19 січня православні християни святкують Водохреще - одне з 12 великих свят. Проте мало хто замислюється про те, що свято Водохреще увібралося в себе чимало язичницьких ритуалів.
Коли ми їдемо у туристичну поїздку і кидаємо у фонтан чи природнє джерело монетку «щоб повернутися» або загадати бажання, то ми повертаємося до древнього ритуалу використання магії води, якій, незважаючи на засиллля християнства, збереглася до наших днів.
Вода, на думку древніх людей, жіноча субстанція. Дитина, оточена водою, перебуває дев’ять місяців у лоні матері. У деяких міфологіях світ починається з води, приміром, єгипетський бог Сонця Ра з’являється саме з первісних вод, та й у християнстві «Дух Божий ширяв над повехнею води». Проте відразу зауважимо, Бог створив небо і землю, день і ніч. Проте ніде у Бутті не сказано, що Бог створив воду. Вода як первісна сила існувала ще до створення світу богами.
Тому вода і її вмістилище дуже шанувалися язичниками. Приміром, колодці асоціювалися з жіночністю та Богинею-Матір’ю. Колодці були навіть популярніші за джерела, адже з магічної точки зору штучно створені предмети магічно сильніші, ніж природні.
Християнство, яке набуло популярності з Х століття, не могло знищити віру у силу води, тому воно могло лише використати цю ідею та асимілювати. Приміром, колодці почали асоціювати з святими, наприклад, коледець Чаші у Гластонберському абатстві у Великій Британії, який тепер слугує церкві.
Проте зрозуміло, що саме джерела використовувалися для різноманітних ритуалів, адж вода, яка б’є з-під землі вже викликає благоговіння. Особливою магією наділена текуча вода. Її силою часто пов’язували з зціленням та очищенням. Тому вода слугувала таким собі вівтарем для здійснення перших обрядів.
Тому й не дивно, що Водохреще, яке розповідає про охрещення Ісуса Христа у водах річки Йордан та сходження на нього Духа Божого, у народній свідомості елемент використання води з’єднався з язичницькими віруваннями у її силу. Тому чільне місце серед ритуалів на Водохреще стали займати обряди, які пов’язані з водою.
Тому йдуть до церкви святити воду. З свяченої води починається «голодна» кутя, нею ж господар кропить всіх присутніх, будівлі тощо. Підсилює цю віру у силу води народні уявлення про живу та мертву воду, яку найчастіше приносять ворони як провідники поміж цим світом і світом потойбіччя. Популярною у казках є і молодильна вода, яка допомагає зберегти заледве не вічну молодість.
Серед язичницьких обрядів на Водохреща також популярними є методи, які забезпечують позбавлення від злих сил, наприклад, постріли з рушниць, розпалювання вогнищ тощо.
Наприкінці ХХ та у першому десятиріччя ХХІ століття в Україні поширився звичай заледве не масового купання в ополонці, щоб «оптом» змити з себе гріхи. Проте такий обряд - не український, а російський, а тим паче, як правильно зауважує ПЦУ, немає нічого спільного з вірою. Фотографування у нижній білизні на фоні ополонок у вигляді хреста теж не додає святості, як і величезні банки з святою водою.
Тому, здійснюючи якісь ритуальні дії на Водохреще, замисліться на кілька хвилин про їхню істинну сутність.
Олена Кузьмич, кандидатка філологічних наук, журналістка, дослідниця ритуалів
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
