Яскраві фото із далеких подорожей завжди викликають увагу та вподобання з боку інших людей у соціальних мережах. Сьогодні в тренді подорожувати, не сидіти на місці, а пізнавати нові світи.
Навіть в умовах карантину та закриття кордонів, українці активно подорожують по своїй країні, відвідуючи невідомі міста, заповідники, замки та парки.
Проте в сучасному світі запланувати та здійснити подорож не так і складно, аби для цього були фінанси. Якщо ви не вмієте планувати і обирати правильний маршрут, спеціалісти в турагенствах вам із радістю допоможуть.
Інша справа, здійснити подорож, до прикладу, у ХІХ столітті? Куди і як подорожували наші співвітчизники більше 100 років тому.
В сьогоднішній публікації розповімо про шість мандрівників, які родом були із території Великої Волині. Кожен із них був талановитий у певній галузі й заслужено може називатись відомим волинянином.
№1 Антоній Мальчевський
Першим хочемо згадати Антонія Мальчевського, який народився 1793 року в селі Княгинине Волинської губернії (зараз Рівненська обл.). За життя він прославився як талановитий письменник.
В своїх літературних творах він прославляв Україну та українців. Був одним із головних представників «української школи» серед поляків. Сучасники називали його недооціненим генієм.
Про Мальчевського казали, аби його зрозуміти його як людину, то варто прочитати його українську повість під назвою «Марія» (1825). Україну він вважав своєю «Малою Батьківщиною».
Як виявилось улюбленим хобі письменника були подорожі та альпінізм. І в ньому у Мальчевського були значні досягнення, ще й зважаючи, що свої подорожі горами він здійснював у ХІХ ст., коли умови для цього заняття були гірші.
Антоній Мальчевський є сьомою людиною в світі, яка піднялась на гору Монблан у Грайських Альпах (Західні Альпи), що на кордоні Франції та Італії. Монблан вважається найвищою вершиною у Західній Європі. Історичне сходження відбулось 8 серпня 1818 року.
Другим досягненням волинянина є те, що він є першою людиною в світі, яка підкорила Шпиль Півдня в масиві Монблан, гора висотою 3842 м. Джерелом натхнення для творчості та альпінізму у поета була Україна та все, що пов’язане з нею.
Український степ для Мальчевського був місцем, де розкривається реальний, глибокий і загадковий вимір людського буття. Антоній Мальчевський за своє життя багато мандрував по Європі, часто бував у Англії, Італії, Швейцарії та Франції.
№2 Олександр Чекановський
У 1833 році в містечку Кременець Волинської губернії народився Олександр Чекановський, який увійшов в історію як відомий геолог, географ та відкривач нових земель.
Освіту він здобував на медичному факультеті Київського університету. Проте його завжди цікавили природничі науки. У 1866 р. Олександр Чекановський за участь у Польському повстанні 1863-1864 рр. був засланий в Іркутську губернію.
До Сибіру, арештований Чекановський, із Києва потрапив пішки. Під час свого заслання Чекановський досліджував природу Східного Сибіру, долину річки Ангари. Його заслугою є вивчення Середнього і Південно-Східного Сибіру, Байкалу та Прибайкалля. Цьому регіону волинянин присвятив кілька років.
Він став другим з європейських учених (першим був сходознавець Юзеф Ковалевський), хто відвідав острів Ольхон – стародавній центр шаманізму на Байкалі.
В 1873-1875 рр. Чеканосвський провів в Якутії. Метою експедицій було дослідження річок за полярним колом. Чекановський з двома провідниками-евенками здійснив експедицію до озер Сюрунгна і Яконгна.
У 1875 році він провів дослідження берегів річки Лени від Якутська до селища Булун. З вершини гори Каранчат Чекановський побачив океан. За сім місяців подорожі він пройшов 11 тис. км. Чекановському належить відкриття водороздільного хребта, між річками Лена і Оленьок.
Сьогодні він носить назву кряж Чекановського. Загальна довжина маршрутів подорожей Чекановського складає 27 тис. км. На честь мандрівника назвали Пік Чекановського – це найвища точка урочища Безіменний Голець на вододілі Байкалу і Утуліка.
№ 3 Ян Бейзим
Життєвий шлях завів волинянина Яна Бейзима на острів Мадагаскар у Індійському океані. Ян Бейзим народився у 1850 році на Волині. Він був відомим єзуїтом, місіонером та священиком, який мандрував по світу уз релігійною місією.
Після смерті він був навіть канонізований.
З самого дитинства Ян виховувався в релігійній атмосфері. Потім він навчався у Київській гімназії. В 1872 р. Ян Бейзим робить рішучий крок, вступає до ордену єзуїтів. У 1879 р. після навчання у Кракові він вирушає в подорож на острів Мадагаскар. В дорозі він вів щоденник.
Спочатку Ян із Кракова добирався до Тулузи у Франції. Потім на пасажирському пароплаві «Оксус» вирушив з Марселю на Мадагаскар. Проте їх судно на десять днів застрягло на кораловому рифі.
Два англійські кораблі витягнули його на глибину. На Магадаскарі Ян Бейзим доглядав за прокаженими. 18 серпня 2002 року Римський папа Іоан Павло ІІ канонізував Яна Бейзима під час свого візиту до міста Кракова.
№4 Володимир Амалицький
Цікавою постаттю є геолог та палеонтолог Володимир Амалицький, який народився у 1860 р. в с. Старики Волинської губернії (зараз це Житомирська область).
Освіту Амалицький, завдяки заможним родичам здобував у Петербурзькому університеті на фізико-математичному факультеті, його цікавила геологія. Володимир Амалицький був учасником численних експедицій, які відбувались вкінці ХІХ ст.
Їх ціллю було віднайти нові поклади корисних копалин та дослідити ґрунти. Впродовж 1890-х років він здійснив кілька експедицій у басейни річок Пермського краю, де вперше відкрив масштабну зоогеографічну область пермського періоду у північних зонах континенту.
№ 5 Казимир Загурський
Колекція фото з Африки, авторства Казимира Загурського досі вражає любителів фото всього світу. Загурський народився в 1883 р. в місті Житомирі Волинської губернії в родині місцевих дворян.
З ранніх років життя Загурського є мало відомостей. В роки військової служби він був царським авіатором. У сорок років Загурський кидає все і переїздить назавжди до Африки. Він обирає Конго, яке тоді було під протекторатом Бельгії.
Саме тут Загурський відкриває свою фотолабораторію та починає фотографувати країну та місцеве населення. Фотоательє Загурського знали навіть місцеві племена. Найбільшу популярність Загурському принесли експедиції до Республіки Чад (Французька Екваторіальна Африка), Кенії, Руанди, Танзанії та Уганди.
Він мандрував по річці Конго та її притоках на баржі із дизельним двигуном. В 1937 р. фото Загурського отримали «Золоту медаль» на Міжнародній фотовиставці в Парижі. Колекція Загорського була унікальним явищем для першої половини ХХ ст.
В своєму житті він вбачав місію – врятувати світ.
Тетяна Яцечко-Блаженко
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
