Понад 200 мільйонів людей у світі потерпають від хвороб щитоподібної залози. І приріст нововиявлених захворювань щитовидки становив за останні роки 52% в жінок і 17% – у чоловіків.
Чому настільки стрімко поширюються хвороби щитоподібної залози? Наскільки це не безпечно для життя? І як запобігти недузі? До сьогоднішньої розмови я запросила лікарку-ендокринологиню МО ЛМТГ Ярославу Грищук. Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
– Ярославо Олександрівно, всі ми чули про щитовидку, але не всі знаємо, де саме вона розташована і чому настільки важлива.
– Щитоподібна залоза – це один із найважливіших ендокринних органів нашого тіла попри свій невеликий розмір. Вона розташована на передній поверхні шиї, складається з двох з’єднаних перешийком часток, що за формою нагадують метелика. Від гормонів, які виробляє залоза, залежить швидкість роботи серця, мозку, м’язів, температура тіла, рівень енергії та навіть настрій. Гормони щитоподібної залози регулюють роботу серцево-судинної, нервової, травної та опорно-рухової систем, інтелектуальний розвиток, психічну активність та репродуктивне здоров’я.
– Скільки українців мають проблеми зі щитовидкою?
– Понад 30 – 40 відсотків. Тільки за останні п’ять років кількість хворих збільшилась у п’ять разів. Так на нас впливають стреси, спосіб життя і харчування, супутні захворювання та, звісно, дефіцит йоду в організмі.
– А хто в зоні найбільшого ризику?
– Жінки. Через гормональні особливості їхнього організму вони хворіють у п’ять-вісім разів частіше, ніж чоловіки. Але ті чи інші захворювання діагностують і в дітей, і в підлітків, і людей похилого віку.
– Які – найчастіше?
– Насамперед – вузловий або ж дифузний зоб (дається взнаки дефіцит йоду). Також часто діагностуються аутоімунний тиреоїдит, гіпотиреоз (зниження функції щитовидки), гіпертиреоз (підвищення функції) та рак щитоподібної залози.
– Які з наших органів та систем найбільше страждають через збій у роботі щитовидки?
– Серцево-судинна (з’являються аритмія, серцева недостатність, уповільнене чи прискорене серцебиття, гіпертонія), нервова і травна: при гіпотиреозі виникають млявість, утомлюваність, забудькуватість і закрепи, а при гіпертиреозі – тривожність, збудливість і діарея. Потерпає також опорно-руховий апарат: з’являються біль у м’язах, судоми, може розвиватись остеопороз. Шкіра стає сухою, волосся – ламким, а нігті розшаровуються. Залежно від збільшення чи зменшення функції щитовидки, людина може різко схуднути чи набрати вагу.
– Від хвороб щитовидки може бути й безпліддя?
– Так. У жінок виникають порушення менструального циклу, проблеми із зачаттям, підвищується ризик ускладнень вагітності, викидні, передчасні пологи. У чоловіків знижується лібідо, зменшується вироблення тестостерону, погіршується якість сперми, можуть розвиватись імпотенція та безпліддя.
– А від чого стаються збої в роботі цієї залози?
– Основні причини – дефіцит або надлишок йоду, аутоімунні процеси (коли імунна система починає атакувати власну щитоподібну залозу), променеве лікування, прийом деяких медикаментів (як-от аміодарону), спадкова схильність (тоді захворювання щитоподібної залози виникає ще на етапі внутрішньоутробного розвитку дитини), погана екологія, зокрема підвищений радіаційний фон.
– На скільки зросла кількість хворих в перші роки після аварії на ЧАЕС?
– Різке зростання почалося через чотири-п’ять років після катастрофи. У 1990 – 2000 роках був різкий сплеск випадків раку щитоподібної залози, особливо серед дітей і підлітків. Після 2000 року ситуація стабілізувалася. Але в тих, хто піддався впливу у 1986 – 1990 роках, ризики, на жаль, лишаються.
– У якому віці зазвичай проявляються ознаки хвороб щитовидки?
– У пацієнтів із 18-річного віку зазвичай діагностують аутоімунні захворювання, вузлові та дифузні зоби щитоподібної залози. Після 40 років зростає ризик вузлових утворень, гіпотиреозу, раку.
– Наскільки складно діагностувати всі ці захворювання?
– Діагностика найпоширеніших захворювань не становить труднощів. А якщо людина має скерування від ендокринолога, то перевірити рівень основних гормонів щитоподібної залози та провести її УЗД можна в нашому закладі абсолютно безкоштовно. Адже послугу оплачує НСЗУ.
– Чи всі хвороби щитовидки можна вилікувати та скільки на те треба часу?
– Не всі можна повністю вилікувати, але більшість із них можна контролювати. При гіпотиреозі (нестачі гормонів) застосовується пожиттєвий прийом замісної терапії гормонами (левотироксином). Гіпертиреоз (надлишок гормонів) інколи можна вилікувати медикаментозно, радіойодтерапією або операцією. Час лікуванння – від кількох місяців до кількох років. Аутоімунні захворювання не виліковуються повністю, проте можна досягти стійкої ремісії або компенсації функції щитовидки. Щодо вузлів, то деякі з них потребують спостереження, інші – оперативних втручань. Рак лікується комплексно (операція, радіойодтерапія та гормони). Тобто все індивідуально.
– А часто пацієнти вдаються до самолікування?
– Від 30 до 60 пацієнтів із захворюваннями щитоподібної залози хоча б раз пробують самолікування. Особливо, коли симптоми ще «не критичні» або коли діагноз встановлено, але пацієнт не до кінця розуміє серйозність лікування. Зазвичай пробують лікуватися самостійно жінки віком 44 – 75 років. При цьому самі собі «приписують» і «скасовують» гормональну терапію, дієту, відвари трав і компреси, БАДи.
– Чим небезпечні такі експерименти?
– Тим, що можуть призвести до погіршення обміну речовин, порушення роботи серця та розумової діяльності, навіть важкої форми гіпотиреоїдної коми. Та найголовніше – що без правильного лікування людина втрачає час, і потім їй дуже важко стабілізувати свій стан.
– Якщо в родині є хтось із проблемами щитовидки, то іншим родичам із якого віку вже треба перевірятися?
– Із моменту встановлення діагнозу в родича. Якщо при першій перевірці не виявлено відхилень, подальший огляд планово проводиться через три-п’ять років, навіть коли нічого не турбує.
– А якщо спадкової схильності нема, то з якого віку потрібно проходити профогляди?
– Регулярний огляд потрібен усім. Бо хвороби щитовидки виникають не лише через генетичну схильність. У віці 18 – 35 років треба оглядатися в ендокринолога не рідше від одного разу на п’ять років. У 35 – 50 років – кожні три-п’ять років. Після 50-ти – один раз на один-два роки. Бо саме завдяки профогляду можна виявити захворювання на ранній стадії, коли воно ще не проявляється симптомами і можна запобігти серцево-судинним ускладненням, психічним розладам, порушенням репродуктивної функції та обміну речовин.
– Що порадите для профілактики хвороб щитоподібної залози?
– Адекватне споживання йоду. Найбільше його міститься в морських водоростях та рибі, яловичій печінці, яйцях, деяких овочах (редиска, картопля) і фруктах (яблука, банан, лимон, дині, хурма) та, звичайно ж, у йодованій солі. Дорослим потрібно 150 мкг йоду на добу, вагітним та годуючим – 200 мкг на добу. Також важливо споживати достатню кількість протеїну (білків) та вітамінів. Тобто тих-таки овочів та фруктів, м’яса та риби. Зараз це складно, але ми повинні навчитися зберігати спокій навіть при стресових факторах. Бо емоційний стан надзвичайно впливає на роботу щитоподібної залози. Ну, і третя рекомендація, – та, про яку ми вже згадували, – регулярні профілактичні огляди у спеціаліста.
– Дякую за дуже цікаву розмову.
Спілкувалася Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
