Війна ламає долі не лише дорослих.
І найбільш вразливими залишаються діти. Бо вони абсолютно беззахисні і ще тяжче, ніж дорослі, переживають втрату близьких, евакуацію, життя в окупації, постійні тривоги та обстріли, - йдеться у газеті «Твій вибір».
Саме тому в Україні діє спеціальний правовий статус, який у побуті часто озвучують, як «дитина війни». Він стосується тих дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
Цей статус є не просто юридичним формулюванням. Він відкриває доступ до державних програм підтримки, соціальних гарантій і міжнародної допомоги.
У 2025 – 2026 роках правила його надання суттєво змінилися, а держава вже обговорює ще масштабніші реформи.
Які норми діяли раніше
Правовий механізм надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, визначено постановою Кабінету Міністрів України № 268 від 5 квітня 2017 року.
Спочатку цей порядок створювався переважно для дітей, які постраждали від бойових дій на сході України після 2014 року. Тоді перелік підстав для отримання статусу був значно вужчим. Найчастіше він стосувався дітей, які отримали поранення або каліцтво, втратили батьків унаслідок війни або проживали в зоні активних бойових дій.
На практиці це означало, що багато дітей, які пережили травматичний досвід війни – окупацію, депортацію, психологічний тиск або примусове переміщення, – не завжди могли отримати офіційний статус, оскільки їхня ситуація не підпадала під чітко визначені критерії. Але після початку повномасштабного вторгнення росії у 2022 році стало очевидно: система потребує суттєвого перегляду. Адже наслідки бойових дій для дітей набагато ширші, ніж лише фізичні травми. Діти переживають евакуацію та вимушене переміщення, життя в окупації, втрату рідних, депортацію, психологічний тиск і постійний страх.
Нововведення
Міжнародні організації також підтверджують масштаб проблеми. За даними UNICEF, понад третина українських дітей зазнали прямого або опосередкованого впливу війни. Близько 73% дітей повідомляють про відчуття небезпеки, а понад половина – про тривогу, сум або безпорадність. Тому держава почала розширювати підхід до визначення дітей, які постраждали від війни.
1 вересня 2025 року Кабінет Міністрів України ухвалив зміни до порядку надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
Ці зміни значно розширили перелік підстав для отримання статусу. Тепер підставами можуть бути: поранення, контузія або каліцтво; фізичне, сексуальне або психологічне насильство; викрадення, незаконне утримання або перебування в полоні; депортація чи примусове переміщення; залучення до військових формувань; загибель або зникнення одного чи обох батьків; позбавлення батьківського піклування через війну.
Важливо, що для надання статусу може враховуватися одна або кілька обставин. Під час оформлення заявник зазначає ту ситуацію, яка мала найбільший негативний вплив на здоров’я або розвиток дитини.
Статус може отримати дитина, яка на момент подій не досягла 18 років і постраждала від воєнних дій або збройного конфлікту. А основні соціальні гарантії можуть зберігатися за людиною і після досягнення повноліття, якщо статус був оформлений у дитячому віці.
Хто приймає рішення про надання статусу
Раніше рішення ухвалювали лише органи опіки та піклування за місцем проживання дитини.
Після змін 2025 року процедура стала гнучкішою. Тепер статус можна оформити за місцем проживання, за місцем фактичного перебування або за місцем виявлення дитини.
Це особливо важливо для внутрішньо переміщених осіб, які часто не мають можливості звернутися за місцем реєстрації. Основним органом, який займається оформленням, залишається служба у справах дітей.
Подати заяву мають право батьки або законні представники (усиновлювачі, опікуни), сама дитина з 14 років, представник органу опіки та піклування (якщо дитина без супроводу дорослих), а також близькі родичі – бабуся, дідусь, прабабуся, прадідусь, тітка, дядько, повнолітні брат чи сестра, вітчим або мачуха.
До служби у справах дітей подаються заява про надання статусу, згода на обробку персональних даних і копії необхідних документів.
Основний пакет включає: свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу дитини; паспорт заявника; документ, що підтверджує повноваження законного представника або родинні зв’язки; довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (за наявності); паспорт дитини (за наявності); витяг з реєстру територіальної громади.
У 2026 році перелік доказових документів може бути ширшим, залежно від конкретної ситуації. Це можуть бути медичні довідки, висновки психологічних або медичних експертиз, витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань, судові рішення, документи про смерть або зникнення батьків, довідки соціальних служб, документи, що підтверджують опіку.
Орган опіки та піклування має 30 календарних днів для ухвалення рішення. У разі відмови заявник має право оскаржити її в суді.
Подати документи можна не лише особисто. Частину процедур сьогодні вже переводять у цифровий формат. Зокрема, заяву можна подати через інформаційну систему «Діти», а необхідні відомості органи влади отримують із державних реєстрів автоматично.
Фахівці наголошують: статус дитини, постраждалої внаслідок війни, може забезпечити доступ до соціальної допомоги, пільги у сфері освіти, безкоштовне або пільгове оздоровлення, пріоритет при зарахуванні до навчальних закладів, можливість отримання міжнародної допомоги або майбутніх компенсацій.
Фактично цей статус стає юридичним підтвердженням пережитого досвіду, що може мати значення і в майбутніх програмах відновлення країни.
Що хочуть змінити надалі
Наразі в парламенті зареєстровано законопроєкт № 15039 про внесення змін до Закону України «Про охорону дитинства».
Документ пропонує кардинально змінити підхід до визначення дітей, які постраждали від війни. Ініціатори пропонують фактично визнати такими всіх дітей, які під час воєнних дій не досягли 18 років, незалежно від того, чи можуть вони довести індивідуальні обставини травмування.
Йдеться про те, що статус має надаватися кожній дитині, яка жила в умовах повномасштабної війни та воєнного стану, а процедура повинна здійснюватися органами опіки за місцем звернення або виявлення.
Автори законопроєкту наголошують: війна впливає на дітей навіть далеко від фронту – через постійні повітряні тривоги, переривання навчання та атмосферу небезпеки.
Поки що ці зміни лише обговорюються, але вони можуть суттєво змінити систему соціального захисту дітей після завершення війни.
Ніна Грицюк
Фото з відкритих джерел
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
