Нещодавно Володимир Зеленський перебував з робочим візитом у Хмельницькому, що одразу стало новиною дня.
Чимало що сказав президент держави, ми вибрали найвлучніші його фрази. Оцініть його основні месенджі дня:
- Я пропонував лідерам різних держав спілкуватися по WhatsApp, бо нас прослуховують. Так швидше, ніж вся ця політична гаряча лінія. Але вони не користуються таким.
- Завжди, коли я виїжджаю з дому. В маєтку біля 100 домів. І там страйкують люди. Приходять з різними проблемами. Сусіди через це зі мною вже майже не розмовляють.
- Під нас нічого не підмальовують. Ви ж знаєте – зараз вибори місцевої влади. Вони зараз підмальовують тільки під себе. Повірте мені, під нас вони можуть організувати якийсь невеличкий страйк.
- Вони ( мери міст) налаштовані не проти нас – і це не пафос – а перш за все проти України. Не можуть мери бути проти президента, проти вертикалі влади. Це – проти держави. Це – чистий сепаратизм, який вони прикривають децентралізацією.
- Ми побудуємо всі дороги. Вважаю, що у нас просто немає нормальних доріг у країні. Ямковий ремонт будь в якій галузі відбувається.Тому ми перш за все взялись за дороги.
- Надо строить. Надо все время строить и не останавливаться. Все время строить, строить, строить! И это даст свои плоды.
- Знаешь: делай, что можешь, и будь, что будет. Видишь, что плохо – делай. Делай, делай! Пока не будет структурных, больших изменений. Естественно, сложно. Но сейчас даже в ручном режиме можно что–то делать. Все равно будет тренд. Люди увидят, что власть что–то строит, что–то движется. С одним, вторым, с десятью урядами. Это все не важно. Важно, что мы все – солдаты. Нужен тренд. А тренд – мы строим, делаем.
- Этот ком будет, если мы, дай бог, пробежим как-то экономический кризис. Как-то пропетляем. Я в это верю.
- Считаю, ни один президент не может подставлять страну, сказав в адрес другого президента оскорбительные вещи про личное. Иногда оскорбительные вещи приводят к тысячам смертей. Я не собой рискую, не своими рейтингами. Я рискую жизнями людей – всё! И тут, уж извините, дайте мне делать так, как я вижу.
- Это – как лабиринт(війна на Донбасі). Но в нем, я уверен, есть выход. Люди достаточно эмоциональны, когда бастуют или негодуют, это понятно. Мои выводы (по Донбасу) до того, как я стал президентом, были примерно такими же. Тебе кажется, что ты полностью плаваешь, купаешься в информации. И это – озеро, вот оно наполнено информацией. Но это не озеро, это – океан! Просто я – в океане. Из–за своего статуса, в котором сейчас нахожусь. Из–за того, что я наполнен этой информацией. Я – в океане. Поэтому не сильно реагирую на информацию людей, которые находятся в озере. А глубина – она не такая! Она другая вообще-то.
Но цель у нас одна – что у людей в океане, что у людей в озере. Мы из одной страны. Мы все – украинцы. Мы хотим одного и того же. Ныряйте ко мне – я готов! Ныряйте ко мне, и там помогайте.
- Можу вам сказати відверто. Якщо дійсно велика кількість людей, чи навіть хтось, це сприйняв як жарт і порівняння України з "повією", то за такі речі мені соромно. І я – неправий. Але жарт був про інше. Жарт був, я вважаю, про несамостійність фінансову. І так воно є. Несамостійність української фінансової системи від інших. Ми повинні бути незалежною країною. Ніхто не має права нами керувати.
- Я хотел на себе пройти этот этап (захворіти на коронавірус). Чтобы людям было легче. Когда был у нас момент депрессии, мы собрались.
Я предложил нашим: "Давайте, я заболею, сразу меня изолируем на Банковой. И проживу это нормально". Чтобы люди понимали – это страшно, ты можешь заболеть, тебе плохо. И я через себя это пропущу, покажу. Но чтобы люди поняли и то, что это не чума. Чтобы не было депрессухи. В самом начале был момент очень страшный, когда люди считали, что мы все умрем. Но меня, конечно, семья бы не простила. Сказали бы, что я сумасшедший. И, в принципе, были бы правы.
- Я очень боюсь подвести людей. Ну, прям очень! Очень переживаю, что кто-то там, из моего окружения, где-то влип. Для меня это очень неприятная история. Мягко говоря.
- До Степана Бандери різне ставлення. Я так думаю, що всі люди, які захищали незалежність України, – є її синами, є її дійсно героями. У нас від героя до ворога – один крок.
Ви ж розумієте ставлення до історії Степана Бандери (на Сході країни).Нема однозначності. Не треба, мені здається, провокувати українське суспільство та відповідати на ті питання, на які повинен відповісти час.
- Ще до війни наші колеги телевізійники – колишні, на жаль – говорили: "Хочеш відпочити від Москви, їдь до Києва!". Всі відпочивали в Києві. Вони казали, що у вас є ця не вовча, а людська атмосфера.
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
