Вражаючі факти із життя Олени Пчілки – мами Лесі Українки
Якщо спитати в людей на вулиці, хто така Олена Пчілка, то багато хто скаже: «Не знаю». Хіба що після підказки «Хто мама Лесі Українки» зізнається: «А-а-а, щось таке пригадую».
Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
Втім насправді Олена Пчілка – легендарна особистість. І якби вона жила сьогодні, то би точно входила до щорічних рейтингів найвпливовіших жінок України. Чому? Зараз дізнаєтеся.
Здобула престижну освіту
Хоча більшість років свого життя Олена Пчілка провела на історичній Волині та в Києві, проте родом вона з Полтавщини – міста Гадяча, а справжнє її ім’я – Ольга Драгоманова (після заміжжя – Косач). Вона народилася 1849 року в родині, відомій із часів Богдана Хмельницького.
У той період велика частина України була окупована російською імперією. Тож усе українське – мова, культура, релігія – або заборонялося, або висміювалося як «хохляцьке» та «малоросійське». Втім Драгоманови не мали комплексу меншовартості, яким досі заражені багато українців. Вони спілкувалися українською. А щоб їхніх дітей у школах не зросійщили, то початкову освіту дали дітям удома.
Після смерті батька, коли Ользі було 12-ть, старший на вісім років брат – Михайло Драгоманов – забирає її до Києва. І там дівчина здобуває освіту у найпрестижнішому тоді закладі для жінок – Київському зразковому пансіонаті шляхетних панянок.
Уже тоді Ольга, досконало оволодівши німецькою та французькою, починає друкувати свої твори навіть іноземною мовою. Крім того, брат знайомить Ольгу з такою ж, як вона сама, проукраїнською молоддю. І саме так доля звела дівчину зі студентом Київського університету Петром Косачем.
Відправила чоловіка в декрет
Після одруження Ольга з Петром оселяються у Звягелі (місто на Житомирщині, яке в часи Союзу називалося Новоградом-Волинським). Адже саме там юрист за фахом Петро Косач отримує високооплачувану і престижну посаду голови з’їзду мирових посередників (чиновників, які стежили за впровадженням тодішньої селянської реформи).
Натомість Ольга Косач устигала все: народжувати, виховувати й давати освіту дітям (їх у подружжя було шестеро), збирати фольклор, займатися просвітницькою роботою серед українців, писати статті, видавати книги та журнали, де підписувалася псевдонімами і стала відомою як Олена Пчілка.
Вона ламала стереотипи, що місце жінки – їсти варити, дітей доглядати і до церкви ходити. Власним прикладом Ольга показувала, що жінка так само, як чоловік, може успішно займатися наукою, освітою, культурою. Саме завдяки Олені Пчілці з’являється в російській імперії журнал «Перший вінок», у якому свої творчі доробки публікують виключно жінки.
В Україні ще досі – в 21-му столітті – дивиною вважається, коли чоловік іде в декретну відпустку. Натомість сім’я Косачів іще 150 років тому показала: це можливо. І коли після пологів Олена Пчілка потребувала курортного лікування, то Петро Косач узяв декретну відпустку й доглядав за новонародженою донькою Ларисою (яку ми знаємо як Лесю Українку), поки дружина не повернулася з лікування.
Боролася зі зросійщенням дітей у школах
Попри активну роботу поза домом, Олена Пчілка дуже відповідально ставилася до виховання своїх чотирьох доньок та двох синів. Аби їх не зросійщували у школах, дала початкову освіту дітям сама: навчала їх історії, літератури, мови (зокрема й іноземної), музики, малювання. А ще – активно просувала ідею створення при «Просвіті» відділів, де би дітей виховували в українському дусі. Адже «Майбутнє батьківщини залежатиме від того, дитина виросте приятелем чи ворогом України, од того, що їй буде защеплене в сім’ї», – казала Ольга Косач.
Аби протистояти тотальному зросійщенню дітей, вона рідною мовою писала й публікувала казки, власним коштом видавала єдиний в імперії україномовний журнал «Молода Україна». А уявіть, як сприймали Олену Пчілку, коли вона на свята й урочистості вдягала у вишиванки всю свою сім’ю. Тож те, що до сьогодні ми не втратили національного вбрання, – теж це велика заслуга Ольги Косач.
Ба більше, вона їздила селами, збирала там українські пісні, казки, прислів’я, записувала давні обряди, перемальовувала візерунки вишивок. Усе це потім видавала у книгах та журналах, аби наше, українське, не вмерло серед московського болота, в якому так нас хотіли втопити.
Прив’язали мотузкою до коня й повели на допит
Звісно, що російська імперія (як при царі, так і при більшовиках) люто ненавиділа Олену Пчілку. Ліпила до неї тавро «націоналістки», «шовіністки», «петлюрівки» (це як тепер нас усіх називають «бандерівками»).
Але чого дивуватися, коли Ольга Косач відкрито обурювалася, чому в українських «Просвітах» святкують ювілей Льва Толстого, а своїх, українських, письменників не згадують, наче їх і не було, й немає. Земляк Олени Пчілки, літературознавець Петро Одарченко описав випадок, що стався в березні 1920 року. Тоді Ольга Косач в одній із гімназій брала участь у святі-вшануванні Шевченка. На погруддя Кобзаря учасники заходу пов’язали Синьо-жовтий стяг – але так, щоб було видно тільки синій колір. Та щойно Олена Пчілка підійшла й розправила Український Прапор, як до зали увірвався чекіст і з криками «Петлюрівщина! Контрреволюція» зірвав стяг та почав його шматувати. У відповідь Олена Пчілка стала скандувати комісару «Ганьба!» А весь зал її підтримав.
Зразу після цього Ольгу Косач арештували. Один із чекістів прив’язав її мотузкою до коня, і так 71-річну інтелігентну жінку, матір Лесі України, повели на допит.
Від розправи врятували лише вік і важка хвороба
Тоді Олену Пчілку дивом вдалося врятувати від розправи. Зразу після звільнення вона переїхала до міста Могилева-Подільського (нині це Вінницька область), а звідти через чотири роки перебралася до Києва. 1925 року Ольга Косач стала першою в історії України жінкою членом-кореспондентом академії наук. Але це її врятувало від переслідувань радянськими окупантами. В серпні 1929-го до помешкання, де Олена Пчілка мешкала з донькою Ізидорою, прийшли з обшуком. Від арешту жінку врятували лише вік (80 років) і хвороба (Ольга Косач була прикута до ліжка).
Похоронивши чоловіка, сина Михайла та дочку Ларису (Лесю Українку), Олена Пчілка пішла в засвіти у жовтні 1930-го. Але навіть після смерті зазнавали гонінь її постать і її творчість. Радянська влада дала наказ викреслити ім’я Олени Пчілки з усіх журналів, книг, газет, заборонити згадувати навіть твори «буржуазної націоналістки». Ось чому ніхто, хто ходив до школи за часів радянської окупації України, нічого не знав про цю знамениту жінку та її трагічну долю.
Після смерті Олени Пчілки її четверо дітей – Микола, Ольга, Оксана й Ізидора – пройшли радянські тюрми, залякування і цькування. Микола в бідності та забутті помер 1937-го в Колодяжному – селі на Волині, де й зараз можна побачити садибу Косачів і частину їхніх сімейних реліквій. А трьом дочкам лише під час Другої світової війни вдалося втекти від радянського терору. Ольга оселилася в Німеччині, де померла 1945-го. Оксана мешкала в Чехословаччині, де померла у Празі 1975-го. А наймолодша – Ізидора – доживала віку в США і померла 1980-го.
Воскресити постать Олени Пчілки, яку так хотіла стерти з нашої історії радянська влада, вдалося тільки зі здобуттям Україною Незалежності. 1991 року було засновано літературну премію імені Олени Пчілки. 1999-го у місті Звягелі створено музей Косачів. У багатьох містах України іменем Олени Пчілки названо вулиці. В Луцьку встановлено погруддя Олени Пчілки та її ім’я має обласна наукова бібліотека. А ми з вами повинні знати про таких людей, як Олена Пчілка. Бо саме їхніми стараннями і самовідданою працею ми, українці, змогли зберегтися як нація навіть в умовах терору, голодомору і тотального зросійщення.
Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
