Як ветерани вчаться жити після демобілізації та до чого мають бути готові їхні рідні
«Часом хотілося взяти пательню і просто прибити», – так жартома розповідає про важкі моменти спілкування з чоловіком-ветераном Надія Кожак. Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
Хоча насправді за цими словами – гірка правда. Бо жоден, хто пройшов війну, не повертається з неї таким, яким був раніше. І через це між подружжями виникають конфлікти, багато сімей розпадаються, а, щоб зберегти шлюб, далеко не всі готові та вміють будувати стосунки по-новому.
«Нас кожного на війні попаяло по-різному»
Іван Кожак за спеціальністю – автослюсар. Працював на Львівщині і в рідному Краківці, і в місті Яворові – охоронцем на митному терміналі. Та, коли російська орда захопила Крим і посунула на Донбас, 33-річний Іван пішов захищати Україну, пройшов бої за місто Луганськ та Луганську область.
– Коли чоловік іде до війська, разом із ним мобілізовується і вся сім′я. Бо ти живеш потребами чоловіка, який на фронті, новинами з передової. Думками ти вся там, – зізнається Іванова дружина Надія.
Але до труднощів, які чекали на сім′ю після травмувань та контузії Івана, жінка не була підготовлена. І весь цей складний шлях проходила, навчаючись на власних помилках.
– Після поранення та контузії у мене віднімало руки-ноги, шалено боліла безперестанку голова, мав проблеми з мовленням – язик заплітався, як у п‘яного. Я не міг спати від слова «взагалі». Постійна напруга, – згадує ветеран. – Нашій дитині було тоді три роки, а я не мав сили втримати її на руках.
– А за психологічний стан я взагалі мовчу, – відверто каже Надія. – Іван жив тільки побратимами. Він рвався до своїх на фронт. Для нього не існувало сім‘ї. А я ображалася, не розуміла, чому так. Не знала, як жити з людиною, якій ми стали не потрібні. Часом так усередині все закипало, що хотілося взяти пательню і прибити!
Щойно почалося повномасштабне вторгнення, Іван пішов до військкомату. Але його три рази розвертали додому.
– Я пояснювала чоловікові: «З тебе на фронті більше клопоту, ніж користі». А він усе одно тримав напоготові свої наплічник, броник, щоб при першому ж дзвінку йти на передову, – згадує Надія. – І лише відносно недавно мій чоловік нарешті змирився та всі свої речі передав побратимам на фронт.
Земляк Івана, 37-річний Володимир Хлян, теж іще на початку війни став на захист України, теж підірвав здоров‘я. Але в нього найбільшою проблемою стали панічні атаки.
– Нас кожного на війні попаяло по-різному, – відверто каже Володимир, ветеран, а нині – ще й староста Чернилявського старостинського округу Яворівської громади. – Мене під час панічних атак накривало так, що ніякі ліки не помагали.
Мобілізувався, але вже після повномасштабного вторгнення, і побратим Івана й Володимира – Богдан Грицан із міста Яворова.
До служби у війську він професійно займався пауерліфтингом, неодноразово здобував титул чемпіона України. Але у травні 2022-го під час виконання бойового завдання отримав важке поранення.
– Це сталося біля Сіверська на Донецькому напрямку. Десь із годину нас ворог чим тільки не крив: танками, літаками, закидав «лапками» (протипіхотними мінами, – ред.). І в результаті я отримав серйозне поранення голови, – згадує Богдан. – Пережив декілька операцій. Утратив зір на одне око. Мав нав‘язливі думки, нібито мене хтось переслідує і хоче отруїти (це наслідки контузій і посттравматичного стресового розладу).
– А ще – Богдан дуже комплексував від того, що в нього на голові лишився після операції шрам, – відверто каже Надія Кожак. – Тому після демобілізації Богдан замкнувся в собі, соромився десь виходити на люди.
І ось цих трьох ветеранів – таких різних, але з однаково серйозними проблемами – об‘єднала справа, яка стала порятунком і для них, і для їхніх сімей, і для побратимів.
Від проблеми зі здоров’ям – до відкриття фітнес-центру
– Ідея створити простір для відновлення ветеранів виникла тому, що мій Іван потребував постійної реабілітації, – зізнається Надія Кожак. – А коли я почула, що під такі цілі надає фінансову підтримку Український ветеранський фонд, вирішила скористатися шансом.
Із першої спроби отримати кошти не вдалося. Втім Кожаки не здалися. Доопрацювали заявку, подали її знову й таки стали переможцями конкурсу «Варто 11.0».
– Спочатку ми планували відкрити лише масажний салон. Але тепер, як бачите, маємо ще й фітнес-зал, – показує Іван Кожак світле просторе приміщення Центру «Люби себе», який працює у Краківці з червня 2025 року.
Доки оглядаємо різні види тренажерів, Надія Кожак продовжує:
– Іван закінчив курси фітнес-інструктора та масажні курси і проводить процедури, для яких у салоні маємо відповідне обладнання. У фітнес-залі з відвідувачами працюють два тренери – Володимир Хлян і Богдан Грицан. Із Богданом узагалі вийшла така ситуація! Я телефоную, запрошую до нас на роботу, а він переживає за свій шрам на голові: «Чи я вам ТАКИЙ треба? А діти мене не злякаються?» Хоча з перших занять у фітнес-залі всі страхи Богдана як рукою зняло. Бо дітям було байдуже на шрам. Їх інше цікавило: «А ви справді чемпіон України?», «А можна мені доторкнутися до справжнього чемпіона?»
За той рік, скільки у селищі працює Центр «Люби себе», полюбили його і себе жителі не лише Краківця, а й довколишніх сіл. Чи дощ, а чи сніг – спішать на тренування. Бо хочуть бути такими ж крутими, як ветерани, які тут займаються.
– Для ветеранів, які внаслідок війни отримали інвалідність, ми хотіли зробити все безплатно. Але хлопці запропонували ті 1500 гривень, які щокварталу одержують від держави на реабілітацію, вносити на розвиток центру. Бо ж треба і комуналку оплачувати, і зарплату працівникам, і податки, – пояснює Іван Кожак. – Всі інші відвідувачі сплачують по 600 гривень на місяць. І це найнижча ціна в усій нашій окрузі.
Організм вимагає адреналіну, тож крижана вода в поміч!
Але чи справді спорт допомагає ветеранам відновити менталку та фізичне здоров‘я?
– Однозначно! – з власного досвіду знає Володимир Хлян. – Коли людина повертається з фронту, де постійно проживала ризики, організм вимагає адреналіну й у цивільному житті. А саме спорт – найкращий спосіб отримати цей адреналін. Я до занять у фітнес-залі додаю також загартовування. Є в нас у селі Чернилява урочище Студинець, а там – озеро святого Онуфрія: влітку вода в ньому плюс 16-ть, узимку може опускатися до нуля. Тож купання в цій воді – то такий адреналін, що ого-го! І коли я все це випробував, то лиш так позбувся своїх панічних атак.
Не стримує усмішки, розповідаючи про роботу у фітнес-залі, й Богдан Грицан.
– У мене внаслідок війни перша група інвалідності. Лікарі, коли виписували додому, сказали: ніякого спорту, тільки ходьба – по п‘ять-десять кілометрів щодня. Бо від сильних навантажень, мовляв, можу померти, – згадує ветеран. – Та я знайшов вихід: працюю тренером у Новояворівську та Краківці, і то для мене – найкращий антидепресант.
– А нам, окрім спорту, дуже помогла й апітерапія – лікування бджолами, – додає Надія Кожак. – Бо вже чого ми тільки не робили, щоб відновити Івану мовлення, повноцінний сон – ніщо не помагало.
Вчені, до речі, вже не перший рік досліджують властивості бджолиної отрути. Втім апітерапія досі не вважається доказовою медициною. Крім того, вона має чимало ризиків: як-от анафілактичний шок, різке зниження артеріального тиску, інші небезпечні реакції організму. Тому застосовувати її слід дуже обережно!
– Нам теж вона не зразу помогла. Після перших двох курсів чоловік не відчув жодного результату. Та, коли закінчив третій курс, мовлення стало відновлюватись до нормального, нервова система заспокоїлася. Правда, один рік Іван пропустив, то симптоми з‘явилися знову. Тому щороку тепер чоловік проходить три курси апітерапії, і результат чудовий, – каже дружина Надія.
А ще – всі троє ветеранів наголошують: для психічного відновлення всім, хто повернувся з війни, дуже важливо не лишатися з важкими думками на самоті, бо є великий ризик суїциду:
– Якщо не можете знайти спільну мову з рідними чи колишніми друзями – йдіть до таких же, як самі, ветеранів. Діліться тим, що у вас на душі. Повірте, ми всі це проходили і всім було важко. Але якщо ти вижив на війні, то цінуй це і йди до тих, хто допоможе тобі знайти себе вже після війни.
Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
