«Думала, тільки багаті виграють, а тепер і я маю 1000 гривень»
ТАК КАЖЕ ПЕРЕМОЖНИЦЯ НАШОЇ ЛОТЕРЕЇ, У ЯКОЇВ СЕЛІ 40 ЛЮДЕЙ ПЕРЕДПЛАЧУЮТЬ наші газети.
Є люди, після розмови з якими на душі стає світліше. Саме такою є і переможниця нашої передплатної лотереї 74-річна Марія Чернова із Буковини, - йдеться у газеті «Твій вибір».
Вона все життя прожила в рідному селі, виростила дітей, пережила важкі втрати. Вже понад десять років жінка працює поштаркою і щодня допомагає односельцям. А нещодавно доля подарувала їй ще один привід для радості: головний виграш – 1000 гривень – у передплатній лотереї від газети «Твоє життя».
Важке життя не зламало
Марія Дмитрівна народилася і виросла в селі Панка Чернівецького району. Тут минуло все її життя.
– Уже сімдесят чотири роки живу в Панці, – розповідає наша переможниця. – Тут народилася, тут дітей виростила, тут і досі працюю.
Життя не раз випробовувало жінку на міцність. Першого чоловіка Марія Дмитрівна втратила ще у 1987 році. На руках тоді залишилося троє дітей: старшому синові було вісімнадцять років, дочці – тринадцять, а молодшому – лише вісім.
– Дуже важко було, – згадує Марія Дмитрівна. – Працювала в колгоспі, заробляла копійки. Тоді не було таких допомог на дітей, як тепер. Але тримала господарство. Діти давали сили жити далі.
Згодом жінка вдруге вийшла заміж. Другого чоловіка доля теж забрала. Та, попри всі труднощі, Марія Дмитрівна не втратила любові до людей і бажання працювати.
– Робота мене тримає, – каже наша співрозмовниця. – Як сидіти без діла, то стає страшно: здається, вже лишається вдома сидіти і смерті чекати. А коли працюєш, то хочеться жити, рухатися, бути потрібною.
Поштарка знає кожну людську біду
Ось уже вісім років поспіль, не враховуючи попереднього досвіду, Марія Дмитрівна працює листоношею. Її село велике – понад дві тисячі мешканців. Щодня жінка долає кілометри доріг, в теплу пору велосипедом, а взимку – пішки.
– Від одного кінця села до іншого по сім кілометрів буває. І горби, і болото, і каміння. Але люди чекають, то треба йти.
На її дільниці – 186 пенсіонерів. Майже 160 із них уже не можуть самостійно дістатися пошти.
– Приношу людям пенсії, газети, продукти. Беру платіжки за світло чи газ, оплачую. Комусь телефон поповнюю. Хто лежачий або самотній, тому особливо потрібне добре слово. Буває, людина розкаже свою біду, поплаче. То я вислухаю. А іноді й сама разом із нею плачу.
За багаторічну сумлінну працю Марія Дмитрівна має подяки від керівництва та щиру вдячність односельців. А від нашої газети не раз вигравала приємні гостинці.
Газета – то любов!
Любов до читання супроводжує Марію Чернову все життя.
– Я дуже любила книжки й газети. Читала постійно. Тільки зараз уже здоров?я не дозволяє: бо очі трохи напружу – і вже голова починає боліти.
Тож сьогодні Марія Дмитрівна помагає односельцям оформляти передплату.
– Люди люблять газети. Особливо старші. Бо газету можна взяти в руки, перечитати, повернутися до статті ще раз. Найбільше цікавляться пенсіонери здоров?ям, життєвими історіями, порадами для сім?ї, рецептами.
Особливо популярна серед мешканців Панки газета «Твоє життя».
– Є люди, яких і «Духовність» зацікавила. Але зараз хто переважно читає? Жінки. А їм любов подавай, сімейні драми. Такого вони шукають найбільше.
«Не вірила, що можу виграти»
Сьогодні Марія Дмитрівна усміхається, згадуючи свою реакцію на звістку про виграш.
– Якщо чесно, я довго не вірила, що можу щось виграти. Думала, що щастить тільки багатим. Бачила в газеті прізвища переможців і думала: ну де вони, а де – я?
Кілька років поспіль жінка надсилала передплатні квитанції до редакції.
– Казала собі: спробую. Може, й мені колись усміхнеться доля. Спочатку були менші виграші, а тепер ось аж тисяча гривень. Для мене це дуже приємна несподіванка.
Найбільше багатство – родина
Сьогодні Марія Дмитрівна живе поруч із дочкою. Має трьох дітей, вісім онуків та двох правнучок.
– Одна правнучка вже четвертий клас закінчила, а друга ще зовсім маленька – лише два роки має, – з гордістю розповідає жінка. – Обоє моїх синів були на фронті. Тому добре знаю, як то важко – чекати дітей з війни. Хочеться, щоб усі були живі й здорові. Тому за дітей, онуків, за Україну постійно молюся.
А от на запитання «На що витратить виграш?» жінка поки точно не каже: «Думаю, може, щось пам?ятне собі куплю. Бо хтозна, скільки ще буде здоров?я працювати? А, може, поїду провідати онучок за кордон чи правнучок. Життя швидко минає, треба цінувати кожну можливість побачитися з рідними».
Натомість усім читачам, які ще сумніваються, чи варто надсилати квитанції на конкурс, Марія Дмитрівна радить не втрачати надії: «Треба вірити. Не падати духом. Сьогодні не пощастило – то пощастить завтра. Я ж теж думала, що виграють тільки багаті або дуже везучі люди. А тепер сама маю тисячу гривень. Тому пробуйте, надсилайте квитанції. Хто знає, може, наступного разу саме про вас писатимуть у нашій газеті».
Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.