Іще донедавна люди, яким треба було пересадити нирку чи, скажімо, серце, мусили звертатися до закордонних клінік і роками чекати на донорський орган. Адже за кордоном пріоритет надають своїм громадянам, а вже потім – іноземцям.
Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
За які послуги та скільки лікарня отримує грошей від НСЗУ
Утім останніми роками ситуація в нас істотно поліпшилась. В Україні прийняли ряд суттєвих законів стосовно донорства. Міністерство охорони здоров’я ще на початку року визначило 39 медичних закладів, які надаватимуть послугу з трансплантації безкоштовно.
Щоправда, безкоштовно для пацієнта. Бо замість нього кошти на рахунок закладу перерахує Національна служба здоров’я України. На такі потреби у Програмі медичних гарантій на 2024 рік заклали 1 млрд 300 млн гривень.
Відповідно до тарифів, встановлених НСЗУ, вартість трансплантації залежить від органа. Так, операція з пересадки легенів коштує найдорожче – 2, 6 млн грн, серця – 2 млн, печінки – орієнтовно 1,4 млн, нирки – 800 тис. грн. Тобто саме таку суму отримує заклад, який провів трансплантацію, від Національної служби здоров’я.
Також НСЗУ платить лікарні за те, що вона надає пацієнту пакет послуг під час посттрансплантаційного періоду. Вартість кожного з пакетів коливається від 185 до 193 тис. грн. Найдовше – 180 днів – цей період займає у пацієнтів, яким провели пересадку стовбурових клітин. Коштує така послуга 2,4 млн грн.
Також у Міністерстві охорони здоров’я зазначають, що, відповідно до пакета «Лікування дорослих та дітей методом трансплантації органів», пацієнт може безоплатно пройти всі обстеження на підготовчому етапі, безоплатно або з невеликою доплатою придбати ліки, які перешкоджають відторгненню пересадженого органа.
Де проводять трансплантацію
Щоб почати процес підготовки до трансплантації, пояснили в МОЗ, пацієнту необхідно мати направлення від лікуючого лікаря. Кандидат-донор органа може звернутися як із направленням від лікуючого лікаря, так і без направлення (за самозверненням).
Кожен із медичних закладів, який проводить трансплантацію, створює лист очікування, а з нього й аналогічних уже формується загальний лист очікування в Україні. Це своєрідна черга на пересадку необхідного пацієнтові органа.
Центри трансплантації є не тільки в Києві. Однак регіональні центри мають свою спеціалізацію. Десь пересаджують легені, десь – печінку або нирки чи легені. Тому саме лікарі, а не пацієнт, обирають той центр, де буде виконуватися трансплантація.
Хто може стати донором
Згідно з українським законодавством, донором після смерті може стати повнолітня особа, яка за життя дала на це письмову згоду. Цей документ людина може підписати в будь-який момент після настання повноліття і, навіть доживши до глибокої старості, стати донором анатомічних матеріалів за умови відсутності протипоказань.
Якщо людина не залишила згоди, тоді необхідним є дозвіл родичів, а в разі їх відсутності – дозвіл від особи, яка взяла на себе зобов’язання поховати померлого. Якщо донором після смерті є дитина, то згоду мають надати батьки або офіційні опікуни.
У посмертних донорів можуть узяти для трансплантації серце, легені, комплекс «серце-легені», печінку, нирки, підшлункову залозу, підшлункову залозу з ниркою, селезінку, паращитоподібну залозу, кишківник, м’які тканини, тканини опорно-рухового апарату, судини і клапани серця, очне яблуко або його складові, шкіру, матку, гортань, трахеї, верхні та нижні кінцівки, обличчя.
Але стати донором можна й за життя, «поділившись» своїм кістковим мозком, ниркою або частиною печінки.
Пріоритетними напрямами у трансплантації є допомога дітям і працездатним особам. Щодо людей старшого віку, то їм украй рідко проводять трансплантацію як в Україні, так і в світі, адже серйозною проблемою в них є відторгнення пересадженого органа.
Ніна Грицюк
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
