Багато хто сприймає піст лише як період, коли не можна їсти м’яса. Ще частина думає, що постити – то справа набожних бабусь, та аж ніяк не людей, сповнених активного життя. А ще хтось каже: мовляв, він поза релігією, і йому «всі ці обряди ні до чого».
Але чому ж тоді впродовж тисячоліть людство дотримувалося посту? Що казав про це Ісус Христос? І хто встановив правила, яких ми дотримуємося в наші дні? Про все це поговоримо з кандидатом богословських наук, викладачем ЛПБА, протоієреєм Іваном Голубом. Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
– Отче Іване, як давно з’явився піст і чи тільки християни його дотримуються?
– Святі подвижники благочестя кажуть нам: «Пошануй стародавність посту! Він такий давній, як саме людство». І те, що він виник задовго до народження Сина Божого Ісуса Христа, маємо багато історичних фактів. Іще в Стародавньому Єгипті фараони дотримувалися багатоденного посту перед релігійними святами. Був піст і в традиції стародавніх персів та греків. Будда та його учні також постили: у Стародавній Індії піст тривав зазвичай 30 днів. В ісламі піст досі є найсуворішим, і під час рамадану мусульмани від ранку до вечора взагалі нічого не їдять.
– Як релігія пояснює необхідність дотримуватися посту?
– Церква Христова вчить, що піст – це особливий час для того, аби стишитися, відсторонитися від мирської суєти і заглибитися у власну душу: проаналізувати свої вчинки, слова, думки. А в ісламі, наприклад, піст є актом визнання трансцендентності Бога, тобто Його існування поза фізичною реальністю.
– Яка головна вимога правильного постування?
– Головне – пам’ятати, що піст – це насамперед духовне очищення. Аби воно відбулося, людина повинна усвідомити, що вона робила не так, захотіти стати кращою (тобто позбутися гріха) і щиро покаятися в усьому, що суперечить правилам, дотримуватися яких заповідав нам сам Ісус Христос.
– А чому в піст треба відмовлятися від їжі тваринного походження?
– Бо тілесний піст облегшує душу: тіло тоді перестає тяжіти над душею. Людина завдяки постуванню менше підпорядковується бажанням плоті, їй легше перейти у молитовний стан і виконувати заповіді Божі. В ідеалі людина взагалі мала би постійно перебувати в такому «піднесеному» молитовному стані. Але це можливо вже на певному духовному ступені, коли людина наближається до праведності. Для нас же, простих грішних, Церква за велінням Божим встановила пости, щоб ми бодай у певні періоди давали собі можливість очиститися душевно.
– Ви сказали «за велінням Божим». А де про піст згадується у Святому Письмі?
– У Старому Завіті є чимало місць про дотримання посту євреями, заборону вживання ними м’яса свиней, верблюдів, борсуків, зайців (Лев. 11:4 – 7). За законом Мойсея, євреям не можна 24 години нічого їсти й пити у Судний День (Лев. 23:32). У книзі Товита архангел Рафаїл каже: «Молитва з постом –річ добра...» (Тов. 12:8). У 109-му Псалмі цар Давид промовляє: «Коліна в мене хитаються від посту, тіло моє змарніло...» (Пс. 109:24). Пророк Мойсей перед тим, як одержати таблиці із Заповідями Божими на горі Синай, впродовж сорока днів не їв хліба, не пив води (Повт. Зак. 9:9, 18 порів. Вих. 34:8). 40 днів постив і пророк Ілля, ідучи на гору Хорив (1 Цар.19:8).
– А в Новому Завіті, тобто в часі народження Ісуса Христа, є приклади постування?
– Звичайно. Перед тим, як прилюдно виступити, Господь Ісус Христос підготовлявся 40-денним постом у пустелі (Мф. 4:2; Лк. 4:1 – 2). І повернувся з пустелі, сповнений Святого Духа (Вих. 34:29; Лк. 4:14).
У Новому Завіті Господь дає нам і конкретні настанови щодо постування: «Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє обличчя, щоб було видно людям, мовляв, вони постять. Істинно кажу вам: вони вже мають свою нагороду. Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі» (Мф . 6:16 – 18).
Перша згадка про піст учнів Христових є у книзі Діянь святих Апостолів. Як приклад – історія Савла, який спершу переслідував християн, а коли йому явився воскреслий Ісус, то Савл став християнином та «...три дні невидючим; не їв і не пив нічого» (Діян. 9:9). Або ще один епізод Нового Завіту про апостолів: «…коли вони служили Господеві й постили, Дух Святий промовив: «Відлучіть мені Варнаву і Савла на діло, до якого Я їх покликав». Тоді вони, попостивши й помолившись, поклали на них руки і відпустили» (Діян.13:2 – 3).
– А коли християни встановили чіткі правила постування?
– В основу було взято правила посту юдеїв. Зокрема – дотримання посту два дні на тиждень. Тільки в юдеїв це вівторок і четвер, а у християн – середа і п’ятниця – як спомин про схоплення й розп’яття Ісуса. Ще ранні християни почали практикувати піст перед Великоднем. Спочатку – від одного до трьох днів, потім – тиждень, а з кінця третього століття – 40 днів. Причому ранні християни від сходу Сонця й аж до заходу нічого не їли й не пили. В останні дні Страсного тижня, бувало, не споживали нічого по декілька діб. Однак нині ми дотримуємося тих правил посту, які викладені у книзі «Правила святих апостолів».
– Що ці «Правила» передбачають, якщо коротко?
– Вони зазначають, на які дні та періоди протягом року припадають пости, що й коли можна їсти, пити. У цій книзі зазначено й людей, як можуть бути звільнені від посту: вагітні, жінки, які годують грудьми, діти до трьох років (сучасна Церква збільшує цей віковий поріг до 14 років). Послаблюється або повністю скасовується піст для хворих і людей старшого віку. Тим, хто має тяжкі недуги – онко, цукровий діабет, хронічні недуги шлунково-кишкового тракту тощо, – теж треба дотримуватися того раціону, який прописав лікар.
– Але ті, кому протипоказаний тілесний піст, не повинні забувати про піст духовний, так же?
– Звичайно. Бо на початку розмови я казав: піст – це насамперед духовне очищення. І щоб звільнити душу від гріхів, треба більше, ніж зазвичай, молитися, читати Святе Письмо, уникати гучних заходів. Кожен із нас має якісь спокуси, від яких варто звільнитися. У когось це – алкоголь чи куриво. В когось – постійне «залипання» в телефоні чи телевізорі. Тож якщо під час посту ви силою волі відмовитеся від цих спокус на користь молитви й покаяння – це і буде той подвиг, що його ви здійсните в ім’я Господа Нашого Ісуса Христа, Який страждав, аби дарувати нам вічне життя у Царстві небесному.
– Дякую, отче, за роз’яснення.
Спілкувалася Оксана Бубенщикова
Ще більше пояснень, а також молитов і дивовижних розповідей – у свіжому номері газети «Духовність». Купуйте на розкладках преси або передплачуйте.
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
