Були ворогами, а стали… сватами!

Уже рік Саша зустрічався з Оленою.

Спочатку й не думав, що та випадкова розмова в ліфті стане початком того, що називається коханням. Напівжартома зайшов тоді до симпатичної дамочки поремонтувати кран. Грошей брати (хоч вона пропонувала) не схотів і знову напівжартома погодився прийти на вареники. І… чи то вареники були такі смачні, чи то Олена так полонила. Словом, закохався… Про це йдеться у газеті «Твій вибір».

«Ти ж казав, розлучений?..»

Олена якраз готувала вечерю, коли у двері постукали. «Заходь! Відчинено!» – гукнула. Бо перед тим якраз Саша подзвонив, що вже їде додому. Але на кухню зайшла незнайомка. На вигляд – Оленина ровесниця, доволі симпатична, тільки погляд колючий. «Це ви – Олена Ковальчук?» – запитала. «Я. А ви, мабуть, із жеку? – запитала Олена й запросила сісти. – Я пам’ятаю, що боргую за опалення. Але ж ви знаєте, як непросто самій із двома дітьми, ще й чоловік аліментів не платить». – «А… – хмикнула незнайомка, – тепер зрозуміло, нащо тобі на чужих чоловіків кидатися». – «Це ви про що? – зробила круглі очі Олена. – І взагалі: хто ви така?» У цю мить на кухню зайшов Саша, побачив незнайомку й… остовпів: «Марино?!»

«От я й застукала вас на гарячому, – зиркаючи то на Олену, то на Сашу, зірвалася на крик Марина. – Ну, що ж: тим краще. Як-то кажуть, розберемося по-сімейному».

«Марино, кому потрібен цей цирк? – пробував Саша зупинити «незвану гостю». Але зрозумів, що вулкану не спинити, і таки зізнався. «Вибач, – сказав до Олени, – але це… моя дружина». – «Як дружина? – зблідла Олена. – Ти ж казав, що розлучений…»

Весь вечір вони втрьох сиділи за столом і кричали одне до одного. Коли двоє дівчаток семи та восьми років прийшли зі школи, не могли збагнути, що то коїться: вареники на столі, мама у фартушку, дядько Саша в окулярах від сонця і якась чужа тітка. Дорослі кричали про двох хлопчиків, яких «кинув» дядько Саша, про маму Олену, яка «вкрала чужого чоловіка». Чужа тітка сильно плакала, а потім побігла відчиняти вікно, бо сказала, що більше не хоче так жити. І аж коли о 23 годині сусіди викликали поліцію, сварка припинилася.

Усе лишив дружині й синам та пішов до іншої

Весь місяць Олена ходила як із хреста знята. «Мам, а чому до нас дядя Саша не приходить?» – питали в неї доньки. «У дяді Саші є двоє своїх синів. Їм треба помагати робити уроки». – «Але ж зараз канікули?» – наївно перепитували діти. «Відстаньте ви від мене! – зривалася на крик Олена. – І не питайте більше нічого про дядю Сашу». Але дівчатка не могли зрозуміти, що відбувається. Тому не переставали говорити про дядька Сашу. «Мам, а коли сини дяді Саші виростуть, він зможе стати нашим татом?» – «Ні, бо в дяді Саші є інша тьотя, і він живе з нею», – як могла, спокійно відповідала Олена. «Але ж вона зла і дядя Саша її не любить?» – не здавалися діти. «У них є спільний бізнес, велика квартира, гарна машина. І якщо дядя Саша буде жити в нас, то зла тьотя все забере собі. А дядя Саша звик жити по-багатому», – пояснила Олена. «То хай він тільки на трошки до нас прийде, щоб зла тьотя не знала», – не вгавали діти. «Дядя Саша весь рік нас обманював, – розплакалася врешті Олена. – Своїх діток обманював. Нам таких брехунів не треба».

Але одного ранку дядько Саша все-таки прийшов. І не на трошки, а назавжди. Дівчата аж пищали від радості і від нових ляльок. А Саша, дістаючи із сумки своїх пару одежин, бритву і зубну щітку, жартома сварився на Олену: «Це ж документ про розлучення, а ти його сльозами залила. Берись-но краще вареники ліпити!»

Діти помогли батькам помиритися

Уже 13 років Олена з Сашею разом. Розписалися, повінчалися. За ці роки було не без сварок. Але жодного разу в обох навіть думки не виникало розбігтися. Навпаки. Спочатку між собою подружилися Оленині доньки та Сашині сини. А що в Саші на Світязі жили батьки, то саме там діти й проводили кожне літо. Потім Саша допоміг своїй першій дружині знайти нареченого (насватав свого колегу-холостяка). Тож на весіллі в першої дружини був за тамаду, а Олена – за організатора. Поступово обидві сім’ї здружилися. Іноді виїжджали разом шашлички посмажити чи дітям Карпати показати. А коли діти стали студентами і всі четверо поїхали до Києва вчитися, то обидва подружжя частенько приходили одне до одного в гості побалакати про спільні клопоти.

В один місяць народили мама, свекруха й дочка

І ось під час однієї з таких гостин до Саші зателефонував старший син, а до Олени – старша донька. Обоє попередили: «Збирайте гроші на весілля».

«Ми тут у Києві одне одному лоточки з їжею передавали. А потім вирішили: краще разом жити – не треба буде нікуди їжу возити, – жартував старший Сашків син. – Та й гроші ваші зекономляться: все-таки не кожному по весіллю, а одне на двох відгуляємо».

Хоча таке буває лише у фільмах, але ті, хто мали бути затятими ворогами, стали сватами. Через пів року влаштували гучне весілля. І гості повірити не могли, що ті дружні свати – то зрадливий чоловік, його екскоханка, ревнива ексдружина з її другим чоловіком, який був другом її першого чоловіка. Одне слово, Санта-Барбара!

Але й це ще не все! Бо через дев’ять місяців під кабінетом гінеколога сиділи Олена з чоловіком, її донька з чоловіком, її сваха з чоловіком, і всі троє жінок були вагітними! Ото, називається, погуляли на весіллі!

Але й це ще було не все. Бо молодші діти Олени та Саші теж вирішили одружитися! Мовляв, дружили-дружили і зрозуміли, що тепер і в них велика любов. «Тільки ж із весіллям почекайте: дайте, хай обидві мами і сестра народять. А то не буде кому польку на весіллі танцювати», – жартували на таке батьки.

І найдивніше в цій історії, що вона не вигадана, а реальна. Ця велика й щаслива родина, можливо навіть, живе у вашому місті. Просто не завжди ми у щоденних клопотах помічаємо, як у нас по сусідству розгортаються пристрасті ще крутіші, ніж у серіалі. А головне – зі щасливим фіналом!

Оксана Бубенщикова

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.