18 Листопада 2018
Новини

«Це наша «козирна дама», - письменниця Оксана Забужко про Лесю Українку

«Це наша «козирна дама», - письменниця Оксана Забужко про Лесю Українку

До Луцька в рамках міжнародного літературного фестивалю «Фронтера» завітала відома українська письменниця Оксана Забужко.

Зустріч відбулася у Палаці культури обласного центру.

Найперше, Оксана Забужко, котра родом із Луцька, зазначила, що приїжджати до рідного міста завжди сентиментально.

«Рада кожній оказії. Завжди намагаюся виділити годинку аби походити своїми улюбленими місцями і дитячими стежками, які я запам’ятала із свого 6-7-літнього віку. Так виходить, що я досить часто тут останніми роками буваю. Особливо, під час війни зачастила. Минулого року я тут презентувала свої дві останні книжки – «І знов я влізаю в танк» - збірка публіцистики: з приводу цієї нашої гнилої гібридно-воєнної епохи, яка зараз поширюється на всю земну кульку. І минулого року видана збірка малої прози: оповідань і коротких повістей «Після третього дзвінка вхід до зали забороняється». За деякими відгуками ці книжки навзаєм доповнюють одна одну. Себто есеїстка доповнює малу прозу», - розповіла письменниця.

Оксана Забужко наголосила, що сьогодні хоче, користуючись нагодою, «повернутися на 100 років назад».

«Дедалі більше стає зрозуміло, що у нас зараз розкручується і розгортається столітня війна. Що так само як і Друга світова виникла на незакритих гештальтах Першої світової 1914 – 1918 року, в українському випадку 1920 року. Так само нинішня, ця спалахуюча гібридна. Вона теж має на меті закрити незакриті гештальти тієї половинчастої перемоги 1945 року над одним тоталітаризмом і відповідно встановлення режиму, якщо не толерування, то якоїсь мовчазної лояльності в стосунках до тоталітаризму в радянській версії, який все ж таки переміг Гітлера. За нами тягнуться оці невивчені уроки Другої світової», - висловила думку жінка.

Оксана Забужко розповіла, що десять років тому видала «Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій в наш час» з портретом Лесі Українки на обкладинці.

«Для мене це насамперед була спроба відновити, відшукати обличчя наших традиційних старих еліт української аристократії. До таких належала родина Косачів», - зазначила вона та додала, що нині, людей, які мають аристократичне коріння називають – елітою.

«На мою думку, на це слово потрібно накласти мораторій. Так на років зо десять. Бо зараз значення цього слова знівелювалося. Зараз елітою називають тих, хто у певний час зумів «сколотити» капітал.  А під час невигідного розвитку подій для них, вони просто втікають забравши з собою всі гроші. У них немає відчуття відповідальності за спільноту, яку вони представляють, яка  теоретично делегувала їм свої повноваження. Це відчуття відповідальності у нас не стратифіковане. Його немає навіть у представників одного класу, наприклад у політиків, медійників, педагогів», - підкреслила Оксана Забужко.

Письменниця зазначила, що відчуття відповідальності в Україні не персоніфіковано, тому їй було важливо «пройтися за Ларисою Петрівною Косач, за однією з найблискучіших європейських письменниць ХХ століття».

«Вона випередила свою добу в темах, в проблематиці, в підході. Вона бачила ось ту передвоєнну епоху, котра називається в Європі «bell epoc» - від 1871 до 1913 років. Ці дати – роки життя Лесі Українки. Вона і є наша «bell epoc»». Вона є наше європейське представництво.   Вона - людина європейської свідомості, бо Лариса більше часу проводила в країнах Європи, а ніж в Росії, виховувалася теж за європейськими традиціями (володіла 10-ма іноземними мовами). Йдучи за її дорожньою мапою. Я спробувала її перепрочитати», - зауважила  Оксана Забужко.

Письменницю обурило, що постать Лесі Українки у певний час звели до рангу «Снігурочки Островського».

«Леся Українка – це наша козирна карта, козирна дама, яку ми повинні демонструвати на увесь світ, показуючи, що ми завжди були європейською нацією», - підкреслила вона.

За словами Оксани Забужко, після того як книжку «Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій»  прочитали, видання стала інтелектуальним бесселером. Було продано 20 тисяч примірників.

«Після цього видавці почали чухати потилиці і думати про те, що треба перевидавати Лесю Українку. Окрім того, що вивчається у шкільній програмі, переважна більшість українців не повертається до прочитання її творів. Навіть для освіченого класу виявилося відкриттям, що вона авторка 21 п'єси. Крім «Лісової пісні», часом ще «Боярині», абсолютна більшість людей не знають її текстів», - сказала письменниця та додала, що найпікантніші сюжети можна прослідкувати у листуванні Лесі Українки.

«Листування не передавалося від часів останнього багатотомника, так званого академічного видання, страшенно калічного, у часи Андроповської  цензури. Жовтий багатотомник. Жахливе видання. Тільки там доступні ті листи, проте з купюрами, які не раз просто калічать смисл, глузд, логіку. Ціла купа листів на 70-80 років була в схранах. Тому, що адресати були, ті, кого радянська влада виключила зі списку дозволених - Грушевський, Єфремов та інші», - обурилася Оксана Забужко.

Оксана Забужко розповіла про те, що радянська влада зробила із постаті Лесі Українки «больную девочку».

«Лесю Українку зробили хвору на туберкульоз. Коли ми згадуємо про Чехова,  задуємо його «Вишневий сад» і «Три сестри». Ми ж не говоримо, що у нього був туберкульоз. А він був хворий на цей недуг. І ще багато відомих людей мали це захворювання. Там ціла епоха тих, хто  хворів на туберкульоз. Але ці люди цікаві тим, що вони написали, а тне тим як вони хворіли», -  наголосила вона.

Оксана Забужко розповіла, що їй довелося чекати тривалий час, щоб Інститут літератури видав листування Лесі Українки, а тим часом її «Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій»  прочитала публіцистка із Варшави Іза Хруслінська.

«Вона майстер жанру – «книжка розмов», коли журналіст розмовляє із знаменитістю, а потім з того робиться книжка. Це дуже популярний у Польщі жанр. Там  немає жодного відомого медіального персонажа з яким хтось би медійник не зробив книжку розмов про те, чим він живе-дихає. Хруслінська, яка працювала в Україні, вивчила нашу мову. Прочитала вона і мою книгу та  перейнялася нею. Вона завербувала групу варшавської інтелігенції. В театрі Анджея Северина вирішили зробити виставу «Жінки Лесі Українки». Понавискіпуівали щось , зацікавилися. Бо у європейських країнах немає такого формату жіночої постаті в літературі, яка  б була «важковаговичкою». Щодо Лесі Українки – вони нам трошки заздрять. Почали вони працювати над цієї виставою і винило питання про листи, щоб краще зрозуміти постать Лесі», - поділилася спогадами Забужко.

Та зазначила, що коли польські друзі звернулися до неї за допомогою, їй стало «дико стидно», бо насправді нормального видання листів Лесі Українки так і не має.

Оксана Забужко зауважила, що за творами Лесі Українки можна дізнатися про життя цілої епохи. І не тільки тієї, коли жила і писала, власне, письменниця, але її твори актуальні і в наш час. Бо ж Лариса Косач писала на «перспективу».  

Все про: Україна, Волинь, Знаменитості
В тему

Останні матеріали