Люди

Соліст гурту «Без обмежень»: «Мені визнати свою неправоту – все одно, що руку відірвати»

Соліст гурту «Без обмежень»: «Мені визнати свою неправоту – все одно, що руку відірвати»

20 років! Аж 20 років вони йшли до своєї мети. Після чергового падіння опускалися руки. І вже хотілося плюнути й зайнятися чимось іншим.

Але вони таки досягнули свого. І сьогодні гурт «Без обмежень» та його соліст Сергій Танчинець збирають багатотисячні концерти, а своїми піснями зачаровують мільйони слухачів, — йдеться у публікації в газеті «Твій вибір».

 

Змерзли, зголодніли і… придумали назву гурту

Сергій Танчинець свої перші музичні кроки робив на Закарпатті. Адже саме там, у місті Мукачевому, народився у травні 1982-го та проживав із батьками.

Вже з 11-річного віку хлопець захопився грою на гітарі. А ще через шість років разом із друзями «сколотив» музичний гурт.

Спершу юні меломани сперечалися навіть за те, який музичний стиль обрати для творчості. Адже кожен фанатів від своєї зірки. Та саме Сергій став своєрідною об’єднувальною ланкою.

Перші виступи хлопців були скромними. Аж коли 1999-го з’явилася можливість узяти участь у місцевому творчому конкурсі, що відбувався в Палаці піонерів, юнаки задумалися: «Як же нас представлять на сцені? Треба ж назву придумати».

– Ввечері у мене вдома ми провели репетицію. А коли друзі розходилися по домівках, то голод і холод так нестандартно на них вплинули, що наступного ранку ми вже мали назву гурту – «Без обмежень», – розповів Сергій Танчинець.

Перші пісні – то сором і «ржака»

Після того хлопці довго й наполегливо піднімалися до вершини слави. Виступали на Закарпатті, Франківщині, Львівщині. Щоб охопити більшу аудиторію, викладали свої відео в соціальну мережу «В Контакте». Проте, на думку Сергія, жодну з тих композицій не можна назвати вартісною. Хіба що пісню «Небеса» (її Сергій написав у 17-ть). А все решта, за словами артиста, – то сором і «ржака». Тому музиканти тільки раді, що «В Контакте» тепер заблоковані і ніхто не сміятиметься над цими піснями так, як сміються над ними самі учасники гурту «Без обмежень».

А от якісна музика з’явилася в колективу аж через вісім років. 2007-го хлопці видали дебютний альбом «Андеграунд» (що в перекладі з англійської – «підземне місто»), випустили однойменний кліп. І він так стрімко увірвався в український шоубіз, що декілька місяців поспіль трималися в хітовій десятці на одному з музичних телеканалів України.

Збагнувши, що нарешті вони обрали правильний шлях, Сергій із колективом переїздить із рідного Закарпаття до Києва. Щоправда, тут на хлопців ніхто особливо не чекав. На найбільших музичних подіях тоді «козирно» почувались артисти з Росії. Українським зіркам діставалися «другі ролі». А початківцям узагалі було на сцену зась. Тож 2012-го частина колективу вирішує повернутися до Мукачевого.

 

Зірка, але без «зіркової хвороби»

Проте в Сергія Танчинця були зовсім інші плани. По-перше, він не хотів просто так здаватися. А по-друге – в Києві знайшов своє кохання.

Рішення лишитися у столиці, як показав час, виявилося правильним. Адже 2016-го Сергій із оновленим гуртом «Без обмежень» нарешті вийшов на велику сцену. І на шоу «Х-фактор-7» виконанням пісні «Бо без неї ніяк» нарешті заявив про себе на всю Україну! Навіть продюсер та музикант Костянтин Меладзе похвалив гурт, сказавши: «Справжні чоловіки грали справжню рок-музику. Прекрасна пісня, що буває вкрай рідко у нас. Гідна, щоб подобатися мільйонам людей».

Того ж року хлопці відзняли кліп до шалено популярної композиції. І фактично «Х-фактор» став відправною точкою на шляху тепер уже зіркового гурту.

На запитання, чи не почав відтоді артист страждати від «зіркової хвороби», Сергій Танчинець зізнається: слава – штука мінлива, сьогодні ти на вершині хіт-парадів, а трохи відволікся – і вже інші посіли це місце.

– Але люди впізнають мене постійно, – додає артист. – Чи заїхав ти на заправку, а чи зайшов до магазину – шанувальники вітаються, просять автограф чи спільне фото. Я охоче приділяю їм увагу. Єдине, чого не люблю, – фамільярності: коли людину вперше бачиш, а вона плескає по плечу, поводиться так, ніби ми разом дітей хрестили.

Після пісні «Бо без тебе ніяк» хіти гурту зазвучали один за одним. Узимку 2018-го колектив видає альбом «Буду з тобою». Аби завойовувати все більше коло шанувальників, постійно гастролює десятками міст України і стає бажаним гостем на фестивалях «Бандерштат», «Західфест», «Бульба-фест». У грудні 2018-го збирає столичний Палац спорту, концерт у якому транслювався в прямому ефірі каналу «М1», а в унісон із Сергієм Танчинцем співали відразу вісім тисяч його шанувальників!

Розповідаючи про гастролі, артист не приховує: на Західній Україні їх сприймають «на ура», і в яке б місто не приїхав «Без обмежень», зал буде повним. А от у центрі, на півдні та сході України ще тільки знайомляться з новою українською музикою.

 

«Найгірше – стати манкуртом»

Окрім яскравих кліпів та емоційних пісень, Сергій Танчинець вражає і своєю патріотичною позицією. Він багато разів давав концерти у прифронтових містах і виступав перед нашими бійцями.

Коли артистові роблять компліменти на кшталт «Ви такий патріот!», для самого співака ця фраза звучить дивно. Адже, вважає Сергій, кожна нормальна людина повинна любити землю, на якій живе, поважати героїв, які цю землю захищають, повинна шанувати свою історію і гордитися країною.

– Є таке слово, яке для мене жахливо звучить, – «манкурт»: це людина без пам’яті про своє коріння, про те, хто вона, звідки вона. Найгірше, що може відбутися з людиною, – це стати манкуртом, – зізнався в одному з нещодавніх інтерв’ю Сергій Танчинець. І одним реченням музикант сказав більше, ніж ті ура-патріоти, які фотографуються в нових вишиванках і б’ють себе в груди, як вони «люблять неньку-Україну».

 

Стосунки в сім’ї такі ж, як у власних батьків

Ну і, звісно, вам кортить дізнатися про ту дівчину, заради якої Сергій свого часу лишився в Києві і яка згодом стала його нареченою?

Так-от, на особистому фронті у музиканта все чудово. Дружина Ганна для Сергія не тільки велике кохання. Вона – і творча соратниця, і жінка, яка народила сина та доньку.

Аби у шлюбі панувала гармонія, подружжя старається не сваритися. Хоча й без конфліктів, звісно, не буває. Адже Сергій дуже емоційний та впертий. Якось він навіть зізнався: «Мені визнати свою неправоту – це все одно, що руку відірвати».

Проте дружина Ганна спокійна за характером і під час емоційного сплеску чоловіка просто не підливає оливи у вогонь. Така методика допомагає вже через сім хвилин після вибуху спокійно обговорити ту чи іншу ситуацію.

Розповідаючи про внутрішній уклад сім’ї, артист каже: моделює такі стосунки, які були в його мами з татом. Тобто чоловік – це «добитчик», а дружина – берегиня домашнього вогнища.

Що ж до стосунків із дітьми, то з першою дитиною – донькою Анастасією – подружжю було складніше. Адже Танчинці тільки вчилися бути батьками. А от із молодшою – сином Лук’яном – вони вже мудріші. І ця мудрість полягає у повазі інтересів дитини, у сприйнятті особливостей її характеру, в умінні бути другом.

Втім найголовнішим у шлюбі артист вважає любов:

– Кохання – це бажання віддавати, не очікуючи чогось натомість. Це пресправжнє почуття! Але, щоб людина була щаслива, вона має віддавати, однак при цьому щось отримувати. І саме взаємне кохання якраз гарантує взаємний обмін безкорисливості.

Ніна Грицюк

 

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

В тему