Історія кохання бійця, який від опіків не міг навіть бачити.
Майже чотири місяці тому на Курщині військовослужбовець Богдан отримав важкі поранення. Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
Дивом урятувався з вогняної пастки
Тоді, наприкінці січня, небайдужі українці наскидали підрозділу Богдана донатів. За ті гроші вдалося придбати РЕБ – засіб радіоелектронної боротьби від російських дронів. Богдан іще встиг записати відео, подякувати за підтримку. Написав повідомлення своїй дівчині Анастасії. І повіз той РЕБ хлопцям на позицію.
Як згадував потім, то було вже в сутінках, дорога спокійна. Довкола – жодного підозрілого звуку. Аж раптом… різкий удар! Гучним вибухом Богдана оглушило. Полум’я миттю охопило машину. Двері авто заклинило. Богдан із усіх сил став вибивати ті двері ногами. Скільки це тривало – не згадає. «Я кидався по тій машині з боку в бік. Паніка. Що робити, куди лізти? Вогонь і з лобового йшов, і по боках», – розповідав потім військовий для «Суспільного. Чернівці».
Дивом Богдан таки вибрався з вогню: проліз через вікно з боку водія. Ковтнув свіжого повітря. Але тіло й одяг далі горять! На поміч кинувся побратим. Із сильними опіками рук, він став кидати на Богдана болото і так загасив вогонь.
Унаслідок дронової атаки в Богдана обгоріли голова, лице, руки, спина, поперек, частина ніг. З такими масивними опіками й частковою втратою слуху бійця доставили до реанімації…
«Вона взяла мене за праву руку і…»
Коли Анастасія Артенюк почула про те, що сталося з коханим, то просто не знала, що робити. «Це нереально пояснити, – каже вона. – Ти зразу не розумієш, що відбувається». Бо мозок відмовлятиметься сприймати таку інформацію. Не хоче вірити в почуте.
Отямившись від шоку, дівчина купила квитки на автобус і поїхала до міста, де вже лікувався Богдан. Дорогою Настя сильно плакала. Уявляла, яким побачить Богдана, і казала собі, що має опанувати себе. Бо тепер мусить стати опорою для коханого.
Вона тихо зайшла до палати. Побачила Богдана. І сльози самі покотилися по щоках. У той час хлопець був притомним, не спав, та через опіки мав сильний набряк обличчя й нічого не бачив. Але Настю він відчув. І не тільки серцем.
«Той аромат її парфумів… Він мій улюблений… Запам’ятав його ще з нашого першого побачення. Коли вловив цей аромат, запитав у медсестри: «Десь тут моя дівчина?» В ту мить Настя бере мене за праву руку. Ми починаємо говорити. І вже не можемо стримати сліз…» – згадує Богдан.
«Поки Настя поруч, я все витримаю»
Коли Настя почала доглядати Богдана, перші ночі, здавалося, були безкінечними. Богдана мучив біль – рани нили й пекли, не даючи заснути. Найглибші опіки пройшли вглиб м’язів, але, на щастя, не зачепили нервів.
Анастасія постійно була поруч. Допомагала змінити положення тіла, трішки підвестися, коли треба було. Їй, худенькій і тендітній, було непросто втримувати високого й міцного Богдана.
Спочатку ці двоє закоханих дуже сподівалися на швидке одужання. Але реальність вносила корективи. Тож бували моменти такого відчаю, коли просто опускалися руки. Але в такі миті чи Настя ставала опорою для Богдана, чи хлопець підтримував дівчину.
Настя навчилася сама робити Богданові перев’язки. Кожна така процедура – це хвилин десять болю. Адже бинт прилипає до ран, його треба зняти, а відтак – зачіпати рану. Але хто, як не кохана, може зробити це максимально обережно. Кожного разу дівчина знімає старий бинт, дезінфікує обпечену шкіру, наносить цілющу мазь і знову туго обмотує рани.
– Знаєте, – зізнається Богдан, – у Насті виходить навіть краще, ніж у медсестер. Ніжніше якось... І поки вона поруч, я все витримаю…
Ніна Грицюк
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
