Мешканка Херсону 16-річна Світлана Августіна Польських грає на бандурі 10 років. І разом з дівчиною бандура пережила окупацію та ворожі блокпости на шляху евакуації з Херсона.
З батьком Світлана прямує до Одеси. Там дівчина планує продовжити навчання, адже її мрія — консерваторія.
«Коли ходиш по Херсону, хочеться плакати від того, що твій рідний дім не впізнати — усюди руські», — каже Світлана.
Для того, щоб вивезти бандуру з Херсону, батько і донька вигадали легенду для ворожих блокпостів: типу, це слов’янський інструмент, на ньому грають також в білорусі і в росії.
Коли один із російський солдат перевіряв комп’ютер батька дівчини, і знайшов запис із виступом доньки, то сказав лише одне: це гарний інструмент. І дозволив їхати далі.
Вишиванку доньки також вивезли з-під окупації, спакувавши її навиворіт.
Світлана Августіна Польських каже, що о 15.00 херсонські вулиці порожніють, люди не виходять за межі свого району. Родина довгий час сподівалася на швидку деокупацію міста, але вирішила далі не чекати.
«Херсонці настільки героїчний народ, що вони не лякалися вибухів, а навпаки виходили на балкони знімати і виглядати, а може це наші йдуть», — каже Микола Польських, батько бандуристки.
Але багато хто з них вже зневірився, визнає він.
Батько з донькою виїхали насамперед тому, що дівчині треба вчитися далі. Із Запоріжжя вони попрямують до Одеси, де у них нема ні знайомих, ні родичів. Але Польські сподіваються, що їм вдасться знайти нового музичного вчителя і не втратити рік та здобувати музичну освіту далі.
У момент, коли Світлана Августіна зіграла і заспівала уривок із української ліричної пісні, де були слова "Без мрії не можна жити", жінка поруч, що також виїхала із Херсону, розридалася.
«Усе буде добре. Без мрії не можна жити», — заспокоював її батько бандуристки.
І як би не було важко, наша пісня буде жити і повертати до життя!
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
