Десь зима уже накрила землю білим килимом, але Луцьк ще не відпускає нехай і прохолодна, але ще трішки осінь.
Ще дихає прозорим морозним повітрям опале листя, поодинокими яскравими острівцями майорять останні квіти, ніби кричать: «Ми ще живі, ми сильні…».
Забулі та змерзлі грона винограду тихо хитаються на голому гіляччі, стукаються в шибку, просяться до теплих рук.
Сумний собака, підібгавши лапки, ніби завмер: може він хоче, аби з нього осінніми барвами написав полотно заблукалий художник?
Самотній замочок ніби тужить за тими, хто його тут повісив, але ревно береже теплі спогади про закоханих…
Листопадовий Луцьк засинає, готується накритися зимовою ковдрою та проснутися вже весною: оновленим і розквітлим…
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Осінній Луцьк зачаровує (фоторепортаж)
Фотограф: Олександра Власюк
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
