлення, що це ніби її дитина і вони сім’я, не було. А Іринка стала їй рідною фактично в один момент!

«Іринка – це те ж саме, що усиновити одразу чотирьох дітей…»

16 січня Іринці виповниться 1,5 року. Вона важить усього 7,5 кілограма. Галина догодовує її через зонд, у дитини поганий апетит і постійна діарея – адже у лікарні вона пройшла аж шість курсів антибіотиків. Дівчинці купують спеціальні калорійні суміші. Окрім цього, вона зараз ще й проходить черговий курс масажу.

– Коли ми пішли в службу у справах дітей заносити документи, нас запитали, чи знаємо ми діагнози Іринки. Нам розповіли, що були кандидати, які хотіли взяти її, але відмовилися через її стан здоров'я. Коли я взяла її медичну картку і почала читати діагнози, то не могла повірити, написане там не сходилося з тим, якою я бачила Іринку. Там я почитала, що вона дуже погано чує. Хоча коли я з нею бавилася, Іринка була дуже контактна.

Вже сурдорологи мені пояснили, що батьки інколи до 2 років не помічають, що їхні діти глухі, бо малюки вібраційно і візуально з міміки прекрасно все сприймають. Невропатолог теж не береться нічого нам прогнозувати, каже, що потрібні тривалі лікування та реабілітація. Центральна нервова система у такому віці гнучка, піддатлива, але дуже багато треба вкласти часу, праці і грошей у дитину, – продовжує Галина.

Більше того, жінці сказали, що удочерити Іринку – це те ж саме, що взяти одразу чотири дитини. Тоді Галина прийшла до чоловіка і просто розплакалася. Вона розуміла, що буде важко, але лишити дівчинку не могла. Того вечора вони сиділи з коханим і мовчки дивилися одне одному у вічі, шукаючи відповіді на своє запитання. Але любов до дитини вирішила все!

родина Білоусових
родина Білоусових

– Ви знаєте, на той момент ми і гадки не мали, що люди почнуть нам так потужно допомагати. Лікарі казали, що потрібно буде багато грошей на її лікування, де їх брати – ми і гадки не мали, просто знали, що ми мусимо, бо то наша дитина, а там – як Бог покерує.

Наші знайомі почали збирати гроші, бо я була з дитиною постійно в лікарні і не мала на це часу. Потім журналісти підключилися. Я дуже вражена добротою і відкритістю людей: допомагають коштами, моляться за Іринку і нашу сім'ю, передають підгузки, суміші. Ліжечко і столик для годування нам теж дали.

Я раніше і не думала, що довкола стільки добра і людей, які хочуть допомогти. Ви знаєте, на картку приходять гроші, а там де призначення платежу – дуже добрі і теплі побажання. І так від цього приємно і радісно, – ділиться мама Іринки.

Окрім того, що дівчинка слабо чує, у неї діагноз ДЦП, вона не сидить і не ходить. Їй уже замовили слухові апарати, попереду – тривалі заняття із сурдопедагогом. Кожен день їй роблять лікувальну фізкультуру, мама вчить її розвиватися, тобто усе її життя зараз присвячене цій дитині.

– Бог поставив мене для неї, як маму, тому в мене просто не можуть опускатися руки. Слово «мама» Іринка ще не говорить, один раз в неї вийшло несвідомо сказати це слово, то радості у мене не було меж. Думаю, коли поставимо слухові апарати, дитина почне краще говорити, – додає Галина.

Іринка змогла вижити, навіть коли лікарі у це не вірили. Тож вона обов'язково зможе одужати і стати на ніжки, попри те, що рідні батьки її «списали» і відмовилися від неї. Адже поряд є ті, які люблять її понад життя. Бо ж направду – не ті батьки, які народили, а ті, які виростили. А ще Іринка дуже схожа на свою нову маму. Невже збіг?

Щоб допомогти фінансово цим дивовижним новим батькам у лікуванні та реабілітації Іринки перераховуйте кошти на рахунок «ПриватБанк»: 4149499136837810 Білоусова Галина Павлівна

 Ірина Бура

 УВАГА!

ПЕРЕДРУК ПУБЛІКАЦІЇ БЕЗ ДОЗВОЛУ РЕДАКЦІЇ ЗАБОРОНЕНО!

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram і будьте завжди в курсі останніх новин.

Читайте також
Все про: Долі, діти
В тему