Думки вчених та фантастів кардинально різняться, але фізики мають свою теорію.
Зокрема, фантасти давно звертаються до цієї теми, розглядаючи множинні версії машини часу й інші способи впливу на минуле. Натомість учені стверджують, що з подорожами в часі є якісь складнощі, подолати які поки що людство не може. Пише nv.ua.
Проте, сучасна наука готова розширити горизонти сприйняття дійсності. Завдяки квантовій фізиці сьогодні багато вчених готові переглянути погляди на зв'язок між минулим і майбутнім.
На рівні квантових частинок вчені виявили підтвердження так званого експерименту Вілера з "відкладеним вибором". Іншими словами, доведено, що на рівні елементарних частинок дії, вчинені в сьогоденні, можуть впливати на минуле.
Можливо, люди вже роблять це, просто не усвідомлюючи, що машина часу зовсім не обов'язково є якимось пристроєм. Можливо, машина часу – це квантовий ефект, на який здатний кожний з нас, припускають учені.
До речі, австралійські фізики, які поставили цей експеримент Вілера, запевняють, що він доводить ілюзорність буття.
«Наше дослідження доводить, що вимір вирішує все. На квантовому рівні реальність не існує, якщо ви її не бачите», - розповідає керівник дослідження Ендрю Траскотт, фізик з Австралійського національного університету в Канберрі.
Читайте також: Мандрівник у часі з 2021 року розповів про майбутнє (відео)
Під час експерименту дослідники помістили атоми гелію в стан «конденсату Бозе-Ейнштейна», який дозволяє спостерігати квантові ефекти на макроскопічному рівні, а потім видалили всі атоми крім одного. Цей єдиний атом потім пропустили між двома лазерними променями, які виступали в тій же ролі, в якій дрібна сітка виступає для променів світла. Тобто в ролі нерівномірної решітки.
Потім на шляху атома була додана друга така «сітка». Це призвело до спотворення шляху атома, він вирушив обома можливими шляхами так, як це зробила б хвиля. Таким чином, атом проходив два різні шляхи. Однак, під час наступного експерименту другу «сітку» не було додано. І атом вибирав лише один можливий шлях. Поводячись не як хвиля, а як частинка.
На думку дослідників, той факт, що друга «сітка» була додана вже після того, як атом перетинав перше "роздоріжжя", передбачає, що атом так і не визначився зі своєю природою до того, як піддався спостереженню вдруге.
Простіше кажучи, якщо взяти той факт, що атом вибирав певний шлях на першому роздоріжжі, експеримент доводить, що майбутні вимірювання можуть впливати на минуле атома, пояснює керівник дослідження Енді Траскотт.
Отже, як тільки ми робимо якийсь «вимір» у сьогоденні, який впливає на минуле, ми запам'ятовуємо події в якійсь послідовності. І інші варіанти минулого не існують в нашій пам'яті.
Збереження спогадів про минуле – єдине свідчення того, що час «рухається» вперед, а не назад.
У теорії відносності Ейнштейна немає припущення, що є якесь «особливе» сьогодення. Навпаки, теорія відносності стверджує, що всі моменти однаково реальні, стверджують вчені.
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
