Український геній, світило вітчизняної літератури, пророк та визволитель нації – все це про найвідомішого поета нашої країни Тараса Григоровича Шевченко. Проте в біографії поета є факти, які змусять змінити вашу думку про Кобзаря.
Велелюбний Шевченко
Про амурні пригоди світила української літератури на шкільних уроках не розповідають. Як заявляють історики першим коханням молодого Тараса була ровесниця Оксана. Знайомі були впевнені, що молоді люди одружаться. Але Шевченко, за наказом свого пана, був змушений поїхати до Вільна. Розлука зруйнувала всі надії. Однак Тарас до смерті згадував Оксану, як перше кохання.
Далі його серцем заволоділа польська швачка Дзюня Гусіковська
У 1843 році Шевченко знайомиться з Ганною Закревською. Їй він присвятив вірш «Г. З.».
Серед жінок, які запали у душу Шевченку були Варвара Рєпніна, сільська дівчина Глафіра, Агата Рускова та 16-річна актриса Катерина Піунова, яка була молодша від нього на тридцять років. Остання відмовила поету тільки через те, що злякалася його скандальної слави.
Останньою пасією письменника була 19-річна Лукерія Полусмак, в яку Шевченко закохався коли йому стукнуло 46. Дівчину описували як не надто красиву і грубу за характером. Вони познайомилися у червні 1860 році. Лукерія працювала наймичкою. Кобзар дарував коханій дорогі подарунки і навіть найняв для неї вчителя, аби перетворити її з простачки у розумну панну. Сватання були призначені на кінець липня. Проте заручини не відбулися. А у вересні пара остаточно розсталася. Подейкували, що Шевченко застав дівчину в обіймах вчителя, якого сам і найняв. За іншою версією вона не захотіла залишати столицю, переїжджати в Україну і жити у селі. Також говорили, що поет зрозумів, що Лукерія була жадібною та корисливою.
Вона вийшла заміж за перукаря Яковлева. І лише у 1904 року, після смерті свого чоловіка, Лукерія Яковлева-Полусмак, залишивши дітей у Петербурзі, приїхала до Канева і часто приходила на могилу Шевченка. 1989 року на її могилі поставили новий пам'ятник із написом: «Тут поховано наречену Тараса Шевченка Ликерію Іванівну Полусмакову (1840-1917)».
Лукерія Полусмак
Позашлюбний син
Одним із друзів українського генія був вчений Михайло Максимович. Гостюючи у друга у Москві, він познайомився з його дружиною Марією. Згодом вони листувалися, а жінка обіцяла знайти наречену поету. Деякі сучасник були впевнені, що між Марією і Тарасом спалахнув роман. Через дев’ять місяців після відвідин Тарасом родини Максимовичей у подружжя народився син. А до того дітей у них не було.
Втім, противники цієї версії стверджують, що Тарас ніколи б не переступив межу, адже Михайло був його близьким та вірним другом.
Слава від Землі до Меркурія
Кобзареві встановлено 1384 пам’ятники. Більше монументів ніж Шевченку встановили лише Ісусу Христу і Леніну (за версією деяких дослідників). 1256 пам’ятників поету розташовані в Україні. Решта у 35 країнах світу.
А у 1973-1975 роках автоматична станція «Марінер-10» тричі пролітала поблизу Меркурія. Поверхню планети покривають кратери різних розмірів. Один із 300 кратерів Меркурія назвали на честь Тараса Григоровича. Діаметр кратера Шевченко – 137 кілометрів.
Справжній портрет Кобзаря
Шевченко знають як вусатого чолов’ягу у шапці і свиті. Проте історики стверджують, що зовнішність поета була іншою. Шевченко був у душі демократ, і не любив надмірної пишності. Втім, живучи у Петербурзі і працюючи портретистом заробляв добрі гроші, тому одягався досить модно. Якось він купив плащ-макінтош, який тоді коштував 100 карбованців. (Для порівняння – працюючи в археологічній комісій Шевченко заробляв 150 карбованців на рік).
Автопортрети Тараса Шевченка
Геній без освіти
Основною освітою Тараса були два роки навчання у церковно-парафіяльній школі. Інші знання йому надала баронеса Софії Григорівна Енгельгардт. Вона навчала юного Тараса польській та французькій мовам. А інформацію про світ Тарас отримував від лакеїв. І лише звільнившись з кріпацтва вступив до Петербурзької академії мистецтв.
Безграмотний геній
Твори Шевченка перекладено більш ніж ста мовами світу. Серед них – японська, корейська, арабська і навіть міжнародна мова есперанто. Найбільшу кількість перекладів було здійснено російською, німецькою, польською, англійською мовами.
Це сьогодні твори Шевченко – зразок української літератури. Але їх неодноразово підрихтовували коректори. До смерті Тарас Шевченко писав безграмотно. Це видно з його листа до брата: «Брате Микито треба б'тобі погавкати та я не сирдитий. Не хай буде так Як робіця .... За цілуй старого діда Івана за мене, і поклонися всій рідні Нашій Яка є ... Скажи іваново Федерці не хай він' до мене напишу листа окрім. – Та тілько не по московському а то й читати не буду – Кланяйся йому. Залишайся здорова – Твій брат тарас' Шевченко».
П’яничка та дебошир
Сучасники стверджували, що Тарас Григорович любив випити. Він ходив у трактир біля біржі, у котрому зазвичай бенкетували іноземні матроси між рейсами. Випивши, Тарас ставав некерованим: лаявся, зав’язував бійки. А жодні посиденьки в компанії не обходилися без пляшки.
Один зі знайомих поета, котрий брав активну участь у визволенні Тараса з кріпацтва, розповідав про період життя у Казахстані: «Виходжу я години в три ночі вдихнути свіжого повітря. Раптом чую спів. І що ж, ви думаєте, бачу? Четверо несуть на плечах двері, зняту з петлею, на якій лежать дві людини, покриті шинеллю, а інші йдуть по сторонах і співають: «Святий Боже, Святий міцний!» – Точно ховають кого. «Що це ви, панове, робите?» – Запитую їх. «Так ось гулянка у нас була, відповідають, – на якій двоє наших, Тарас та поручик, лягли кістьми. Так ми їх і розносимо по домівках».
Автопортрети Тараса Шевченка
З кріпацтва викупила імператорська родина
У своїй автобіографії Тарас писав, що свободою завдячує Карлу Брюллову та Василю Жуковському: великий російський художник написав портрет поета. Картину вирішили продати на аукціоні та витратити отримані кошти на звільнення Шевченка.
Портрет продали за величезні гроші – дві з половиною тисячі рублів. Найцікавіше, що частково гроші були надані імператорською родиною. Так, імператриця Олександра Федорівна витратила 400 рублів, наслідник престолу Олександр ІІ та велика княгиня Олена Павлівна – по 300 рублів. Вже за тиждень поміщик полковник пан Енгельгардт відпустив на волю цю «кріпосну душу».
Дві могили Тараса
Ніби передчуваючи свою смерть, Кобзар за декілька днів до конини дав розпорядження щодо місця його поховання. Український геній помер 26 лютого (10 березня) 1861 року у віці 47-ми років у Санкт-Петербурзі. Спочатку його поховали в північній столиці, на Смоленському кладовищі. Зараз там встановлено пам'ятний камінь. І тільки за два місяці труну з тілом покійного перевезли на батьківщину, до Канева, де перепоховали, відповідно до Заповіту.
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
