І що краще обирати: заповіт чи дарування. «Були двічі одружені, мають дітей від першого шлюбу. Чи можу я лишитися без спадщини, якщо мій батько мені не рідний?» – запитує Володимир Свищ із Ковельського району Волині.
А наша читачка Лідія Мельник із Сарненського району Рівненщини просить поради, як їй краще залишити свою хату внучці – через заповіт чи дарування. Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
Роз?яснення щодо спадщини і черговості спадкоємців – тема, актуальна для багатьох наших читачів. Бо це, відверто кажучи, доволі складний процес. Він вимагає певних знань і дотримання правил. Існують навіть випадки, коли спадкоємців можуть позбавити права на спадщину. Тому надаємо інформацію, яка не просто зацікавить, а й підкаже вам, як правильно розпорядитися своїм майном, аби не лишитися ні з чим.
Що таке спадщина?
Спадщина – це процес, який регулюється Цивільним кодексом України і під час якого відбувається перехід майна, прав чи обов′язків від померлої особи до її спадкоємців.
Успадкування може відбуватися двома способами: за заповітом і за законом.
Заповіт укладається, коли спадкодавець самостійно визначив спадкоємців. Ними можуть бути як родичі, так і сторонні люди або організації.
Але важливо пам?ятати, що разом із грішми та майном спадкоємець бере на себе також боргові зобов′язання спадкодавця.
Передача спадщини за законом відбувається, коли заповіту немає і статки переходять родичам у порядку черговості.
У першу чергу отримати майно померлої людини можуть діти, батьки, чоловік чи дружина. До другої черги входять брати, сестри, дідусі та бабусі. Третя черга включає дядьків і тіток. Четверта черга – це особи, які офіційно не є членами сім′ї, але проживали з померлим як одна сім′я понад п′ять років. П′ята черга – це далекі родичі до шостого ступеня споріднення, а також утриманці померлого.
Закон також передбачає, що обов?язкову частку у спадку мають непрацездатні батьки та діти, навіть якщо вони не згадуються в заповіті.
Кого можуть позбавити спадщини?
Стаття 1224 Цивільного кодексу передбачає коло осіб, які можуть втратити право на спадкування. До таких належать: подружжя, чий шлюб визнано недійсним; родичі, які ухилялися від матеріальної підтримки спадкодавця; особи, які перешкоджали складанню заповіту; спадкоємці, які відмовилися доглядати за спадкодавцем, коли він цього потребував; особи, які свідомо намагалися або позбавили життя спадкодавця чи інших спадкоємців; батьки, позбавлені батьківських прав.
За наявності доказів суд має право позбавити таких осіб права на спадщину. Але такі судові справи ускладнюються тим, що спадкодавець вже не спроможний давати свідчення. Доказами можуть слугувати його звернення у поліцію або лікарню.
Які особливості має договір дарування
Передача майна – дарування та заповіт – мають свої особливості та юридичні нюанси, які варто знати, щоб уникнути непорозумінь.
Договір дарування – це угода, за якою одна сторона (дарувальник) безоплатно передає або зобов′язується передати іншій стороні (обдаровуваному) певне майно у власність. Головною умовою є саме безоплатність передачі.
Передбачити дарування можна рухомого майна (це грошові кошти, цінні папери або інші рухомі речі) й нерухомості (квартири, будинку, земельної ділянки). Якщо умовами договору передбачене на користь дарувальника або третіх осіб виконання обдаровуваним певних дій (як майнових, так і немайнових), то такий договір не є даруванням.
Важливо також розуміти, що укладання договору від імені дарувальника через представника можливе лише за умови, що в довіреності чітко зазначено ім′я обдаровуваного. Інакше доручення вважається недійсним.
Водночас дарувальник має право розірвати договір. Йдеться, зокрема, про такі випадки:
- якщо обдаровуваний вчинив умисний злочин проти дарувальника, його близьких родичів або членів сім′ї;
- коли існує загроза втрати майна, що має для дарувальника значну немайнову цінність, через недбале ставлення обдаровуваного;
- коли йдеться про недбале ставлення обдаровуваного до речей, що становлять культурну цінність.
І ще один суттєвий нюанс: право власності на подароване майно переходить до обдаровуваного безпосередньо в момент підписання договору дарування, а не після смерті дарувальника.
Чим відрізняється заповіт
Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи щодо свого майна, майнових прав та обов′язків НА ВИПАДОК ВЛАСНОЇ СМЕРТІ.
Він складається тільки заповідачем особисто. Оформлення через представника не допускається.
Заповідач, передаючи право на спадщину, може обумовити певні умови, які повинні бути виконані спадкоємцем: наприклад, здобуття освіти, народження дитини, проживання в конкретному місці, проведення поховання тощо.
Заповідач може внести зміни до існуючого заповіту, скасувати його чи скласти новий, тим самим скасувавши попередній. А отримати спадщину за заповітом можна лише після смерті спадкодавця й після прийняття та офіційного оформлення спадщини.
Правила оформлення документів
Для договору дарування обов′язковою є письмова форма. При даруванні нерухомості або майна значної вартості (яка перевищує встановлений законом ліміт), вимагається нотаріальне посвідчення.
Заповіт складається письмово із зазначенням дати та місця його складання. Він обов′язково засвідчується нотаріусом або іншими особами, уповноваженими законом на вчинення таких нотаріальних дій. А в період дії воєнного стану можуть застосовуватися спеціальні правила оформлення заповітів.
Що вигідніше: дарування чи заповіт?
Який варіант обрати – дарування чи заповіт – залежить від ваших індивідуальних обставин та цілей.
Якщо ви плануєте ще прижиттєво передати майно у власність і готові відмовитися від своїх прав на нього, можете обрати договір дарування.
Якщо ж передача майна має відбутися лише після вашої смерті і ви бажаєте зберегти право власності до останнього моменту свого життя, тоді вам треба складати заповіт.
Але якщо ви сумніваєтеся, то краще все-таки проконсультуватися з кваліфікованим юристом. Він вам підкаже всі нюанси передачі вашого майна. А це допоможе уникнути можливих юридичних ризиків у майбутньому.
Ніна Грицюк
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
