Хрещення дитини – особливе таїнство: радісне і хвилююче водночас. Але дотепер, готуючись до нього, люди припускаються помилок та вірять у численні забобони.
То чи можна вагітній брати участь у таїнстві? А жінці в критичні дні – заходити до храму? Скільки пар кумів краще мати? Чи накличемо ми на себе біду, «відмовившись від Христа»? Запитань багато. І на всі дати відповідь я попросила кандидата богословських наук, викладача ЛПБА, протоієрея Івана ГОЛУБА. Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
– Отче Іване, чому Хрещення проводять дитині фактично відразу після її появи на світ?
– Бо, за вченням Церкви, Хрещення – це друге народження. Те, яке відбувається «від води і Духа» (Ін.3:5). Те, яке сам Господь Ісус Христос називав необхідною умовою для спасіння. Якщо фізичне народження є входженням людини у земний світ, то Хрещення – це входження у світ духовний, вступ у члени Церкви та християнської спільноти. Хрещення стараються проводити відразу після появи на світ малюка, адже воно дарує духовний захист дитині. Недарма це таїнство порівнюють із воскресінням Сина Божого. Тобто Хрещення – це смерть для всього гріховного і негідного та нове народження в житті, де є Бог і Його благодать. Ось чому батьки повинні з великою увагою підготуватися до цього таїнства.
– Про що саме вони мають подбати?
– Якщо дозволяють стан здоров’я дитини, сімейні обставини, погодні умови, то Хрещення варто проводити все-таки у храмі за участю родини. Лише у виняткових ситуаціях (коли малюк хворий чи дуже холодно в церкві) священника кличуть додому або в лікарню.
Ще відповідальніше рішення – вибір хрещених, адже він робиться на все життя. В цьому питанні одні батьки орієнтуються на дружні стосунки, інші – на матеріальне благополуччя майбутніх кумів. Але слід розуміти, що хрещені – це не лише компанія для застілля, це насамперед іще одні батьки – духовні – для вашої дитини. І якщо ці люди виявляться не гідними, то поміняти їх у майбутньому не дозволено. Єдине, що ви зможете зробити для таких кумів, – молитися за їхнє навернення на шлях істинний.
– Яка роль хрещених батьків у житті дитини?
– Бути хрещеними не просто потримати на руках дитину під час таїнства чи принести гостинця на Великдень. Їхня місія – протягом усього життя дитини бути їй наставником у світі духовних цінностей. А для того – молитися за похресника, власним прикладом навчати добропорядності, працьовитості, любові до ближнього. Якщо хрещеник збивається з правильного шляху, провина за це лягає і на хрещених батьків.
– Такі зобов’язання прописані в церковних книгах?
– Проповідник Християнської церкви Іоан Золотоустий іще багато століть тому дав настанову хрещеним батькам і матерям виявляти велику турботу, напоумлювати, з батьківською любов’ю виправляти похресників, коли ті оступилися. «А якщо хрещені батьки занедбають свої обов’язки, – наголошує Святитель, – то їх чекає осуд, бо під час таїнства хрещення хрещені ручаються за дитину перед Богом, а за своє недбальство відповідають перед Господом».
– Окрім моральних чеснот кумів, про що ще треба пам’ятати, обираючи їх?
– Зважаючи на ступінь відповідальності, хрещеними батьками можуть бути повнолітні (зауважу, що церковне повноліття для осіб чоловічої статі настає в 14-ть, а для жіночої – у 13 років). Майбутні хрещені мають сповідувати християнство і з повним розумінням того, що від них вимагається, готові взяти на себе такі обов’язки. Але якщо хрещені3 далекі від духовного життя, то які духовні цінності вони можуть передати дитині? Про це теж варто думати батькам.
– Але навіть серед добропорядних християн не всіх можна брати за кумів, так же?
– Так. Хрещеними не можуть бути рідні батьки дитини, яка приймає таїнство. Не можна за хрещених маму й тата брати чоловіка та жінку, які є подружжям. Бо кумівство – це духовне рідство. Відтак шлюб між кумами є «духовним кровозмішанням». Із тієї ж причини дівчина з хлопцем, які є хрещеними однієї дитини, не можуть потім одружитися і стати подружжям.
– Чи можна за кумів брати найближчих родичів?
– Звичайно. Це можуть бути навіть рідні бабуся й дідусь, брати і сестри охрещеної дитини. Головне – аби не рідні батьки.
– Скільки пар кумів має бути? Бо в когось одна, а хтось шукає три пари чи навіть сім – «для щастя дитини».
– У Древній Церкві для одного похресника був один хрещений батько чи одна хрещена мама. Для хлопчика – тато, для дівчинки – мама. Тобто навіть не пара, а одна людина.
– Чому так?
– Причина банальна: до п’ятого століття люди приймали Хрещення, як правило, в дорослому віці. А оскільки під час таїнства охрещений має бути нагим (без одягу), то хресні були з похресником однієї статі. Однак після впровадження загальноприйнятої практики хрестити дітей із самого малечку стало двоє хрещених батьків. Іще через декілька століть з’явилася традиція запрошувати декілька пар хрещених батьків. Бо, мовляв, чим більше пар кумів, тим щасливішою, заможнішою буде дитина. Церква пробувала боротися з цим явищем, але марно. А зараз батьки можуть брати стільки пар кумів, скільки хочуть. Церква того не регламентує. Головне – аби хрещені виконували обов’язки духовного виховання похресника.
– А якщо людина не хоче брати на себе ці зобов’язання або знає, що не буде їх виконувати, – чи може відмовитися від цієї місії?
– У такій ситуації не просто може, а й повинна. Це буде чесно і перед Богом, і перед дитиною та її батьками. Кожна людина, яка погоджується стати хрещеним (-ою), несе перед Богом відповідальність за свого похресника. Тож і вибір – ставати чи не ставати хрещеним – має бути добровільним. А те, що в деяких регіонах України існує звичай не відмовлятися від запрошення бути хрещеним, бо це нібито «відхрещування від Христа», – то всього-на-всього народні забобони, які не мають ніякого стосунку до Церкви та її канонів.
– Знаю випадки, коли жінка в останній момент відмовлялася бути хрещеною, бо дізналася, що вагітна, і не хотіла зашкодити власній дитині.
– Такі перестороги теж із розряду народних забобонів. Бо з позиції християнського вчення, якщо жінка свідомо бере на себе місію дбати за інших діток, за їхній духовний розвиток, то вона виконує богоугодну справу і тим самим заробляє ласку й захист Господній як для себе, так і для своєї майбутньої дитини.
– А якщо в жінки, яка має бути хрещеною, критичні дні, вона може брати участь у таїнстві, заходити до храму?
– У часи Старого Завіту діяв закон, відповідно до якого, жінка у дні свого природного очищення вважалася «нечистою». Через це не мала права заходити до храму, брати участь у богослужіннях і таїнствах. Хоча насправді таке твердження й заборони, з ним пов’язані, не мають жодного богословського підґрунтя та базуються лише на питанні гігієни. Сучасні жінки користуються спеціальними засобами, відтак дні природного очищення не можуть бути перешкодою для відвідування церкви й участі у Хрещенні.
– Ну, і на завершення: готуючись стати хрещеними, ми дбаємо про подарунок для дитини, про гарний одяг для себе, але забуваємо про духовну підготовку до таїнства.
– На жаль, так зазвичай і буває. Тому майбутнім хрещеним батькам варто було би перед таїнством пройти Сповідь і Причастя. Якщо ви свідомо берете на себе місію духовного наставника для дитини, то маєте вивчити й основні молитви – «Отче наш», «Богородице Діво», «Символ віри». А під час Хрещення вже напам’ять знати, а не з аркуша читати чи за священником повторювати, молитву «Символ віри», яку хрещені промовляють замість малюка.
Спілкувалася Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
