3 грудня у Луцьку відбувся концерт грузинського ансамблю пісні і танцю «Горі».
Заза Мезврішвілі, який являється організатором концертних турів легендарного ансамблю "Горі", в минулому депутат муніципалітету міста Горі, що у Грузії, в інтерв’ю для порталу t1.ua розповів про війну, Росію та анексію Криму.
– Нині «Горі» активно гастролює Україною. В яких містах даруєте незабутній виступ і у скількох країнах уже оцінили професіоналізм ансамблю?
– Ансамбль «Горі» побував на всіх континентах світу і всюди нам дарували оплески та овації. Нинішнє ж турне розпочалося в Україні й охопить 13 міст, продовжиться в Литві, а завершальні акорди відбудуться у турецькому Стамбулі. Ці гастролі заплановані в рамках домовленостей країн-членів Асоціації Чорного та Балтійського морів. А ще ці гастролі ми приурочили до 10-ліття російсько-грузинської війни. 2008-го, ви пам?ятаєте, Грузія зазнала нападу Росії. В нас, як у вас тепер, анексували частину території і утворили так звану «Південну Осетію» (щось подібне до ніким не визнаних «лнр» і «днр», – авт.). Але грузинам було ще важче, ніж українцям. Бо наші території зазнали бомбардувань, у тому числі рідне мені місто Горі. Багато мирних жителів тоді загинуло. Чимало тоді ваших воїнів допомагали нам протидіяти кремлівській агресії. І зараз ми піснями й танцями хочемо віддячити братам-українцям.
– До речі, коли в такій же ситуації опинилася Україна, ваші співвітчизники теж відповіли підтримкою і в зоні АТО (як тепер кажуть ООС) діє «грузинський легіон».
– І це ще одне підтвердження дружби двох наших народів. А ми, артисти, підтримуємо українців у свій спосіб: даруємо мистецтво і дякуємо за підтримку у війні з Росією.
Крім того, Горі є містом-побратимом Луцька. Я багато разів на запрошення міськради та її нині покійного мера Миколи Романюка гостював у цьому місті. Тому Україна давно стала для мене рідною, а українці – друзями.
– Ваша країна вже десять років у стані гібридної війни з РФ, чи змирилися ви з утратою частини грузинської землі?
– Ні, ми ніколи не змиримося! І ніколи не забудемо, як російська авіація бомбила мирне місто! І ніколи не пробачимо сотні жертв!
Росія планомірно готувалася до грабежу: популяризацією в Осетії російської мови, відкриттям російськомовних шкіл, роздаванням паспортів громадянина Російської Федерації. Коли я побачив усі ці процеси в Криму, попередив знайомих в Україні: «Готуйтеся, наступною здобиччю Москви буде Крим. Ясно, що у відповідь мені посміялися: мовляв, Росія ніколи не піде війною на слов?ян. І хто в результаті виявився правим?
Не менш прикро, що «повзуча окупація» не припиняється на Кавказі дотепер. Лягли люди й прикордонному з Росією селі спати ще у Грузії, а на ранок вийшла – вже колючий дріт пересунутий і вони – в так званій «південній осетії». Але що ми зробимо? З голими руками підемо проти осиного гнізда? При тому, що самі осетини глибоко розчаровані. Бо, як у Криму, жителі окупованих територій Грузії бояться навіть слово сказати проти політики Кремля, і їхнє «право» – лише покірно виконувати волю Москви.
Але я вірю, що нам, як і Україні, вдасться повернути свої землі, а Росія зі злісного агресора перетвориться на демократичну країну, котра дбатиме про добробут своїх громадян, а не існуватиме заради війни проти цілого світу.
– Чи відображається становище Грузії на житті ансамблю «Горі»?
– Звичайно! Як і Україна, Грузія має чимало труднощів: і політичних, і економічних. Це відображається на розмірах зарплат (у тому числі артистів), на платоспроможності глядачів (і наших доходів від концертної діяльності). А артистам же теж треба щось їсти, чимось оплачувати комуналку, утримувати власні сім?ї. Тому трапляється, що в пошуках кращих заробітків творчі люди полишають роботу в ансамблі та йдуть працювати на більш оплачувати роботу.
Спілкувалася Оксана Бубенщикова.
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
