Оксана любила свого Дениска палкою і невзаємною любов’ю. Уже два роки її почуття не згасали, хоча рідні осуджували і співчували їй, а подруги уже відверто насміхалися, бо, як казали: «Себе не цінує, якщо такому невдячному віддає своє серце». Оксана на усе те не зважала, бо була щаслива у своїй, хоча і невзаємній, але ж любові.
Він сам підійшов до неї прямо посеред вулиці. Зухвало підхопив на руки і закружляв у центрі міста. Дівчина не встигла й отямитися, як увесь навколишній світ затанцював у її очах. Потім він поставив її на непевні ноги, а у дівчини ще все йшло обертом, і серед цього приємного памороку на неї дивилися його блискучі, чорні очі. Так і закрутилося у Оксани все життя навколо нього. Вражена його самовпевненістю і нахабністю, вона більше не могла думати ні про кого іншого. Денис відкрив їй зовсім нову реальність. Спокійна і тиха, Оксана не знала, що можна перетворити кожен день свого існування у таку захоплюючу пригоду. Він увесь час був в оточенні друзів, знайомих, колег по бізнесу. А вона, як тінь, хотіла усюди слідувати за ним. Він бачив, як сильно подобається їй, і починав уже користуватися цим елітним становищем. То подзвонить їй серед ночі, мовляв, хоче зустрітися, то пропаде на кілька днів і — ні слуху ні духу. Міг заявитися п’яним або ж образитися на бодай найменше Оксанине слово. Вона йому все пробачала, бо не могла інакше. Як балуване, але таке дорогоцінне дитя, любила його. Навіть коли дійшли чутки, що бачили його з іншими, не надавала тим словам значення, жила у своїй любові і солодких фантазіях. Але Денису, схоже, така вірність і всепрощення почали приїдатися. Все більше роздратування і зневаги проскакувало у його словах і вчинках. Навіть перед друзями почав грубо звертатися до неї або й узагалі казати: втомила ти мене, йди собі, в нас тут важлива розмова. Вже і у Оксани почала з’являтися образа, думка про те, чим заслужила на таке ставлення. Невже правду кажуть, що надмірною любов’ю можна зіпсувати чоловіка?
Якось просто серед вулиці побачила його з іншою. Денис обіймав кралю за талію, щось їй муркотів на вушко. Побачивши Оксану, ніби й знітився, але тільки на мить.
— Дениску, як ти можеш… — не витримала Оксана.
— Потім поговоримо, — відмахнувся і пішов із подружкою далі.
Це була остання краплина. Оксана змусила його зустрітися і поговорити. На зустрічі почала вимагати пояснень, чому так жорстоко поводиться із нею, чому топчеться по її почуттях. Денис все те вислухав, глянув на неї холодними очима.
— А нащо мені твоя «собача» любов? Це тільки собака бігає за хазяїном, виконує команди, терпить усі хазяйські витребеньки.
Це був удар в саме серце. Не кажучи ні слова, Оксана вийшла від Дениса і, як уві сні, побрела додому. Загорнулася у ковдру, сіла і порожнім поглядом зачепилася за вікно. Гострим болем почало просинатися в її душі прозріння. Любов була вбита. Оксана відчула, що скоро прийде звільнення. Справді, як можна любити людину, яка вірність, щирість і всепрощення називає «собачою» любов’ю?
Ольга Бойчук
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
