У Центрі туристичної інформації та послуг міста Луцька відбулася перша лекція в рамках проекту «З'їзд європейських монархів 1429», приуроченого до 590-ї річниці Луцького з'їзду європейських монархів. Першою лекторкою стала волинський історик Тетяна Яцечко-Блаженко. Науковець розповіла про жінок литовського князя Вітовта Великого.
Найперше жінка зауважила, що доля кожної відомої людини пов’язана із родичами. На кожного політика, вельможу чи просто чоловіка впливають його жінки – матері, дружини, донечки. Тому, щоб краще зрозуміти постать князя Вітовта, варто знати історію представниць прекрасної половини людства, які відіграли важливу роль у його долі.
Тетяна Яцечко-Блаженко наголосила, що сам князь Вітовт був довгожителем, зважаючи на середній вік життя людей у 14-му – першій половині 15-го століть. Помер він у 80 років.
«Князь Вітовт мав складну долю. Літописці описують його як людину худорлявої статури. Він майже не вживав алкоголю. Часто ходив у походи. За деякими переказами, навіть був учасником судноплавних подорожей. А також він дуже любив жінок. Допоки достеменно невідомо скільки ж насправді дружин було у Вітовта. Одні історики говорять про двох обраниць, інші ж стверджують, що князь був одружений тричі», - розповіла дослідниця.
Оскільки розповідь пані Тетяни супроводжувалася показом картинок із зображенням Вітовта, то вона пояснила, що достеменно не відомо, яку зовнішність він мав, як одягався. Чимало художників зображали його у тому одязі, і малювали такий типаж, який був притаманний тій епосі в яку жив сам маляр. Проте, сучасні білоруські дослідники зовнішності навіть зробили 3D відтворення його зовнішності. Зважаючи на це можна припустити які саме риси обличчя та статуру він мав.
Бірута
Тетяна Яцечко-Блаженко підкреслила, що найперше варто розповісти про матір Вітовта – Біруту. Її постать оповита легендами. Є свідчення, що вона була другою дружиною батька майбутнього князя Вітовта - Кейстута. Дослідники стверджують, що вона була вайделоткою, тобто жінкою, котра поклонялася язичницькій богині Праурмі, і до смерті мала б бути незайманою. Батько Вітовта Кейстут зустрів на узбережжі Балтійського моря дівчину, чия краса засліпила князя. Проте жерці не дали згоду на шлюб, тоді Кейстут, за однією із версій викрав Біруту з святилища і відвіз в Трокай.
Існує декілька версій того, як вони побралися. Проте факт їхнього весілля зафіксований. Трапилася така подія у 1355 році. Є свідчення про те, що у пари народилося 6 дітей, ще кілька у Кейстута було від першого шлюбу. Також історики стверджують, що і Кейстут і Бірута трагічно загинули. Похована вона була нібито на вершині названого на її честь пагорба в місті Паланга, що в Литві. Наразі немає історичних свідчень перебування Бірути у Луцьку.
Бірута та Кейстут. Гравюра 1872 року.
Каплиця Бірути в м. Паланга, Литва.
Марія Лукомська
Тетяна Яцечко-Блаженко розповіла, що чимало істориків вважають, що першою дружиною князя Вітовта була княжна із родини останніх Рюриковичів – Марія Лукомська. Також існує версія, що походила вона з династії Полоцьких князів, а за іншою навіть волинської гілки Мономаховичів. Досліджень та інформації про цю жінку дуже мало. Зафіксовано лише факт смерті цієї особи - 1382 рік. Одні науковці стверджують, що єдина дочка князя Вітовта Софія народжена саме Марією Лукомською. І, мовляв жінка померла одразу ж після народження дитини від післяродової гарячки. Інша ж частина істориків, зокрема, литовських, цю версію відкидає, приписуючи материнство наступній обраниці князя - Ганні Святославівні.
Ганна Святославівна
За твердженнями істориків, саме Ганна Святославівна була найбільшим коханням Вітовта. Тетяна Яцечко-Блаженко зауважила, що дата народження жінки – невідома, проте чітко зафіксований рік смерті – 31 липня 1418 року. Кажуть, що обраниці Вітовта не стало у віці 53-х років. Ганна зіграла велику роль і в житті Вітовта. Врятувала життя князю. Народила доньку Софію. Джерело «Хроніка Биховця» пише про Ганну, як сестру Юрія Святославича, останнього незалежного правителя Смоленського князівства. Довгий час версію про смоленському походження Анни ніхто не оскаржував, проте в 1933 році литовський історик Ігнас Йонінас висунув думку, що Ганна є родичкою воєначальника Вітовта Судимонта. Зокрема, в хроніці великих магістрів Тевтонського ордена, Судимонт згадується як швагро Вітовта.
Дружина перебувала поруч з Вітовтом, жила його неспокійним життям, на рівних брала участь з ним в його політичній боротьбі, жертвувала своїм особистим «я» заради нього. Зі слів пані Тетяни, князь Вітовт заповідав поховати його саме біля улюбленої дружини – Ганни.
Князь Вітовт із дружиною Ганною.
Уляна Гольшанська
Після смерті Ганни Святославівни Вітовт не зміг довго бути сам. Історики кажуть, що на похороні улюбленої дружини, він познайомився із її племінницею Уляною Гольшанською. У ній він побачив схожі риси, які нагадували йому про Ганну. В тому ж році пара побралася. Попри різницю у віці у 35 років, і те, що жінка була одружена, шлюб все ж відбувся. Варто сказати, що до того Уляна була вже одружена з князем Іваном Карачевським. Вітовт недовго роздумував. Він послав своїх людей, які вбили суперника і доставили Уляну до нього. За іншою версією Карачевського Вітовт звинуватив у зраді й стратив.
Всього через місяць після вбивства чоловіка Уляна вийшла заміж вдруге. Вітовта і Уляну вінчали 1 листопада 1418 року в кафедральному соборі в Городку. Так як віленський єпископ відмовився проводити церемонію одруження з побоювання того, що цей шлюб може бути визнаний як «кровозмішення», адже Уляна була дочкою Агрипини, сестри Ганни. Нова дружина Вітовта, була зовні схожа на Ганну, проте відрізнялася від неї характером. Ні лагідністю, ні мудрістю своєї попередниці Уляна не володіла. Хроніки тих часів розповідали про честолюбство, жадібність цієї жінки.
«Кажуть, що нова дружина не кохала свого обранця. Лише «крутила ним як хотіла». Історичні дослідження кажуть, що дітей Уляна йому не народила, бо, мовляв, була ображена на Вітовта через те, що він зламав їй життя, звівши зі світу її чоловіка. У 1428 р. вона домоглася від чоловіка, щоб один з найкрасивіших і потужних міст Великого князівства Литовського, Новогрудок (Новгород Литовський, Білорусь), разом з околицями він відписав в її особисте володіння. Але цього їй було мало. Є версія, що саме Уляна «накрутила» сивого Вітовта скликати З'їзд монархів, аби самій стати королевою», - повідомила Тетяна Яцечко-Блаженко.
Уляна Гольшанська пережила Вітовта на 18 років. Відійшла у засвіти жінка у 1448 році.
Вітовт помер в 1430 році.
«Тіло князя Вітовта, для поклоніння народу, протягом восьми днів виставлено було в головному Трокському замку, а потім з великою урочистістю перенесено у Вільно, де поховано поруч з княгинею Ганною, в склепі неіснуючої нині каплиці при католицькому кафедральному соборі. Місце вічного спочинку Вітовта відзначено знаком і зображенням на ньому Великого князя у вигляді вершника», - розповіла дослідниця.
Софія Вітовтівна
Історики описують зовнішність дочки князя Вітовта, як особу доволі не симпатичну.
«Ні в якому разі не красуня, з неправильними рисами обличчя і, можливо, з більш ніж необхідно довгими руками, Софія, проте, була мила і чарівна» - йдеться у істричних джерелах.
Одружена донька князя Вітовта була із князем Московського князівства Василем І. Багатодітна мати, у шлюбі з Василем народилося у Софії чотири дочки і п'ятеро синів.
Князь Великий Вітовт (1344-1430), зображення 1555 року.
Князь Великий Вітовт, зображення 1578 року.
Донька Софія разом із чоловіком, князем Василем І.
Софія на весіллі князя Василя ІІ, гравюра німецького майстра Йоганна Штенгліна.
ФОТО: Олег Черненко, зображення з архіву Тетяни Яцечко-Блаженко
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
