Кожен вірянин у час Великого посту вважає своїм обов’язком посповідатися і причаститися.
А коли взагалі з’явилося таїнство Сповіді? Чи можна покаятися за свої гріхи напряму перед Богом, не розповідаючи їх священнику? І що про покаяння розказує нам Біблія? Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
Відповіді на ці запитання попросимо дати кандидата богословських наук, викладача ЛПБА, протоієрея Івана Голуба.
– Отче Іване, як давно існує традиція сповідатися?
– Покаяння дане людям від Бога – як засіб виправляти свої помилки й провини перед Ним – дуже давно. Ще в Старому Завіті знаходимо багато прикладів покаяння. Наприклад, каялися царі Давид, Єзекія, Манасія та інші. Всі пророки, яких посилав Господь, закликали до покаяння.
– А в Новому Завіті коли з’являється таїнство Сповіді?
– Особливим проповідником покаяння був святий Іоан Предтеча, який охрещував самого Ісуса Христа: «Виступив був так Іоан, що в пустелі христив та проповідував хрещення на покаяння – для прощення гріхів. І до нього приходила вся країна Юдейська та всі єрусалимляни, і в річці Йордан від нього христились вони, і визнавали гріхи свої», – так описується сповідь апостолом-євангелістом Марком (1:4 – 5). А в Євангелії від Матвія знаходимо такі рядки про те, як сам Господь наш Ісус Христос почав свою проповідь словами: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне» (Мв. 4:17).
– У цих словах Ісуса Христа звучить заклик до покаяння. Але не говориться про те, що каятися обов’язково треба у присутності священника.
– Так, багатьох вірян цікавить питання, чи Спаситель справді наділив владою відпускати гріхи своїх учнів-апостолів, а потім – їхніх послідовників, священників1. Але відповідь знаходимо у Святому Письмі, де Ісус Христос, звертаючись до апостолів, каже: «Прийміть Духа Святого! Кому гріхи простите – простяться їм, а кому затримаєте – то затримаються!» (Ін. 20:22 – 23). Також читаємо підтвердження у таких словах Сина Божого: «Поправді кажу вам: що тільки зв’яжете на землі, зв’язане буде на небі, і що тільки розв’яжете на землі, розв’язане буде на небі» (Мф. 18:18). Отож, немає сумнівів у тому, що Господь владу відпускати гріхи надав своїм учням, а через апостолів – і їхнім наступникам: архієреям та священникам.
Іще повніше можна зрозуміти таїнство Покаяння, коли усвідомити слова молитви, яку священник читає над християнином після сповіді: «Господь і Бог наш Ісус Христос, благодаттю і милосердям свого людинолюбства, нехай простить тобі, чадо (ім’я), всі гріхи твої: і я, недостойний ієрей, владою Його, мені даною, прощаю і розрішаю тебе від усіх гріхів Твоїх, в ім’я Отця, й Сина, і Святого Духа. Амінь». Із цієї молитви стає зрозуміло, що духівник відпускає гріхи владою, даною від Господа, в ім’я Пресвятої Тройці.
– А чи йти до сповіді, якщо гріхи не обтяжують і людині здається, що нічого поганого вона не робила?
– Надзвичайно помиляються ті, котрі вважають, що вони без гріха і що їм не потрібне покаяння. Таким «праведникам» Іоан Богослов у своєму першому посланні промовляє: «Коли ж кажемо, що не маємо гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди! Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити та очистити нас від неправди всілякої. А як кажемо, що ми не згрішили, то чинимо з Нього неправдомовця, і слова Його нема в нас!» (1-ше Ін.1:8 – 10).
– Знаю людей, які роками не сповідаються, бо їм соромно перед священником зізнатися у своїх гріхах. Що порадите таким вірянам?
– Кожна людина, яка живе на землі, потребує покаяння. Те, що вірянину соромно озвучити свої гріхи, – це нормально. Але нам украй важливо відкривати перед Богом свої серця, осудити себе перед своєю совістю, постановити і мати твердий намір не повторювати гріхів – тільки це може принести нам полегшення та прощення усіх наших провин перед Богом. Всі ми повинні розуміти, що сповідь – це духовне лікування. А соромитися священника не варто. Під час сповіді він скоріше лікар, аніж суддя.
– Які для вірянина можуть бути наслідки, якщо він узагалі не сповідається?
– Кожному з нас важливо зрозуміти, що гріх – це бунт проти самого Бога, це спротивлення Його святій волі, це знак недостатку любові. Живучи в гріхах, ми добровільно переходимо на бік диявола і віддаляємося від Бога. Гріх, звичайно, не зменшує величності і всемогутності Божої, але наносить ущерб Його славі. Бо людина сотворена за образом і подобою Божою та, будучи вінцем Його творіння як досконала істота, кожна людина повинна підкорятися своєму сотворителю і виконувати Його волю.
– Сповідатися і причащатися ми можемо будь-коли. Та чому саме перед Великоднем найбільше охочих прийняти таїнства Покаяння (тобто Сповіді) та Євхаристії (тобто Причастя)?
– Бо Син Божий перед світлим Воскресінням Христовим чекає на кожного з нас. Під час сповіді нас очікує у храмі не якийсь суворий суддя, який хоче насварити й покарати, а добрий, люблячий, всепрощаючий Батько – Отець Небесний. Із любові до нас Він став людиною, взяв на себе наші гріхи, важкий хрест, одягнув багряницю, а голову увінчав терновим вінцем. Схиливши голову на голгофському хресті, Ісус Христос благає нас: «Прийдіть до Мене усі струджені і обтяжені – і я Вас заспокою!» (Мф. 11:28).
Він прагне зворушити і пом’якшити наші закам’янілі в гріхах серця, простити нам гріхи і зробити достойними синами та дочками Царства Божого. Тож зараз, у час посту, почуймо Його голос і повертаймося з країни зла, ненависті, ворожнечі у країну добра, любові, миру і милосердя Божого. Зі щирим розкаянням спішімо до Нього і просімо прощення так, як просили грішний митар, блудниця, розбійник. Бо тоді Спаситель, побачивши нашу віру, наше щире, з глибини серця, покаяння, обов’язково простить. Він промовить своїм тихим, лагідним голосом: «Прощаються тобі гріхи!», «Твоя віра спасла тебе, – іди з миром собі!» (Лк. 7:48, 50).
– Дякую, отче, за цікаву бесіду.
Спілкувалася Оксана Бубенщикова
Хочете ще більше знати про Бога, віру та наші обряди – передплатіть газету
«ДУХОВНІСТЬ. Як жити довго у здоров’ї та щасті». Індекс 86 802 у Каталозі видань України. Газету також можна придбати на розкладках преси.
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
