3 грудня виступ грузинського ансамблю пісні і танцю «Горі» у Луцьку пройшов з аншлагом. Шалений ритм, запальний спів, більше 30-ти виконавців.
Про підкорення глядацьких сердець, національні традиції і Грузію, якої ми не знаємо, – в розмові з Зазою Мезврішвілі, екс-депутатом муніципалітету міста Горі, а нині – організатором концертних турів легендарного ансамблю.
– Нині «Горі» активно гастролює Україною. В яких містах подаруєте незабутній виступ і у скількох країнах уже оцінили професіоналізм ансамблю?
– Ансамбль «Горі» побував на всіх континентах світу і всюди нам дарували оплески та овації. Нинішнє ж турне розпочалося в Україні й охопить 13 міст, продовжиться в Литві, а завершальні акорди відбудуться у турецькому Стамбулі. Ці гастролі заплановані в рамках домовленостей країн-членів Асоціації Чорного та Балтійського морів. А ще ці гастролі ми приурочили до 10-ліття російсько-грузинської війни.
Ми, артисти, підтримуємо українців у свій спосіб: даруємо мистецтво і дякуємо за підтримку у війні з Росією.
Крім того, Горі є містом-побратимом Луцька. Я багато разів на запрошення міськради та її нині покійного мера Миколи Романюка гостював у цьому місті. Тому Україна давно стала для мене рідною, а українці – друзями.
– Чи відображається становище Грузії на житті ансамблю «Горі»?
– Звичайно! Як і Україна, Грузія має чимало труднощів: і політичних, і економічних. Це відображається на розмірах зарплат (у тому числі артистів), на платоспроможності глядачів (і наших доходів від концертної діяльності). А артистам же теж треба щось їсти, чимось оплачувати комуналку, утримувати власні сім'ї. Тому трапляється, що в пошуках кращих заробітків творчі люди полишають роботу в ансамблі та йдуть працювати на більш оплачувати роботу.
– Попри ці всі труднощі, наскільки зараз насичений графік концертів?
– Основна трудність не в кількості виступів, а в тривалості турне. От зараз наші гастролі триватимуть півтора місяці. І це складно. Бо в когось із артистів сім'ї, у когось – іще одна робота. Та й постійно перебувати в дорозі непросто. Тому із 70 артистів «Горі» половина вирушає в турне, а інша залишається для виступів у Грузії. Під новий рік ми повертаємося додому, а на березень вирушаємо на гастролі до Голландії. Крім цього, на наступний рік нас уже запросили до Ірландії і висловили бажання співпрацювати в Норвегії.
– Від танців «Горі» на сцені іскри йдуть! Від акробатичних трюків ваших джигітів дух перехоплює! Скільки часу проводите на репетиціях, щоб показати глядачам таке шоу?
– О-о-ой, грузинські танці дуже складні. Вони вимагають неймовірної фізичної підготовки, вродженого таланту та каторжної праці над собою. Якщо нема відповідальних виступів – репетиції тричі на тиждень по декілька годин. Але за кілька тижнів до гастролей ми збираємося щодня і репетируємо по шість годин. Коли треба, то й до другої ночі затримуємося. Тобто, викладаємося на всі сто!
– Чи не важко артистам витримати такий темп роботи?
– Важко. Але колектив у нас молодий: серед чоловіків-танцюристів найстаршому 35-ть, а наймолодші – ще школярі. Жіночий склад теж молодий: є танцюристка, якій12-ть, двом – по16, одній – 17 років. Та попри вік, вони вже професіонали і любов до мистецтва в них переважає над гастрольними труднощами.
– Коли виступи припадають на свята, чи маєте традиції їх відзначення?
– Звичайно, де б не був грузин, він завжди шанує свої традиції, а про грузинську гостинність знає весь світ. Навіть зараз, під час турне Україною, ми перед концертом пригощаємо наших гостей (тобто глядачів) хорошим вином і навіть (якщо є для того умови) власноруч приготовленим шашликом.
Що ж до звичаїв у Грузії, то колись найпопулярнішим у році святом вважався Новий рік. Тепер ми повернулися до давніх православних традицій і найбільш урочисто відзначає Різдво. Замість ялинок у деяких регіонах Грузії встановлюють чічілаки. Це дерев'яна палиця висотою від 30 см до трьох метрів, до якої кріпиться величезна кількість довгої стружки у формі спіралей. За одним із переказів, чічілаки символізує бороду святого Василія Великого, котрий приходить у дім на Різдво. За іншим переказом, це символ дерева життя, тому чічілаки нерідко прикрашають фруктами, ягодами, горішками. По завершенні різдвяних свят чічілаки спалюють, аби за димом пішли з дому всі негаразди.
– Що готують ваші господині?
– Крім традиційних страв на Святвечір, центральне місце на святковому столі займає обрядова випічка із зображенням хреста. Ще в нас вірять у таку прикмету: хочеш, аби весь наступний рік був хорошим, у новому році впускай хорошого чоловіка першим у дім.
– А на свято Миколая грузинська малеча теж отримує гостинці?
– Аякже! Крім цього, в нас дуже шанують великомученика Георгія. За служіння християнству він був розчленований на 366 частини, тому в нашій країні споруджено 366 церкви, що названі на честь цього святого.
– На свята чи отримує колектив «Горі» подарунки від шанувальників?
– Та звичайно! І не лише традиційні сувеніри. От торік як подяку за прекрасний виступ у латвійському місті Приєкуле нам колишній мер і моя хороша подруга Мара зробила сюрприз: відпочинок у сучасному рекреаційному комплексі з басейном, сауною, джакузі. Це було дуже класно!
– Що побажаєте українцям на порозі різдвяно-новорічних свят?
– Український народ заслуговує на свободу та гідне життя. Тому я бажаю вам миру, процвітання, національної згуртованості. Вірю, що прийде час, коли Україна та Грузія стануть одними з найбільш розвинених країн не лише Європи, а й світу. І в єдності наша сила!
– Від імені наших читачів я теж побажаю вашому колективу процвітання, вдячного глядача та злагоди в домі!
До слова, перед концертом щирі грузинські друзі у холі Драмтеатру усіх глядачів пригощали справжням грузинським вином та коньяком.
Спілкувалася Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
