Олеся Пришляк – мама двох чудових діток. А ще вона просто закохана у свою роботу: жінка ось уже 15 років працює стоматологинею.
Втім із початком повномасштабного вторгнення пані Олеся взяла на себе ще одну місію – їздити з рідних Бережан ближче до лінії фронту, щоб безкоштовно лікувати бійцям зуби. Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
У перше таке відрядження поїхала ще в липні 2022-го. Тоді із соцмереж дізналася, що благодійному фонду, який допомагає військовим поблизу лінії фронту, потрібні стоматологи. Приєдналася до телеграм-групи фонду, погодилася працювати разом із волонтерами. І відтоді фактично щомісяця Леся Пришляк приймає бійців із передової.
– Ось приїхала з Краматорська. Три дні приймали пацієнтів у самому Краматорську. А ще чотири дні прямували на місця до наших захисників: зранку виїжджали, вночі поверталися. Важко було, бо постійно на ногах. Але хлопці заряджають енергією, – розповіла пані Олеся «Суспільному», коли на залізничному вокзалі Тернополя її зустріли мама, донька й журналісти.
Для військових обладнали мобільний стоматкабінет
Розповідаючи, чому наважилася на таку ризиковану волонтерську роботу, стоматологиня каже:
– Спочатку ми безплатно надавали послуги бійцям у приватній клініці в Бережанах. Але не кожен військовий може приїхати сюди і не кожен має час, аби за коротку відпустку полікувати зуби. Тому я вирішила сама до них їздити.
У цих поїздках сприяння надає Благодійний фонд «Центр спасіння життя». Він має багато машин швидкої допомоги, допомагає з евакуацією поранених. А ще в його автопарку – два мобільні стоматкабінети.
Курсує спецтранспорт переважно на Донеччині. Маршрут складає за запитом бригад. «Одна стоматологічна машина постійно стоїть у Краматорську, ще одна – на виїзді. Нас викликали і на Дружківку та Лиман, і на Райгородок та Покровськ – дуже багато місць. Бригади, які потребують лікування, телефонують, записуються в чергу, і потрібні спеціалісти туди приїжджають», – пояснює Олеся Пришляк.
Лікували зуби навіть на морозі
Мобільний стоматкабінет обладнаний всіма необхідними інструментами, є в машині навіть рентгенапарат.
«Звертаються військові з різноманітними проблемами – це і карієс, і гігієна, бо коли в окопі відбиваєш атаку чи штурмуєш ворожі позиції, то вже не до чищення зубів. Також багато видалень зубів, багато пульпітів, періодонтитів, набряків, гострого болю. Звернень чимало, а от лікарів не вистачає. Тому, хто має змогу, приєднуйтеся до команди».
Тим, хто боїться під’їжджати близько до лінії боїв, Олеся каже: раніше її теж лякали звуки вибухів, але згодом звикаєш. Думаєш, аби побільше прийняти пацієнтів, поки на місці.
«За один виїзд, тобто за п’ять-шість днів, ми можемо пролікувати 100 – 110 людей. Особисто я за день встигаю прийняти до 30 пацієнтів. Часом працюю із сьомої ранку до першої ночі. Хлопці бачать, які ми змучені, то завжди принесуть кави, води, чогось поїсти».
У теплу пору працювати ще не так складно, зізнається стоматологиня. А от узимку, коли в машині бувало до мінус трьох градусів, – це ще те випробування. Але лікарі витримали.
«Ми з моєю колежанкою Христиною Білущак завжди спілкуємося зі своїми пацієнтами, жартуємо, піднімаємо настрій3. Бійці кажуть, ми прикольні та дуже веселі. А мене ще хвалять, що легко роблю анестезію. То потім наші пацієнти переказують своїм побратимам, і вже ті до мене йдуть: «О, мені сказали, що у вас золоті руки, ви дуже гарно колете анестезію, і того я до вас прийшов, мені не так страшно».
А от рідним Олесі страшно завжди, коли вона майже на передовій.
«Дуже переживаємо, молимося. Проте віримо, що все має бути добре. І пишаємося дуже нею», – розповідає матір, Орися Іванів.
Пишається виконаною роботою і сама пані Олеся. У своєму кабінеті в Бережанах зберігає шеврони та подяки від бійців, яким допомагала.
«Є тут «Азов», 102-га, 80-та і 10-та бригади, 44 артилерійська, «Вовки Да Вінчі», багато штурмових бригад. Частину шевронів я передала своїм синові та доньці, – зауважує стоматологиня й додає: – Я дуже рада, що можу займатися улюбленою роботою і при цьому допомагати нашим захисникам. Навіть якщо пролікувала одного чи двох бійців, то вже собі думаю: «Отже, день прожила не марно».
Ніна Грицюк
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
